Рішення № 28786395, 23.01.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/416/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Осадчук В.П.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати Доповідач Кодрул М. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Потапенка В.І., Черненко В.В.

при секретарі: Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр»на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр»(далі ВАТ «Новоукраїнський кар'єр») про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати. В обґрунтовування своїх вимог посилався на те, що з 04 травня 2005 року по 16 серпня 2007 року працював на посадах голови правління, заступника голови правління по виробництву у ВАТ «Новоукраїнський кар'єр». 16 серпня 2007 року був звільнений з посади заступника голови правління по виробництву за згодою сторін. За період його роботи відповідач заборгував йому заробітну плату в розмірі 65 392 грн. 06 коп. та в день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок і вищевказану заборгованість по заробітній платі не сплатив. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 65 392 грн.06 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку виплати заробітної плати з 17.08.2007 року по 30 грудня 2010 року в сумі 330 267 грн. 50 коп. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2007 року по листопад 2010 року в сумі 34 330 грн.80 коп.

В подальшому позивач подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 47 886 грн. 18 коп.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 17.08.2007 року по 29.11.2012 року в сумі 516 382,95 грн.; компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2007 року по жовтень 2012 року в сумі 27773,98 грн. та судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 1125 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 47 664 грн. 58 коп., середній заробіток за затримку виплати заробітної плати з 17.08.2007 року по 16.07.2008 року в сумі 88890,08 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2007 року по жовтень 2012 року в сумі 27 644,45 грн., всього стягнено 164199 грн.11 коп. Стягнуто з ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»на користь ОСОБА_2 витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 1125 грн. 60 коп. та надання юридичної допомоги в сумі 2500 грн.. Стягнуто з ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»на користь держави судовий збір в сумі 1642 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 17 серпня 2007 року по 29 листопада 2012 року в сумі 509206,35 грн. та зазначити точне і повне найменування юридичної особи -відповідача по справі. Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме ст. 117 КЗпП України, стягнувши середній заробіток за час затримки розрахунку лише за 232 дні затримки, незважаючи на те, що розрахунок не проведений і на сьогодні.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Новоукраїнський кар'єр»(далі ПАТ «Новоукраїнський кар'єр»), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову. Зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам, які є в матеріалах справи, та які підтверджують незаконність нарахування позивачу заробітної плати та премій, висновкам аудиту та судово-бухгалтерської експертизи, відсутність заборгованості по заробітній платі підприємства перед ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб та їх представників, які з"явилися для участі у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ПАТ «Новоукраїнський кар'єр»необхідно відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 213-215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване в справі судове рішення ухвалено з порушенням цих вимог.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації у зв"язку з порушенням строків її виплати та часткове задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»позивачу ОСОБА_2 в день звільнення не було сплачено усіх сум, до теперішнього часу відповідач не виплатив позивачу суму заборгованості по заробітній платі, яка станом на день звільнення, 16 серпня 2007 року, становила 47664,58 грн. та посилаючись на ч.2 ст.117 КЗпП України вказав, що між сторонами виник спір про розмір належних до виплати звільненому працівникові сум, розмір заборгованості встановлено лише в судовому засіданні, спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки розрахунку визначає орган, який виносить рішення по суті спору, тому середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню за період з дня звільнення 16 серпня 2007 року по 16 липня 2008 року, день коли працівник приступив до роботи на іншому підприємстві.

Проте повністю з такими висновками суду неможливо погодитись, оскільки вони в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не ґрунтуються на законі, в рішенні не вказано точне і повне найменування юридичної особи -відповідача по справі.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки 16 серпня 2007 року ОСОБА_2 звільнений з роботи з посади заступника голови правління по виробництву ВАТ «Новоукраїнський кар'єр» за згодою сторін ст.36 п.1 КЗпП України, згідно наказу № 94-Л від 16 серпня 2007 року ( т.1 а.с.6,8).

В листі територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області ОСОБА_3 № 74/559-04-14 від 24 грудня 2010 року зазначено, що згідно книги обліку трудових книжок працівників, ОСОБА_3 отримав трудову книжку в день звільнення, тобто в день звільнення позивач працював (т.1 а.с.36).

Згідно довідки ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»від 05 січня 2008 року станом на 01 січня 2008 року розмір загальної заборгованості із заробітної плати вказаного товариства перед ОСОБА_2 становить 65392,06 грн. (т.1 а.с.9)

Згідно довідки про доходи виданої ВАТ «Новоукраїнський кар'єр» заробітна плата ОСОБА_2 за червень 2007 року становить 7294,24 грн. за липень 2007 року становить 8636,60 грн. та зазначено, що довідка видана на підставі відомостей нарахування заробітної плати за 2007 рік (т.1 а.с.10)

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Компенсація проводиться відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 159 від 21.02.2001 р.).

Встановивши, що в день звільнення позивача з роботи з ним не було проведено повного розрахунку, суд першої інстанції з врахуванням заявлених позовних вимог, висновків судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 7 вересня 2011 року (т. 1 а.с.209-222 ) та судово-економічної експертизи від 27.06.2012 року (т. 2 а.с.22-39), співставлення нарахованої та невиплаченої позивачу заробітної плати з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 з пенсійного фонду України (т.1 а.с.68), дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 47 664 грн. 58 коп. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2007 року по жовтень 2012 року в сумі 27 644,45 грн.

Рішення суду в частині наведених розрахунків про заборгованість по заробітній платі та компенсації не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, оскільки він грунтується на правильно застосованих нормах матеріального права, які регулюють правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем та доказах, які є в матеріалах справи та яким суд дав належну оцінку, навівши відповідні розрахунки.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, суд першої інстанції вказав, що середня заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох повних місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

День звільнення позивача припадає на 16 серпня 2007 року, тому до розрахунку приймається заробітна плата за червень та липень 2007 року, яка відповідно до встановленого в судовому засіданні (а.с.68т.1) становить 7294,24 та 8415 грн., що в сумі становитеме 15 709,24 грн. За вказані відпрацьовані червень та липень 2007 року позивач відпрацював 41 робочий день, тому середній заробіток за один день становитеме 15709,24 грн. : 41 = 383.15 гривні.

Розрахунок середнього заробітку позивача за один день судом першої інстанції проведений відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, згідно якого середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Отже розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 проведений відповідно до вимог матеріального права та доказів, які є в матеріалах справи і зокрема виходячи з довідки про доходи виданої ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»ОСОБА_2 в якій зазначена нарахована позивачу заробітна плата за лютий-липень 2007 року та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 з пенсійного фонду України, якими підтверджено факт нарахування заробітної плати ОСОБА_2 в такому розмірі.

Проте, вирішуючи питання про розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції допустив порушення вимог ст.117 КЗпП України, обмеживши період, за який необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, зазначивши що між сторонами виник спір стосовно розміру заробітної плати, яка повинна була виплачена позивачу в день звільнення та що позов задоволено частково і тому середній заробіток за час затримки розрахунку повинен бути стягнутий по день, коли звільнений працівник став до роботи на іншому підприємстві.

Згідно приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З матеріалів справи вбачається, що у день звільнення ОСОБА_2 між ним та відповідачем спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні не було, що підтверджується довідкою ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»від 05 січня 2008 року про те, що станом на 01 січня 2008 року розмір загальної заборгованості із заробітної плати вказаного товариства перед ОСОБА_2 становить 65392,06 грн. Тобто, і через 4 місяці після звільнення працівника відповідач визнавав наявність заборгованості та зобов"язувався повністю розрахуватись по заборгованості по заробітній платі. Визнавав відповідач і наявність такої заборгованості станом на 20 серпня 2010 року, що підтверджується листом на ім"я позивача (т.1 а.с. 11).

Вперше про відсутність будь якої заборгованості відповідач зазначив лише в під час розгляду справи в суді в своїх поясненнях від 10 лютого 2011 року, посилаючись на висновок аудиторської фірми „Аудит Юнікс".

Проте у висновку судово-економічної експертизи від 27 червня 2012 року зазначено, що документально не підтверджуються висновки зроблені аудитором у звіті від 04 березня 2011 року та вказано, що експертом виявлено безпідставне нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01 січня 2006 року по 16 серпня 2007 року в сумі 17505,88 грн. Тобто, заробітна плата позивачу була нарахована, але з порушеннями.

В тойже час у додатку №1 до висновку судово-економічної експертизи від 27 червня 2012 року, що називається реєстр розрахунків з оплати праці ОСОБА_2 за період з 01.01.2006 по 16.08.2007 (дані розрахунково - платіжних відомостей), зазначено, що залишок заборгованості на кінець місяця (серпень 2007 року) становить 65392,06 грн. (т.2 а.с.39)

Таким чином експертизою підтверджено, що відповідно до розрахунково -платіжних відомостей на день звільнення позивача з роботи відповідач заборгував йому 65392,06 грн. заробітної плати, що повністю співпадає із розміром заборгованості, яка була вказана у довідці ВАТ «Новоукраїнський кар'єр»від 05 січня 2008 року про те, що станом на 01 січня 2008 року розмір загальної заборгованості із заробітної плати вказаного товариства перед ОСОБА_2 становить 65392,06 грн.

Наведене дає підстави для висновку, що між позивачем та відповідачем спрору про розмір сум, які підлягали виплаті ОСОБА_2 у день звільнення не було.

Незважаючи на це, після ознайомлення з висновками судово-економічної експертизи ОСОБА_2 подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення заробітної плати на 17505,88 грн., які були зазначені у еспертизі як безпідставно нараховані і просив стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 47886,18 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати у вказаній сумі за період з вересня 2007 року по жовтень 2012 року в сумі 27773,98 грн. та середній заробіток за зас затримки виплати заробітної плати з 17 серпня 2007 року по 29 листопада 2012 року в сумі 516382,95 грн.

За таких обставин відсутні правові підстави для висновку про наявність спору між працівником та підприємством про розмір сум, які повинні бути виплачені працівникові при звільнені, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення середного заробітку за зас затримки виплати заробітної плати з 17 серпня 2007 року по 29 листопада 2012 року підлягають задоволенню.

Згідно Листів Міністерства праці та соціальної політики України „Про розрахунок норми тривалості робочого часу" на 2007-2012 роки на в межах заявлених позовних вимог затримка розрахунку з ОСОБА_2 становила:у 2007 році 71 робочий день, у 2008 році 252 робочих дня, у 2009 році 251 робочий день, у 2010 році 251 робочий день, у 2011 році 250 робочих днів, у 2012 році 229 робочих днів, а всього 1304 робочих дні. Середній заробіток ОСОБА_2 становить 383,15 грн.

Тому з відповідача на користь позивача за час затримки розрахунку за період з 17 серпня 2007 року по 29 листопада 2012 року необхідно стягнути 499627,60 грн., виходячи з такого розрахунку: 1304 дн.*383,15 грн.= 499627,60 грн.

Підлягають задоволенню також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно зазначення у рішенні точного та повного найменування юридичної особи -відповідача по справі.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" в ч.4 п.13 роз"яснено, що з метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пред"явив позов до відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр»в якому працював та з якого був звільнений з роботи і яке не провело з ним повного розрахунку при звільненні. Проте під час розгляду справи в 2012 році назва відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр»акціонерного була змінена на публічне акціонерне товариство «Новоукраїнський кар'єр»шляхом внесення змін до статуту, що підтверджується витягом з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та поясненнями представника в судовому засіданні. (т.2 а.с. 85).

Таким чином, належним відповідачем по справі є публічне акціонерне товариство «Новоукраїнський кар'єр», представник якого приймав участь у розгляді справи.

Суд першої інстанції на це не звернув належної уваги і тому помилково зазначив у рішенні суду про стягнення присуджених виплат з відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр» та стягнення з нього судових витрат на користь держави.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції такі порушення допущені, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ПАТ „Новоукраїнський кар"єр" про відсутність заборгованості перед позивачем при звільнені колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать встановленим судом обставинам та матеріалам справи.

Факти нарахування заробітної плати ОСОБА_2 та непроведення з ним повного розрахунку у день звільнення підтверджені письмовими доказами, які зазначені в рішенні суду, а згідно ч.2 п.7 висновку судово-економічної експертизи від 27 червня 2012 року встановити чи відповідає вимогам внутрішніх документів ВАТ рівень, повнота та достовірність документального забезпечення записів бухгалтерського обліку в частині визначення розміру, обліку, нарахування та виплати заробітної плати не надається за можливе у зв"язку з не наданням для дослідження усіх необхідних документів (т.2 а.с.37).

Таким чином факти неправильного нарахування заробітної плати ОСОБА_2 відповідачем не доведені, а відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до розміру задоволених позовних вимог необхідно стягнути з публічного акціонерного товариства «Новоукраїнський кар'єр»на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення почекознавчої експетизи в сумі 1125,60 грн. та за надання правової допомоги 2500 грн., а всьго 3625,60 грн. На користь дердави необхідно стягнути судовий збір в сумі 3441 грн.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр" відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр" задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр", ідентифікаційний код юридичної особи 01372867 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,:

- 47664,58 гривень заборгованості по заробітній платі,

- 27644,45 гривень компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з вересня 2007 року по жовтень 2012 року,

- 499627,60 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку з 17 серпня 2007 року по 29 листопада 2012 року, а всього стягнути 574936 гривень 63 копійки (п"ятсот сімдесят чотири тисячі дев"ятсот тридцять шість гривень 63 копійки).

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр", ідентифікаційний код юридичної особи 01372867 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 3625,60 гривень судових витрат.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр", ідентифікаційний код юридичної особи 01372867, на користь держави 3441 гривну судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: