Постанова № 28834475, 22.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.

Справа №2а- 5209/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Мікропровід" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі – позивач, ДПІ) звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства "Мікропровід" (далі – відповідач, Підприємство), в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності Підприємства, що знаходяться у банках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 52040,50 грн., а саме, по штрафним санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Позивачем вживались заходи для погашення цього податкового боргу, але він залишився несплаченим. Крім того, позивачем зроблено запити до відповідних органів щодо наявності у відповідача майна, на які отримано відповіді, зі змісту яких вбачається, що у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу.

Сторони надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у запереченні на позов від 08.01.2013 року, в якому зазначив, що у позивача відсутні підстави для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків, тобто Підприємства, оскільки ДПІ не доведено наявність належної підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту грошових коштів та достатніх підстав вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів і неможливістю погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Мікропровід" зареєстроване Херсонським виконавчим комітетом міської ради 17.08.2005 року як юридична особа, ідентифікаційний код 33726112, взято на облік в ДПІ у м. Херсоні 17.08.2005р. № 149910200000.

Згідно із даними ДПІ, станом на час звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 52040,50 грн., а саме, по штрафним санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З метою виявлення майна Підприємства позивачем було направлено запит до відповідних органів, які здійснюють реєстрацію об’єктів права власності.

Відповідно до відповіді ХДБТІ від 11.10.2012 року № 1008-10-12, за відповідачем не зареєстровано домоволодінь.

Позивач відповідно до п.п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності на рахунки ПП "Міктопровід", які перебувають у банках.

Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок реалізації такого права викладено у ст. 94 Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398 (далі - Порядок № 1398).

При цьому, суд приймає до уваги, що Податковий кодекс України розуміє термін "майно" у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (п. 14.1.105 ст. 14 Податкового кодексу України ). У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери.

Податковим кодексом України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки, якщо з'ясовується одна з обставин, які вказані в ст. 94 Податкового кодексу України та п. 3.1.1 Порядку № 1398, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732).

Отже, виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 Податкового кодексу України та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів. Ні наявності належної підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту грошових коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу, позивач у справі не довів.

За загальним правилом, наведеним у ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позовна заява не містить мотивів, з яких позивач вважає, що невжиття такого заходу, як арешт коштів може утруднити чи зробити неможливим стягнення з платника податкового боргу.

Поряд з викладеним з огляду на виключність адміністративного арешту як способу забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, у певних обставинах суд не вбачає такої виключності. Податкова інспекція має інші важелі погашення податкового боргу, наприклад, стягнення податкового боргу в судовому порядку, переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, тощо.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність передбачених п.20.1.17. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України підстав для звернення органів державної податкової служби до суду та прийняття судом рішення щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Мікропровід" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.1.3