Ухвала суду № 28802137, 20.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-36239/10

К-36239/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі № 2а-9298/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порталгруп»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004482312/0 від 16.07.2009.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права .

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.06.2009 № 975/23-12/34494214, про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Порталгруп»(ТОВ) норм підпунктів 7.4.5, пункту 7.4 та 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення в податковому обліку за січень, квітень, травень 2008 року податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 50100,00 грн. (у тому числі за січень -8000,00 грн., за квітень -21000,00 грн., за травень -21100,00 грн.). В обґрунтування такого висновку контролюючий орган послався на такі обставини, як визнання недійсними з дати державної реєстрації рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.08.2008 установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Катко», за податковими накладними якого позивач включив до податкового кредиту ПДВ в зазначеній вище сумі.

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується правовідносин із придбання позивачем у ТОВ «Катко»послуг (виконання проектних робіт, виготовлення демонстраційного макету). Виконання господарських операцій з придбання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень про перерахування позивачем грошових коштів виконавцю робіт, включаючи суми ПДВ, нараховані в ціні придбання послуг. Факт дійсності господарський операцій з поставки ТОВ «Катко»позивачу послуг за договором № 09-04/08 від 19.03.2008 відповідачем не оспорюється.

Згідно із пунктом 1.7 статті Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Посилання в касаційній скарзі на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.08.2008, як на підставу виключення із податкового кредиту, задекларованого позивачем, сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Катко», суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, відхиляє з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дати виписування на адресу позивача податкових накладних, ПДВ ТОВ «Катко»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію її платником податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх господарських зобов'язань, здійснених цією юридичною особою з дати державної реєстрації і до дати виключення її з державного реєстру, та не позбавляє контрагента цієї юридичної особи (покупця) права збільшити податковий кредит за рахунок сум ПДВ, сплачених цій юридичній особі та зазначені у виданих цією юридичною особою податкових накладних, за умови, що господарське зобов'язання було виконано фактично, а в судовому процесі не встановлено обставин, які б свідчили про спільність дій сторін господарського зобов'язання щодо ухилення від оподаткування.

Враховуючи відсутність посилань ДПІ на такі обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку, що за наявності належних доказів та відсутності заперечень з боку відповідача щодо реальності господарських операцій з поставки послуг,позивач мав право на формування податкового кредиту у сумі 50100,00 грн., а отже податкове повідомлення-рішення № 0004482312/0 від 16.07.2009 прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.І. Костенко