Постанова № 28790358, 22.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5024/1561/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головей В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ „НовоФарм" - Федорков В.Л. (за довіреністю);

від ТОВ „Вішва Ананда" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вішва Ананда"

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2012р.

по справі №5024/1561/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „НовоФарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вішва Ананда"

про стягнення 61 480,81 грн.

В судовому засіданні 22.01.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „НовоФарм" (далі - ТОВ „НовоФарм", позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вішва Ананда" (далі - ТОВ „Вішва Ананда") про стягнення 53 661,30 грн. - основного боргу, 6 441,96 грн. - пені, 1 270,23 грн. - 3% річних та 107,32 грн. - втрат від інфляції.

Звертаючись з позовом, ТОВ „НовоФарм" посилається на несвоєчасні розрахунки ТОВ „Вішва Ананда" за договором про надання послуг №Н 139 УS-11 від 28.10.2011р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.11.2012р. позов ТОВ „НовоФарм" задоволено, стягнуто з ТОВ „Вішва Ананда" 53 661,30 грн. - основного боргу, 6 441,96 грн. - пені, 1 270,23 грн. - 3% річних, 107,32 грн. - втрат від інфляції та 1 609,50 грн. - судового збору.

Рішення суду вмотивоване з посиланням на ст.ст. 526, 611, 625, 629, 901, 902 ЦК України ст.ст. 231, 193 ГК України. Місцевий суд вважає, що відповідно до умов договору про надання послуг №Н 139 УS-11 від 28.10.2011р. відповідач взяті на себе зобов'язання - прийняти та оплати роботи позивача не виконав. Відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт від 31.10.2011р. сума боргу дорівнює 53 661,30грн. Так, враховуючи несплачену суму боргу, позивач правомірно нарахував відповідачу 6 441,96 грн. - пені, 1 270,23 грн. - 3% річних, 107,32 грн. - втрат від інфляції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Вішва Ананда" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю, оскільки рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду щодо застосування штрафних санкцій та збитків. Позивачем було розраховано штрафів санкції в вигляді пені зі всієї суми боргу - 53 661,30 грн., проте, скаржник вважає, що останній не мав права на отримання 1 270,23 грн. - 3% річних, 107,32 грн. - втрат від інфляції.

Крім цього, пеню стягнуто за термін більш ніж 6 місяців та повинно було стягнуто 3 978,80 грн., а не 6 441,96 грн.

Більш того, скаржник звертає увагу, що позивач пропустив річний строк позовної давності по вимогам щодо стягнення пені та штрафних санкцій, згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, а отже позивачу мало бути відмовлено в позові щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Також, скаржник вважає, що відповідно до акту приймання-передачі від 31.10.2011р. площа надання послуг склала 162,61 га, що на 42 га більше ніж передбачено договором, а сторони не укладали інших додаткових угод до договору стосовно збільшення площі збирання зернових та збільшення суми цього договору.

ТОВ „Вішва Ананда" взагалі вважає, що зазначений акт є недійсним, оскільки не містить підпису фінансового представника.

За таких обставин, скаржник вважає, що є всі правові підстави для скасування рішення місцевого суду.

ТОВ „Вішва Ананда" належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.12.2012р., проте представник в судове засідання не з'явився, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В судовому засіданні 22.01.2013р. представник ТОВ „НовоФарм" надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві на скаргу, просить рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 28.10.2011р. між ТОВ „НовоФарм" та ТОВ „Вішва Ананда" було укладено договір №Н 139 УS-11 про надання послуг (далі - договір).

Згідно умов названого договору, позивач зобов'язався надати послуги з виконання сільськогосподарських робіт по збиранню зернових зернозбиральними комбайнами позивача на полях відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи і оплатити вартість послуг позивача у відповідності з умовами договору.

Так, пунктом 5.1 договору зазначено, що оплата послуг позивача здійснюється відповідачем шляхом безготівкових розрахунків на підставі виставлених рахунків в такому порядку: передоплата 20% перераховується відповідачем на рахунок позивача за три банківських дня до початку робіт, а залишок суми оплачується відповідачем поетапно за фактично виконані роботи протягом п'яти робочих днів з моменту підписання актів здачі-приймання етапів виконаних робіт. Етап складає сім календарних днів.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що позивач здає, а відповідач приймає виконані роботи на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.4.).

Відповідно до Специфікації на роботи виконавця (додаток № 1 до договору) позивач повинен був виконати роботи (збирання сої) на площі 120 га. Вартість робіт складає 330 грн. з НДС за 1 га.

Пунктом 3.2.1 договору вказано, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем послуг позивача, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно умов договору позивачем на виконання своїх зобов'язань надано відповідачу послуги по збиранню сої на площі не 120 га, а 162,61 га., про що складено акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2011р. на загальну суму 53 661, 30 грн.

Відповідач прийняв зазначені послуги позивача, про що свідчить підписання ним акту приймання-передачі виконаних робіт.

В подальшому позивачем було надіслано відповідачу претензію №64ю від 27.04.2012р., але відповіді на неї не отримано. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 53 661, 30 грн.

Скаржник вважає, що оскільки сторони не укладали інших додаткових угод до договору стосовно збільшення площі збирання та збільшення суми цього договору то зазначений акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2011р. на загальну суму 53 661, 30 грн. є недійсним. На думку скаржника вказаний акт є недійсним також, оскільки не містить підпису фінансового представника.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 53661,30 грн. за надані послуги по збиранню врожаю на площі 162,61 га, тобто за фактично виконані роботи.

Твердження апелянта що акт приймання-передачі виконаних робіт окрім підпису директора підприємства повинен був підписати ще і фінансовий представник зборів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається що керівник ТОВ «Вішва Ананда» має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори без обмежень.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1 270,23 грн. - 3% річних, 107,32 грн. - втрат від інфляції.

Частина 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню, у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 вищевказаного Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Як зазначалось вище, пунктом 3.2.1 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем послуг позивача, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за весь час прострочки.

Отже, укладеним сторонами договором щодо спірних правовідносин встановлено інший порядок застосування штрафних санкцій ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем вірно здійснений розрахунок нарахування пені, а саме з урахуванням ст. 258 ЦК України.

З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано задовольнив вимоги позивача про стягнення 53 661,30 грн. - основного боргу, 6 441,96 грн. - пені, 1 270,23 грн. - 3% річних та 107,32 грн. - втрат від інфляції.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2012р. по справі №5024/1561/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.