Ухвала суду № 28798126, 16.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 28936/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма ЛТД» до державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма ЛТД» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Ужгороді в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2009р. №0001572341/0 1641/23-1/30257463/13585, від 31.07.2009р. №0001572341/1 2534/23-1/30257463/19225 від 28.09.2009р. №0001572341/2 3738/23-1/30257463/23505.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Ужгороді від 04.06.2009р. №0001572341/0 1641/23-1/30257463/13585, від 31.07.2009р. №0001572341/1 2534/23-1/30257463/19225 та від 28.09.2009р. №0001572341/23738/23-1/30257463/23505.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у місті Ужгороді оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з оспорюваними податковими повідомленнями позивачу визначено до сплати податок на прибуток в сумі 303898,60 грн. (в тому числі 228380 грн. основного платежу та 75518,6 грн. штрафних санкцій). Спірні податкові повідомлення прийнято за наслідками планової виїзної перевірки позивача, результати якої викладено в акті перевірки від 27.05.2009р. № 1157/23-1/10/30257463. Перевіркою позивача встановлено, що протягом охопленого перевіркою періоду позивач на підставі договору поставки від 01.01.2008 р. №1/08 здійснював поставку тютюнових виробів ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» на загальну суму 136 376 739,26 грн. у тому числі на суму 124 459 700,01 грн. без застосування торгової націнки. Лише при реалізації тютюнових виробів на суму 11 833 482,86 грн. позивачем було отримано дохід в сумі 296 368,66 грн. при цьому такий дохід отримано позивачем у зв'язку з одержанням знижок від ЗАТ «Філіп Морріс Україна». Перевіркою встановлено, що позивач отримував знижки протягом всього перевіреного періоду від основних постачальників незалежно від наявності такого покупця як ТзОВ «Прикарпатський торговий дім».

Згідно з п.2.4 Договору поставки, постачання товару покупцеві (ТзОВ «Прикарпатський торговий дім») здійснюється із складу постачальника (ТзОВ «Пріма ЛТД») за адресою м.І.Франківськ, вул.Ребета, 3. Таким чином місце постачання товару та місце відвантаження товару за договором збігаються. При цьому перевіркою шляхом співставлення прибуткових та видаткових накладних встановлено, що тютюнові вироби попередньо придбавалися позивачем у ЗАТ «Філіп Морріс Україна» та у день їх оприбуткування реалізовувалися ТзОВ «Прикарпатський торговий дім». Доставка тютюнових виробів здійснювалася за рахунок виробника (ЗАТ «Філіп Морріс Україна») на склад за адресою м.І.Франківськ, вул.Ребета. 3.

У зв'язку з реалізацією тютюнових виробів без торгової націнки апелянт зазначає. що відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних, результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, спеціальним законом з питань оподаткування податком на прибуток яким є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що для включення сум до валових витрат необхідно здійснити такі витрати у вигляді компенсації вартості товарів (послуг) з метою подальшого їх використання у власній господарській діяльності, тобто для отримання прибутку. Таким чином прибуток має формуватися (виникати) на стадії реалізації продукції позивачем товариству «Прикарпатський торговий дім» і тільки витрати безпосередньо пов'язані з отриманням такого прибутку можуть бути включені до валових витрат.

Поряд з доводами податкового органу судом не взято до уваги пояснення надане в судовому засіданні представником позивача про те. що метою реалізації тютюнових виробів без торгової націнки товариству «Прикарпатський торговий дім» було уникнення припинення контракту з ЗАТ «Філіп Морріс Україна» шляхом утримання на визначеному рівні обсягів придбання тютюнових виробів.

За таких обставин апелянт вважає обґрунтованим висновки перевірки про не пов'язаність із господарською діяльністю позивача витрат за результатами операцій із ТзОВ «Прикарпатський торговий дім», а оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Виходячи із вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.03.2009 року по 08.05.2009 року ДПІ у м. Ужгороді проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Пріма ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 27.05.2009 р. № 1157/23-1/10/30257463, згідно якого протягом охопленого перевіркою періоду позивач на підставі договору поставки від 01.01.2008р. №1/08 здійснював поставку тютюнових виробів ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» (м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3), на загальну суму 136 376 739,26 грн. у тому числі на суму 124 459 700,01 грн. без застосування торгової націнки. Лише при реалізації тютюнових виробів на суму 11 833 482,86 грн. позивачем було отримано дохід в сумі 296 368,66 грн. при цьому такий дохід отримано позивачем у зв'язку з одержанням знижок від ЗАТ «Філіп Морріс Україна», що є частиною бонусного доходу від господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що позивач отримував знижки протягом всього перевіреного періоду від основних постачальників незалежно від наявності такого покупця як ТзОВ «Прикарпатський торговий дім». Згідно з п.2.4 Договору поставки, постачання товару покупцеві (ТзОВ «Прикарпатський торговий дім») здійснюється із складу постачальника (ТзОВ «Пріма ЛТД») за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3. При цьому перевіркою шляхом співставлення прибуткових та видаткових накладних встановлено,

що тютюнові вироби попередньо придбавалися позивачем у ЗАТ «Філіп Морріс Україна» та у день їх оприбуткування реалізовувалися ТзОВ «Прикарпатський торговий дім». При цьому доставка здійснювалася за рахунок виробника (ЗАТ «Філіп Морріс Україна») на склад за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 3. На підставі згаданого вище Акту 04.06.2009 р. ДПІ у м. Ужгороді прийнято рішення № 0001572341/0, яким визначено до сплати 228 380 грн. податку на прибуток підприємств та 75 518,60 грн. штрафної санкції, яке підтверджено на всіх рівнях по вертикалі податкового органу в порядку адміністративного оскарження

Постановляючи рішення суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення га реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність це будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 вказаного вище Закону справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч. 3 ст. 189 ГК України суб'єкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни. Право на встановлення власником у своїй господарській діяльності вільних цін, за виключенням коли держава їх регулює, також, надано ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення»

Судом першої інстанції в даній спірній ситуації з'ясовано, що згідно з контрактом, укладеним між ЗАТ «Філіп Морріс Україна» та ТзОВ «Пріма Лтд», останнє приймало на себе зобов'язання продавати певну кількість тютюнових виробів ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» по ціні придбання. За виконання даних умов позивач отримував від виробника бонусні премії, які і складали дохід останнього, покриваючи витрати, пов'язані з організацією по виконанню поставок, в т.ч. і ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» та формуючи дохід, який підтверджений перевіркою. Таким чином, ціна по якій позивач реалізовував товар, була визначена умовами як виробника так і отримувача вільно, без будь-якого примусу, та забезпечувала позивачу відповідний дохід.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність є будь-якою діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, то відповідно сам процес придбання товарів для його наступної реалізації є прямим підтвердженням факту ведення господарської діяльності незалежно від рівня ціни. Пункт 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат відносяться: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а отже валові витрати визначаються за сукупністю всіх господарських операцій за звітній період, а не за окремо взятою поставкою товарів (робіт, послуг).

З огляду на це суд вірно вважав, що донарахування податковим органом позивачу податку на прибуток на суму 228 380 грн. по суті було здійснено непрямим методом виходячи з цін, за якими позивач реалізовував подібний товар іншим покупцям, тобто за звичайними цінами, проте пункт 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що договірні ціни не можуть бути меншими за звичайні у пов'язаних осіб, а поняття пов'язаних осіб дано в п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Докази які б підтверджували, що ТзОВ «Пріма Лтд» та ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» підпадають під ознаки поняття «пов'язаної особи» відсутні.

З огляду на це суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що податковий орган не мав право встановлювати рівень цін на продаж позивачем тютюнових виробів товариству «Прикарпатський торговий дім» та здійснювати донарахування податку на прибуток, виходячи з ціни на товари, визначеною самим податковим органом. Висновки перевірки та проведені розрахунки ґрунтуються на відомостях, які задекларовані позивачем, виходячи із документів обліку узагальнений перелік яких наведено у Додатку 4 до акту перевірки, але при цьому всі документи, що вимагались ДПІ підприємством на таку вимогу було надано, тому застосування непрямого методу у здійсненні розрахунків податкового зобов'язання є безпідставним та не коректним.

З огляду на вище наведене правильним є висновок суду першої інстанції, що перевіркою безпідставно проведено перерахунок витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача у пропорційному відношенні доходів від реалізації товарів ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» без застосування торгової націнки до скоригованого валового доходу, що призвело до необгрунтованого зменшення суми валових витрат та відповідно донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 228 380 грн. та протиправного визначення позивачу штрафної санкції по податку на прибуток в сумі 75 518,60 грн.

Враховуючи викладене, суд підставно задовольнив позовні вимоги.

Виходячи з вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року по справі № 2а-495/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 року