Ухвала суду № 28802132, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2013 р. м. Київ К-43081/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.12.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009

у справі № 23/390/08-АП

за позовом Приватного підприємства «Промекс-2000»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Промекс-2000»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000092301/0 від 23.01.2008 та № 0000102301/0 від 23.01.2008.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 23.01.2008 № 0000092301/0 та № 0000102301/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6,80 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2007, за результатами якої складено Акт № 2/23-1/30539628 від 16.01.2008;

- за наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 23.01.2008, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 500 742,00 грн. (з яких: 333 828,00 грн. - основний платіж та 166 914,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.01.2008, яким позивачу за порушення пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 400 593,00 грн. (з яких: 267 062,00 грн. - основний платіж та 133 531,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакціях, чинних на момент спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати, які віднесені позивачем до складу валових витрат за договорами про надання рекламних послуг № 04Р-121511 від 15.12.2004 та № 06Р-053116 від 31.05.2006, укладеними з ПП ВКФ «Инфосервис»та ПП ВКФ «Медіацентр-В»відповідно, підтверджені документально та складання первинних документів на час проведення їх у бухгалтерському обліку підтверджується фактом перерахування коштів в оплату фактично наданих рекламних послуг.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з приписів вищенаведених норм закону, відсутність податкової накладної, виданої особою, зареєстрованою як платник ПДВ, та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контрагентами позивача належним чином виконано свої зобов'язання за укладеними договорами № 04Р-121511 від 15.12.2004 та № 06Р-053116 від 31.05.2006, що оформлено відповідними первинними документами, у тому числі, й наявними у позивача податковими накладними, які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог, зазначених у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 11.12.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний