Постанова № 28770604, 04.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/3739/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

позивача: Гончаренка О.В.,

відповідача: Цимбал В.А., Коновала С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" (далі - позивач, ПП "Птахофабрика Поділля") із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок проведеної перевірки з питань достовірності обчислення ПДВ при взаєморозрахунках із ТОВ "СМПК", податковий орган помилково прийшов до висновку про безпідставність формування ним податкового кредиту за березень 2011 року та відповідне завищення заявленої суми до бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року.

Позивач зазначає, що обставини, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки реальний характер здійснених господарських операцій підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, копії яких позивач додав до позовної заяви

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Від відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що в ході перевірки виявлено порушення ТОВ "Птахофабрика Поділля" вимог податкового кодексу, внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування. Крім того, зазначив, що перевірка проводилась у зв'язку з надходженням матеріалів перевірки Кіровоградської ОДПІ, в яких зазначено про відсутність технічних можливостей ТОВ "СМПК" здійснювати господарську діяльність.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

10 квітня 2012 року посадовою особою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Птахофабрика Поділля" з питань достовірності обчислення податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ "СМПК" за березень та квітень 2011 року.

В ході проведення перевірки перевіряючим виявлено порушення ТОВ "Птахофабрика Поділля" ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог при вчиненні правочинів, не спрямованих на настання реальних правових наслідків; порушення п. 200.1., 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ по податковій декларації за березень 2011 року; порушення п. 209.4 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по податковій декларації за квітень 2011 року, про що складено акт № 33/15/34143431 від 10.04.2012р. (а.с.10-17).

Зазначені висновки перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні-рішенні № 0001621500 від 10.04.2012р. форми "В1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 253 893 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. (а.с.24).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 20 квітня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" звернулось зі скаргою до ДПС у Вінницькій області.

Розглянувши подану скаргу, рішенням від 22.05.2012р. ДПС у Вінницькій області відмовила у її задоволенні та залишила податкове повідомлення-рішення без змін.

07 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" звернулось зі скаргою до ДПС України, однак вказана скарга також залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи прийняте Вінницькою ОДПІ податкове повідомлення - рішення протиправним, товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" звернулось до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим Кодексом України.

Так, статтею 200 Податкового кодексу України передбачений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Отже, від повідно до статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з розділу 3.2. акту перевірки від 10.04.2012р. № 33/15/34143431 до складу податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Птахофабрика Поділля" у березні 2011 року віднесено витрати з придбання макуха і соєвого масла у ТОВ "СМПК".

На підтвердження здійснення даних господарських операцій як на момент перевірки, так і у судове засідання підприємством надано договір поставки № 17/01-2 від 17.01.2012р., укладений між ТОВ "СМПК" та ТОВ "Птахофабрика Поділля", податкові накладні № 10 від 31.03.2011р., № 8 від 28.03.2011р., № 4 від 25.03.2011р., № 7 від 23.03.2011р., № 6 від 20.03.2011р., № 5 від 18.03.2011р., № 4 від 11.03.2011р., № 3 від 08.03.2011р., № 2 від 05.03.2011р. та № 2 від 02.03.2011р. на загальну суму 1 269 466 грн., з яких ПДВ складає 253 893,2 грн.

Водночас позивачем надано товарно-транспорті накладні, які, на думку представника ТОВ "Птахофабрика Поділля" є свідченням реального виконання договору поставки товару. Суд критично оцінює зазначені докази, з урахуванням викладених в акті перевірки та наданих у судовому засіданні представником податкового органу пояснень.

Так, суд бере до уваги те, що за даними системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів під час перевірки встановлено розбіжність в сумі 253 893,20 грн., яка виникла на підставі матеріалів документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "СМПК" .

За результатами проведеної Кіровоградською ОДПІ перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "СМПК" встановлено неможливість фактичного здійснення даним підприємством господарських операцій у зв'язку з відсутністю матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

Однак, як вбачається з товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, в якості автопідприємства, яке здійснювало перевезення, визначено саме ТОВ "СМПК".

Очевидно, навіть якщо не брати до уваги позицію податкового органу про відсутність транспортних засобів у ТОВ "СМПК", що є доказом неможливості здійснення поставки товару, можна припустити, що ТОВ "СМПК" постачав товар, використовуючи послуги іншого перевізника, однак у товарно-транспортних накладних, що досліджувались судом, про це нічого не зазначено, що підтверджує позицію Вінницької ОДПІ.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд погоджується із висновком відповідача про відсутність реального товарного характеру зазначених вище операцій, оскільки фактично товар не перевозився, а відповідні послуги не надавалися.

З'ясувавши всі обставини справи суд приходить до висновку, що укладений договір не спрямований на надання послуг, виконання робіт вартісного характеру, а тому, позивачем завищено суму податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

При прийнятті рішення суд бере до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р. , в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до висновків акта Кіровоградської ОДПІ ТОВ "СМПК" не має технічних можливостей для здійснення господарської діяльності по постачанню соєвої олії та макуха, що не було спростовано представником позивача у судовому засіданні, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції, а отже про правомірність прийнятого Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають частковому задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи відсутність документального підтвердження зазначених витрат, суд не знаходить підстав для такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович