Ухвала суду № 28768655, 17.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р. Справа № 9104/142570/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.

суддів: Каралюса В.М., Костіва М.В.,

при секретарі: Нефедовій А.О.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визання протипарвним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ТзОВ «Торговий дім «Сігма» звернувся до Львівського окружного адміністративного з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000581552 та № 0000571552 від 30 березня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит сформовано ним на підставі пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Факт наявності та реальності використання ТзОВ «Торговий дім «Сігма» у своїй господарській діяльності операцій з контрагентом товариства ТзОВ «Декос Альянс», а також правомірність віднесення товариством до податкового кредиту сум по господарських операціях з вищезгаданим контрагентом, підтверджується належним чином складеними та оформленими первинними документами. Окрім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими видатковими накладними, що засвідчують факт придбання товарів і підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту, вважає, що відповідачем незаконно та безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Торговий дім «Сігма» на 458 433 грн. за платежем «Податок на додану вартість», з яких 305 622 гри. сума грошового зобов'язання за основним платежем та 152 811 грн. сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 49 387 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року позов задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000581552 та № 0000571552 від 30 березня 2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не враховано доведеності факту неможливості контрагента позивача ТзОВ «Декос Альянс» здійснювати господарські операції, крім того не враховано доведеності факту безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Декос Альянс». З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представник позивача ТзОВ «Торговий дім «Сігма» в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Торговий дім «Сігма» у податковій звітності з податку на додану вартість. Про результати зазначеної перевірки було складено Акт № 225/152/34167489 від 14 березня 2012 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» (т.1 а.с.14-23).

На підставі вищевказаного акту, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було винесено податкові повідомлення рішення № 0000581552 та № 0000571552 від 30 березня 2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Торговий дім «Сігма» на 458 433 грн. за платежем «Податок на додану вартість» та зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податковою кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 49 387 грн.(т. 1 а.с.24-25).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.5, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується первинними документами, які долучені до матеріалів справи, а тому господарська діяльність на думку суду мала реальних характер.

Суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає помилковими, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для висновку про правомірність формування податкового кредиту, відтак не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного період) зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з и. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового період), а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувати операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодекс) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 1 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стаття 15 ПК України встановлює, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що с об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податку зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З наведених вище норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів та таке обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 25.05.1995 року, визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту, з огляду на вимоги ст. 44 Податкового кодексу України .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та суд першої інстанції покликались, що ТзОВ «Торговий дім «Сігма» сформувало податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів з ТзОВ «Декос Альянс» та отриманих податкових накладних.

Такими первинним документами були договір № 0711 від 01.07.2011 року (т. 1 а.с.26-29), видаткові накладні (т. 1 а.с. 30-61), платіжні доручення (т. 1 а.с.94-170), замовлення товару (т. 1 а.с.193-210).

Однак, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою покликання податкового органу на безтоварність господарських операцій.

Зокрема аналізуючи, первинні бухгалтерські документи суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно вказаних письмових доказів вбачається, що між позивачем ТзОВ «Торговий дім «Сігма» та ТзОВ «Декос Альянс» 01 липня 2011 року був укладений договір №0711, за умовами якого ТзОВ «Декос Альянс» зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а ТзОВ «Торговий дім «Сігма» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Юридичні адреси місця знаходження сторін вказано наступні: Постачальника ТзОВ «Декос Альянс» 01024, м. Київ, вул. Богомольця, бу.7/14 прим. 182, Покупця ТзОВ «Торговий дім «Сігма» 81110, Пустомитівський р-н, Львівська обл., с. Зимна Вода, вул. Коновальця, 14.

Відповідно до умов договору п. 3.4 ч. 3 Умови постачання, визначено, що покупець отримує товар зі складу постачальника.

Згідно матеріалів справи, а саме Акту Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731 (т.1 а.с.187-192) вбачається, що у контрагента позивача відсутні будь-які складські приміщення для зберігання товару, а так само відсутні автомобільний транспорт, інше устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, загальна чисельність працюючих 1 особа.

При цьому у видаткових накладних (т. 1 а.с. 30-61) на які покликається позивач місце поставки вказано м. Київ, без зазначення конкретної адреси складу, де передавався товар, також з вказаних накладних (з огляду на встановлені зазначеною перевіркою обставини) вбачається, що від імені постачальника підпис ставила невстановлена особа, що підтверджує відсутність реальності господарських операцій.

Крім того, на це вказує те, що від імені позивача у видаткових накладних підпис ставив Дудок В.В., який є керівником товариства, при цьому відсутні докази, що такий відряджався до м. Києва у вказаний період.

Також, слід зазначити, що відсутні будь-які докази, щодо транспортування отриманого позивачем товару з м. Києва до місця знаходження позивача в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, оскільки обов'язок доставки на постачальника не покладався, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні. Також, не має доказів, що вказаний товар позивачем зберігався на складі у м. Києві.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

Разом з тим, відсутність таких доказів як товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару, документів, які б підтверджували зберігання товару, а також відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, необхідних для здійснення господарської діяльності (в штаті підприємства рахується 1 особа, яка займає посади директора та бухгалтера), а також відсутність документів, які б підтверджували виробника товару, при тому, що ТзОВ «Декос Альянс» є посередником в поставках, суд апеляційної інстанції вважає свідченням відсутності реального характеру поставок.

При оцінці наданих позивачем видаткових накладних (т. 1 а.с. 30-61), суд апеляційної інстанції вважає, що за зазначених вище обставин такі не є достовірними доказами факту поставки.

Оформлення податкових, видаткових накладних, інших письмових доказів є ніщо інше, як фіктивне оформлення операцій, що не здійснювались.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що докази, на які послався суд першої інстанції не є беззаперечними доказами фактичного здійснення господарських операцій, відтак податковим органом доведено безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000581552 та № 0000571552 від 30 березня 2012 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Торговий дім «Сігма» на 458 433 грн. за платежем «Податок на додану вартість» та зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податковою кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 49 387 грн., у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.5, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, є правомірними.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині обґрунтованості доказів позивача щодо реального характеру господарських операцій з контрагентом, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3,4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду 18 липня 2012 року в справі № 2а-3489/12/1370 скасувати та прийняти нову якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма» - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я. Олендер

Судді: В.М. Каралюс

М.В. Костів

Постанова в повному обсязі складена 22.01.2013 року.