Постанова № 28770611, 11.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/3933/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича

представника позивача: Павлюка С.М., Павлюк О.С.

представника відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

10 серпня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі направлення від 09.07.2012 року № 1498/22 та наказу № 1480 від 09.07.2012 року головним державним податковим ревізором - інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби Шаталюком Сергієм Васильовичем на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальної перевірку з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" по взаємовідносинах із ТОВ "Будівельна Компанія "Акрополь СВ" за березень 2012р. За результатами перевірки складено акт № 1500/22/36547807 від 17.07.2012 р., яким встановлено порушення п.198.1 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 122826 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 93676 грн.; завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 93676 грн.

На підставі даного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000422330 від 01.08.2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 153533 грн., в тому числі: за основним платежем - 122826 грн.; за штрафними санкціями - 30707 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000432330 від 01.08.2012 року про зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 93676 грн.

Позивач не погоджується з висновками Вінницької ОДПІ, викладеними в акті перевірки та, відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях, в яких зазначив, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на підставі направлення від 09.07.2012 року № 1498/22 та наказу № 1480 від 09.07.2012 року головним державним податковим ревізором - інспектором, радником податкової служби III рангу відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби Шаталюком Сергієм Васильовичем на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальної перевірку з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" по взаємовідносинах із ТОВ "Будівельна Компанія "Акрополь СВ" за березень 2012р.

За результатами перевірки складено акт № 1500/22/36547807 від 17.07.2012 р., яким встановлено порушення п.198.1 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 122826 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 93676 грн.; завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 93676 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач звернувся із запереченням від 23.07.2012р., № 23/07-1 року до Вінницької ОДПІ.

Листом Вінницької ОДПІ від 30.07.2012 р. № 26607/22 вказані заперечення залишені без задоволення.

01 серпня 2012 р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

форми "Р" № 0000422330 про збільшення ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 153533 грн., в тому числі: за основним платежем -122826 грн.; за штрафними санкціями -30707 грн.;

форми "В4" № 0000432330 про зменшення ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 93676 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Як випливає із акту перевірки № 1500/22/36547807 від 17.07.2012 р., податковий ревізор - інспектор, що проводив перевірку, дійшов висновку, що надані до перевірки товарно - транспортні накладні містять неповну та суперечливу інформацію, оскільки в них незаповнені графи щодо ціни та суми постачаємого товару, крім того, кількість товару та дата товарно-транспортних накладних не відповідає накладним ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", а тому не підтверджують реального здійснення господарської операції та підтверджують факт, який свідчить про діяльність платника ПДВ з метою отримання податкової вигоди. Встановити товарність операцій податковому ревізору-інспектору вважалось неможливим, а тому, на думку перевіряючого, угоди укладались без наміру створення цивільно - правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит.

Однак, суд критично оцінює висновки податкового органу щодо не підтвердження реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", зважаючи на таке.

Так, 01 березня 2012 року між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" (Покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" (Постачальник) був укладений договір № 0056 відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця сою, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором (т. 1 а.с. 150-153).

В підтвердження того, що, на виконання умов вищезазначеного договору, ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" реально отримувала товар, суду надано видаткові накладні (т. 1 а.с. 110-138) та податкові накладні (т. 1 а.с. 82-109).

Про проведення розрахунків між контрагентами свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, відповідно до яких ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ " прийнято від ПП " А.Е.К. " Аграрно-експортна компанія " грошові кошти в рахунок оплати за сою (т. 2 а.с. 6-35).

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено реальність здійснення господарських операцій та досліджено документи, які підтверджують факт товарності операцій у взаємовідносинах між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ".

Щодо висновків перевіряючого про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які полягають у віднесені останнім до податкового кредиту сум податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товару (сої) у ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" не підтвердженими належно оформленими податковими накладним, то, на думку суду, останні є правомірними, з огляду на наступне.

Так, такі висновки були зроблені перевіряючим з огляду на те, що постачальником товару ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ" виписано податкові накладні за березень 2012 року згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696. Вищевказаний наказ втратив чинність із введенням наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011р. за №1333/20071, чим порушено п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 року (із змінами і доповненими). Крім того, в графі «номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість» зазначено № 100307775, який не належить ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", чим порушено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Також, в даних накладних не вірно застосовано ставку податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, чим порушено п.10 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної визначені статтею 201 ПКУ.

Так, пунктом 201.1 статті 201 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Частиною 2 пункту 201.10 статті 201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини 9 пункту 201.10 статті 201 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Судом досліджено податкові накладні, які надавались ревізору для проведення перевірки (т. 2 а.с. 56-83) та встановлено, що вони оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, скарга на контрагента, що їх виписав, позивачем не подавалась, податковий кредит в декларації за березень 2012 року було визначено саме на підставі зазначених накладних, а тому суд приходить до висновку, що суми податку на додану вартість, у зв`язку з придбанням сої у ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" неправомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що розбіжність між сумою податкового кредиту з ПДВ за даними додатка 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ПП "А.Е.К. Аграрно-експотна компанія" та сумою ПДВ згідно отриманих податкових накладних від ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» за березень 2012 року становить 19 грн.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що позивачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги не знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням, суд виходив із того, що відповідно до ч.З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстав для задоволення позову в суду не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна