Постанова № 28790336, 22.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5017/1731/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головей В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача за первісним позовом - Зубачова Ю.В. (за довіреністю);

Від відповідача за первісним позовом - Бородкін С.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлового управління фірми „Ренесанс" ЛТД-92 (дочірнє підприємство)

на рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 р.

у справі №5017/1731/2012

за позовом Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

до Житлового управління фірми „Ренесанс" ЛТД-92 (дочірнє підприємство)

про стягнення 81 994,70 грн.

та

за зустрічним позовом Житлового управління фірми „Ренесанс" ЛТД-92 (дочірнє підприємство)

до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

про визнання договору недійсним

В судовому засіданні 22.01.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси" ( далі - КП „Теплопостачання міста Одеси", позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлового управління фірми „Ренесанс" ЛТД-92 (дочірнє підприємство) (далі - ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП), відповідач за первісним позов) про стягнення 81 994,70 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р. згідно договору на постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007р. ( далі - договір).

Також, 09.10.2012р. до місцевого суду від ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) надійшла зустрічна позовна заява до КП „Теплопостачання міста Одеси" про визнання договору на постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007р. недійсним.

Зустрічну позовну заяву вмотивовано з посиланням на те, що при укладанні договору на постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007р. сторонами не було узгоджено використання в договорі факсимільного відтворення підпису або іншого аналогу власного підпису, зразків відповідного аналогу власного підпису. Між тим, договір № 3364 від 01.10.2007р. та додатки № 1 та № 2 до нього від КП „Теплопостачання міста Одеси" підписано першим заступником директора КП „Теплопостачання міста Одеси" Анмегікяном Н.Р. за допомогою факсимільного кліше, виготовленого фотополімерним способом, що підтверджується експертним висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8751/03 від 10.10.2012р., та вказує на недійсність правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім цього, відповідач за первісним позов просить витрати по сплаті судового збору та оплаті експертного дослідження № 8751/03 від 10.10.2012р. покласти на КП „Теплопостачання міста Одеси".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. зустрічну позовну заяву ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) до КП „Теплопостачання міста Одеси" про визнання договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано зустрічний позов в одне провадження із первісним позовом.

У відзиві ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованістю.

У відзиві " на зустрічну позовну заяву КП „Теплопостачання міста Одеси, просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, оскільки ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) до 01.11.2012р. виконувало зобов`язання за договором на постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007р. та не робило ніяких заяв стосовно недійсності договору; також, згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; ніяких доказів, що факсимільне відображення підпису першим заступником директора КП „Теплопостачання міста Одеси" Анмегікяном Н.Р. виготовлено і застосовано проти його волі, позивачем за зустрічним позовом не надано.

В подальшому, ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) було надано додаткові обґрунтування зустрічного позову та додаткові заперечення на первісну позовну заяву, відповідно до яких житлове управління вважає необґрунтованим розрахунок заявленої до стягнення КП „Теплопостачання міста Одеси" суми, таким, що не базується на нормах діючого законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. по справі №5017/1731/2012 (суддя Мостепаненко Ю.І.) первісний позов задоволено та стягнуто з ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) 81 994,70грн. - основного боргу, 1609,50 грн. - витрат по сплаті судового збору. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду вмотивоване з посиланням на ст.ст. 202, 203, 207, 208, 215, 525, 526, 714 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 277 ГК України, Закон України „Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07р. Місцевий суд вважає, що заборгованість ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) перед КП „Теплопостачання міста Одеси" підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач за первісним позовом за отриману теплову енергію розрахувалось частково - в сумі 8 993,59грн., що підтверджується банківськими виписками № 546 від 28.10.2011 р. та № 164 від 29.02.2012 р. про сплату за отриману теплову енергію по рахункам № 3364 від 10.04.2011р. та 10.02.2012р., протоколами про погашення взаємної заборгованості № 3364 від листопада 2011р. та січня 2012р. А отже, первісний позов задоволено.

Щодо зустрічних позовних вимог, місцевий суд вважає, що відповідачем за первісним позовом не доведено підстави, з яких договір можливо визнати недійсним.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог КП „Теплопостачання міста Одеси" відмовити у повному обсязі та позовні вимоги ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) задовольнити у повному обсязі. Судові витрати за подання скарги покласти на КП „Теплопостачання міста Одеси".

Скаржник вважає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. апеляційну скаргу ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Названою ухвалою суду було зобов'язано ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) надати докази доплати судового збору у розмірі 15,44 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні 22.01.2013р. представник ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Крім цього, представником ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) було надано докази доплати судового збору у розмірі 15,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26 від 22.01.2013р.

Також, в судовому засіданні 22.01.2013р. представник КП „Теплопостачання міста Одеси" надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 01.10.2007р. між КП „Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальною організацією) та ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) (Споживачем) укладено договір №3364 про постачання теплової енергії (Договір), відповідно до якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що теплова енергія постачається Споживачу на опалення об'єкта за адресою: вул. Бугаївська, 46 кор. 7 в обсягах згідно додатку № 1 до Договору.

Пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені даним Договором.

Згідно п. 4.2.1 Договору, Теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії в обсягах згідно з додатком №1 до Договору.

Додатком № 1 до Договору сторонами встановлено теплове навантаження опалення 0.1560 Гкал/год, витрати тепла - 299,1900 Гкал за рік.

Розділом 5 Договору сторони встановили:

- облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом (п. 5.1 Договору);

- межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін: зовнішня стіна будівлі (п. 5.2 Договору);

- кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період (де теплове навантаження - це норма витрат на опалення будівель, яка визначається згідно будівельного обсягу та опалювальних характеристик будівель (п.5.3 Договору).

Розділом 6 Договору узгоджено порядок розрахунку за теплову енергію, згідно з яким:

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 Договору);

- щомісяця Споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати (п. 6.4 Договору);

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з 01.10.2007р. і діє до 31.12.2008р.

Пунктом 10.4. Договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін

В зв'язку з тим, що сторонами не було письмово заявлено про припинення дії договору - Договір про постачання теплової енергії № 3364 від 01.10.2007р. є дійсним.

Додатковою угодою № 1 до Договору внесено зміни до Додатку № 1 до Договору: з 01.10.2010р. змінено теплове навантаження на опалення об'єкта, розташованого за адресою: вул. Бугаївська, 46/7, на 0.1427 Гкал/год з внесенням змін до Додатку № 1.

З 01.10.2011р. - відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року за № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП „Теплопостачання міста Одеси" - тариф на теплову енергію для населення встановлено 365,58 грн. за 1Гкал.

Так відповідно до умов Договору, КП „Теплопостачання міста Одеси" за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р. відпустила Споживачу 248,88745 Гкал теплової енергії на загальну суму 90 988,29грн., а саме: - у листопаді 2011 р. - 39,39236 Гкал на суму 14 401,06 грн.; - у грудні 2011 р. - 40,70331 Гкал на суму 14 880,32 грн.; - у січні 2012 р. - 55,44553 Гкал на суму 20 269,78 грн.; - у лютому 2012 р. - 64,28365 Гкал на суму 23 500,82 грн.; - у березні 2012 р. - 38,34288 Гкал на суму 14 017,39 грн.; - у квітні 2012 р. - 10,71972 Гкал на суму 3 918,92 грн. Відповідно до зазначених сум були виписані відповідні рахунки-фактури № 3364.

З матеріалів справи вбачається, що Споживачем було сплачено за поставлену в зазначений період теплову енергію лише частково, а саме - 8 993,59грн., з яких: -545,84грн. -переплата за попередні періоди згідно Договору № 3364 від 01.10.2007р., що існувала, станом на 01.11.2011р.; - 415,75грн. -погашення взаємної заборгованості між сторонами згідно протоколу № 3364 за листопад 2011р.; - 831грн. - погашення взаємної заборгованості між сторонами згідно протоколу № 3364 за січень 2012р.; 7201грн. - сплата за опалення згідно рахунку № 3364 від 10.02.2012р., що підтверджується випискою ПАТ„ВіЕйБі Банк" за 29.02.2012 р.

Таким Споживач за отриману теплову енергію в повному обсязі не розрахувався та заборгованысть становить 81 994,70 грн.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 Закону України „Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, як свідчать матеріали справи, за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р. Теплопостачальна організація відпустила ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) 248, 88745 Гкал теплової енергії для опалення об'єкта за адресою: вул. Бугаївська, 46, корп. 7.

Розрахунок за поставлену теплову енергію здійснений комунальним підприємством на підставі діючих за спірний період тарифів (365,58грн. за 1 Гкал), п.5.3 Договору, п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07р., відомостей відпуску тепла котельними КП „Теплопостачання міста Одеси" у листопаді 2011р. - квітні 2012р., - та складає 90 988,29грн.

Проте, відповідач за первісним позовом, як зазначалось вище, розрахувалось частково - в сумі 8 993,59грн., що підтверджується банківськими виписками № 546 від 28.10.2011 р. та № 164 від 29.02.2012 р. про сплату за отриману теплову енергію по рахункам № 3364 від 10.04.2011р. та 10.02.2012р., протоколами про погашення взаємної заборгованості № 3364 від листопада 2011р. та січня 2012р.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов Договору, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду є обґрунтований і правомірний щодо задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП) про визнання договору недійсним.

Статтею 174 ГК України встановлено, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 ГК України зазначено, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої, серед іншого:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутність письмової згоди сторін стосовно факсимільного відтворення підпису у договорі та додатках до нього не є підставою для визнання його недійсним, оскільки реальність настання правових наслідків за договором підтверджується виконанням зобов`язань КП „Теплопостачання міста Одеси" у повному обсязі на протязі всього часу дії договору та частковим виконанням зобов`язань житловим управлінням, складанням актів звіряння взаєморозрахунків між сторонами, листуванням стосовно виконання вимог даного договору.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки місцевого суду є обґрунтованими.

Господарський суд правомірно не прийняв до уваги посилання ЖУФ „Ренесанс" ЛТД-92 (ДП), як на підставу недійсності договору, на те, що в момент укладення та після укладення правочину сторонами Договору не було письмово узгоджено використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власного підпису, а також не узгоджувались зразки відповідного аналога власного підпису. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. по справі №5017/1731/2012 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.