Ухвала суду № 28774761, 10.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4869/12 10.01.2013 10.01.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/784/20/13 Суддя першої інстанції Ротар М.М.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: представника відповідача - Петрини О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - комунальної установи «Редакція газети Южноукраїнської міської ради «Контакт» про скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення, зміну формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 червня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в якому з урахуванням змін та доповнень позовних вимог просила скасувати рішення Южноукраїнської міської ради про накладення дисциплінарного стягнення, змінити формулювання причин звільнення та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Зазначала, що з 3 червня 2011 року працювала на посаді редактора газети Южноукраїнської міської ради «Контакт». За час перебування на посаді до неї не застосовувалось жодних дисциплінарних стягнень.

26 квітня 2012 року на сесії Южноукраїнської міськради, за ігнорування протокольного доручення щодо надання звіту редактора газети «Контакт», позивачці рішенням цієї ради було винесено догану, незважаючи на те, що вона з 9 квітня по 3 червня 2012 року перебувала на екзаменаційній сесії. Усупереч вимогам ст. 149 КЗпП України відповідачем не було з'ясовано причину її відсутності на робочому місті та не було запропоновано надати пояснення з цього приводу.

Враховуючи численні порушення трудового законодавства стосовно притягнення її до дисциплінарної відповідальності, 8 червня 2012 року вона подала заяву про розірвання трудового договору за угодою сторін з 13 червня 2012 року .

Проте, рішенням Южноукраїнської міськради № 619 від 12 червня 2012 року її було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила скасувати рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 26 квітня 2012 року № 568, змінити дату та формулювання причини звільнення з п. 3 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнано рішення Южноукраїнської міської ради від 26 квітня 2012 року за № 568 в частині оголошення редактору газети Южноукраїнської міської ради «Контакт» ОСОБА_3 догани - неправомірним і рішення в цій частині скасовано. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з посади редактора газети Южноукраїнської міської ради «Контакт» з п. 3 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України.

Зобов'язано Южноукраїнську міську раду Миколаївської області внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_3

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішення того ж суду від 9 листопада 2012 року розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Южноукраїнська міська рада просила рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до цієї норми працівника можна звільнити лише тоді коли він після застосування до нього стягнення не виправився і знову допустив порушення трудової дисципліни.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.ст. 2,36,40,41 КЗпП України).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення (ст. 147 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується з дотриманням строків та порядку їх накладення, передбачених ст.ст. 148, 149 КЗпП України.

Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника ( ст. 149 КЗпП).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справа, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 рішенням Южноукраїнської міської ради № 245 від 2 червня 2011 року була призначена на посаду редактора газети Южноукраїнської міської ради «Контакт» з 3 червня 2011 року (а.с. 7).

З 9 квітня по 3 червня 2012 року ОСОБА_3 правомірно перебувала у додатковій відпустці у зв'язку з участю в екзаменаційній сесії, як студент-заочник Чорноморського державного університету, про що було своєчасно повідомлено відповідача (а.с. 8-10).

Згідно з рішенням сесії Южноукраїнської міської ради № 568 від 26 квітня 2012 року ОСОБА_3 було оголошено догану за невиконання протокольного доручення міськради та її постійної комісії щодо надання звіту редактора газети Южноукраїнської міської ради «Контакт». З цим рішенням позивачка була ознайомлені під розпис 5 червня 2012 року, а 6 червня 2012 року позивачка за власної ініціативи надала письмові пояснення відповідачу з приводу ненадання звіту редактора (а.с. 13, 22).

8 червня 2012 року позивачка звернулася з заявою про розірвання трудового договору за угодою сторін з 13 червня 2012 року (а.с. 18).

Рішенням тієї ж сесії № 619 від 12 червня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 19). Про що зроблено запис в трудовій книжці позивачки (а.с. 21).

Підставою для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як було встановлено в судовому засідання, були порушення встановлені під час перевірки фінансово-господарської діяльності редакції вказаної газети за П півріччя 2011 року та 1 квартал 2012 року, викладені в довідці від 3 травня 2012 року, та розглянуті 31 травня 2012 року на сесії Южноукраїнської міської ради (а.с. 53, 98-100). Позивачка в цей час не була присутньою під час перевірки та розгляду зазначеної довідки, будь-яких пояснень з цього приводу не давала, оскільки знаходилася в додатковій відпустці.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що роботодавцем при застосуванні дисциплінарних стягнень не було дотримано процедури накладення дисциплінарних стягнень, визначеного трудовим законодавством.

Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення від порушника вимагається письмове пояснення, однак ОСОБА_3 не надавала таких пояснень і можливості їх надати у неї не було, оскільки під час оголошення їй догани, проведення вказаної перевірки на підприємстві, розгляду результатів цієї перевірки вона знаходилася в додатковій відпустці, а перед її звільненням відповідач не вимагав такого пояснення.

Також, наряду з цим місцевий суд правильно визнав безпідставними причини звільнення позивачки й з підстав не визначення в чому саме виявилося порушення трудової дисципліни після оголошення ОСОБА_3 догани.

Між тим, згадана перевірка проводилася за результатами роботи за П півріччя 2011 року та 1 квартал 2012 року, тобто до застосування дисциплінарного стягнення до позивачки, а тому підстави для звільнення позивачки з урахуванням встановлених обставин та незаконності оголошення їй догани з огляду на наведені норми трудового права за п. 3 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Отже, районний суд дійшов правильного висновку про те, що формулювання причини звільнення позивачки роботодавцем не відповідає чинному законодавству та врахувавши ті обставини, що вимоги про поновлення на роботі позивачка не ставить, а її заява про звільнення з роботи за згодою сторін є фактично заявою про звільнення за власним бажанням, цілком підставно, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 235 КЗпП України, ухвалив рішення про зміну формулювання причини звільнення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що неведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: