Ухвала суду № 28798271, 16.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 28301/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02 вересня 2009 року №0002082399/0 та від 25 січня 2010 року №0002082399/3.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року

позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 02 вересня 2009 року № 0002082393/0 та від 25 січня 2010 року №0002082399 (так зазначено у постанові).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає постанову прийнятою з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками ДПА у Волинській області було проведено невиїзну перевірку «Вест Ойл Груп» з питань правових відносин з постачальником 1 ланки ТзОВ «Компанія «Ресайл» за лютий 2009 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за березень 2009 року за результатами якої складено акт № 311/07/34524327 від 13 серпня 2009 року, згідно якого одним із основних постачальників ТзОВ «Вест Ойл Груп» у лютому 2009 р. є ТзОВ «Компанія «Ресайл». ТзОВ «Вест Ойл Груп» згідно договору від 24.04.2008 р. №109-ДІ у лютому 2009 р. отримано від ТзОВ «Компанія «Ресайл» інвестиції на будівництво АЗС на загальну суму 640122,77 гри., в тому числі ПДВ -106687,13 грн., що становить 9,85 % від дозволеного податкового кредиту. Згідно даних бухгалтерського обліку дебетове сальдо станом на 01.02.2009 р. становить 3536786,38 грн., оборот по дебету - 535122,77 грн. ( сума передоплати), оборот по кредиту -0,00 грн. (роботи відсутні), дебетове сальдо на 28.02.2009 р. - 4071909,15 грн. ( залишок). Податок на додану вартість з отриманої інвестиції в сумі 106687,13 грн. ТзОВ «Вест Ойл Груп» згідно 8 податкових накладних, наданих ТОВ «Компанія «Ресайл», включено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 р. та заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2009 р. За даними перевірки згідно реєстру платіжних доручень та виписок банку підлягає включенню до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2009 р. 22520,46 грн. ПДВ.

Для підтвердження правомірності включення суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок платника у березні 2009 р. Луцькою ОДПІ направлено запит (лист від 30.06.2009 р. №6271/7/23-513) до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірки контрагента ТзОВ «Компанія «Ресайл». Згідно отриманої інформації (лист від 24.07.2009 р. №23.07.2009 р. №13212/7723-0910) повідомлено, що провести перевірку ТзОВ «Компанія «Ресайл» неможливо, в зв'язку з тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, телефони, зазначені в обліковій справі не відповідають дійсності тому в даний час вживаються заходи по розшуку платника податків.

Апелянт вважає, що судом не було враховано, що документальною перевіркою не підтверджено факт декларування податкових зобов'язань ТзОВ «Компанія «Ресайл» тому керуючись п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7,2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2009 р. в сумі 22520 грн., постачальнику 1 ланки ТзОВ «Компанія «Ресайл».

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 вказаного вище Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закон}'), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року та заявлено до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку 153748 грн., що підтверджується декларацією, зареєстрованою в податковій інспекції 21 квітня 2009 року за № 40483. За наслідками невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ТзОВ «Компанія «Ресайл» за лютий 2009 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за березень 2009 року, було складено акт перевірки №311/07/34524327 від 18 серпня 2009 року, згідно якого встановлено порушення позивачем п.1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Станом на 17 лютого 2009 року не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку в сумі 22520 грн. по постачальнику першої ланки - ТзОВ «Компанія «Ресайл». Такий висновок зроблено на підставі аналізу документів бухгалтерського обліку та інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Зокрема, згідно з даними бухгалтерського обліку дебетове сальдо станом на 01.02.2009 року становить 356786,38 грн., оборот по дебету -535122,77 грн., оборот по кредиту - 0,00 грн., дебетове сальдо станом на 28.02.2009 року -4071909,15 грн. Сума бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2009 року - 22520 грн. - підлягає включенню до рядка 3 розрахунку. На підставі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжність відсутня. Однак оскільки провести зустрічну перевірку не виявилося можливим з причин відсутності ТзОВ «Компанія «Ресайл» за місцем реєстрації, то факт отримання ним коштів від ТзОВ «Вест Ойл Груп» не підтверджено. На підставі акта перевірки відповідачем 02 вересня 2009 року винесено повідомлення-рішення за № 0002082399/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 22520 грн. За результатами процедури адміністративного оскарження податкові органи відмовили в задоволенні скарг позивача і відповідно було винесено повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року №0002082399/3 на таку ж саму суму зменшення бюджетного відшкодування ПДВ.

Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вище вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного вище закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом також встановлено, що 24 квітня 2008 року між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та ТзОВ «Компанія «Ресайл» укладено інвестиційний договір № 109-ДІ предметом якого є інвестиційна діяльність по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправного комплексу або автозаправної станції (АЗС). Товар (АЗС) будується за рахунок коштів ТзОВ «Вест Ойл Груп»(Інвестора), який вносить інвестиції шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Компанія «Ресайл»Учасника-замовника). Сплату сум ПДВ у ціні товару позивач підтверджив копіями платіжних доручень про перерахування коштів ТзОВ «Компанія «Ресайл» відповідно до інвестиційного договору від 24.04.2008 № 109-ДІ та копіями банківських виписок по рахунках та реєстром фактично сплачених товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того суд першої інстанції правильно зазначив, що право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно з пп. 7.2.4 цього зазначеного вище Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники такого податку. ТзОВ «Компанія «Ресайл» зареєстрована як юридична особа з 01 лютого 2000 року та з 10 лютого 2000 року перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Дане підприємство у періоді, протягом якого існували взаємовідносини із позивачем, було платником ПДВ. Товариством подавалася до податкової інспекції за місцем державної реєстрації податкова звітність. Позивачем надано належно оформлені податкові накладні, видані ТзОВ «Компанія «Ресайл».

Також суд першої інстанції вірно врахував, що порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений пп. 7.7.5 та 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» пп. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної(камеральної) або позапланової виїзної(документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника та підставно відхилив твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» сплата контрагентом позивача сум ПДВ до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також суд правильно вважав необґрунтованим посилання Луцької ОДПІ на те, що право позивача на відшкодування 22520 грн. не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача, бо Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування як обов'язкову умову відшкодування ПДВ.

З огляду на це суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року по справі № 2а-1205/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 року