Ухвала суду № 28801907, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року м. Київ К-3951/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі -Ковельська МДПІ)

на постанову господарського суду Волинської області від 13.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009

у справі № 6/96-2а (22а-17108/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Будсервіс»(далі -Товариство)

до Ковельської МДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Волинської області від 13.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.08.2008 № 00024623/0, № 00024723/0 та № 000726170.

На вказані судові акти Ковельською МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та просить відмовити у позову, скасувавши оскаржувані судові рішення.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить залишити їх без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Ковельською МДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, оформлену актом від 23.07.2008 № 873/23-21745856. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008 № 00024623/0, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 23694 грн. (у тому числі 15796 грн. за основним платежем та 7898 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 01.08.2008 № 00024723/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29617,50 грн. (у тому числі 19745 грн. за основним платежем та 9872,50 грн. за штрафними санкціями).

Як на підставу для зазначених донарахувань Ковельська МДПІ посилається на незаконне врахування позивачем у травні, червні та липні 2006 року під час визначення бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток витрат Товариства на придбання товарно-матеріальних цінностей у суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, у зв'язку із скасуванням його державної реєстрації та реєстрації платником ПДВ та визнання недійсними усіх первинних документів, складених від імені цього суб'єкта господарювання, за постановою господарського суду Волинської області від 05.12.2006 у справі № 2-90-74А з мотивів фіктивності його діяльності.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені законодавчі положення дозволяють зробити висновок, що окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення бази оподаткування на суму понесених витрат) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

У розглядуваному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, факт поставки СПД ОСОБА_1 товарів (запасних частин) в адресу позивача та оплата останнім поставленої продукції підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями; придбаний товар було використано Товариством у господарській діяльності шляхом його подальшого продажу іншим суб'єктом господарювання за видатковими накладними (копії яких залучені до матеріалів справи).

Наведене підтверджує реальність виконання спірних операцій. У разі ж підтвердження дійсного виконання операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту та валових витрат.

На час здійснення господарських операцій та складення податкових накладних СПД ОСОБА_1 мав необхідний обсяг правосуб'єктності та був учасником господарського обороту. Позивачем було перевірено наявність державної реєстрації СПД ОСОБА_1 та його статус як платника ПДВ, що за даних обставин є достатнім проявом розумності та обачливості з боку позивача у сфері господарських правовідносин. За умови невстановлення податковим органом порушень податкової дисципліни з боку позивача у взаємовідносинах з цим постачальником, що вплинуло на податковий облік Товариства та стан його розрахунків з бюджетом, саме по собі подальше скасування державної реєстрації цього контрагента не може спричиняти негативні податкові наслідки для позивача.

Таким чином, визнаючи правомірність формування Товариством податкового кредиту та валових витрат в оспорюваних сумах, суди дослідили та оцінили наявні у справі докази у розрізі обставин, на яких ґрунтуються висновки податкового органу про отримання позивачем незаконної податкової вигоди, з урахуванням правил формування податкового кредиту та валових витрат, наведених у підпунктах 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що свідчить про правильність та об'єктивність наданої судом правової оцінки обставин справи.

Крім того, за наслідками вказаної податкової перевірки Ковельською МДПІ було донараховано позивачеві податок з доходів фізичних осіб у сумі 37082,25 грн. (у тому числі 12360,75 грн. за основним платежем та 24721,50 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2008 № 00072617/0 з причин невиконання Товариством функцій податкового агента у взаємовідносинах з СПД ОСОБА_1

Однак суди обґрунтовано відхилили зазначені доводи відповідача як неспроможні, позаяк під час придбання товарів у іншого суб'єкта господарювання (який є самостійним платником податків та зборів) у платника-покупця відсутній обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника-постачальника.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства.

Твердження ДПІ, викладені у касаційній скарзі, не спростовують покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень висновків судів, а спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Волинської області від 13.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 6/96-2а (22а-17108/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько