Рішення № 28766835, 15.01.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/669/2013 Головуючий у 1 інстанції - Войтенко Т.В.

Суддя-доповідач - СоколоваВ.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,

при секретарі: Охневській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Прес Центр» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02.10.2012 у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Прес Центр» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.10.2012 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Прес Центр» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (код ЄДРПОУ 32251497) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) по 15 000 грн. моральної шкоди кожному.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (код ЄДРПОУ 32251497) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 17 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, так як вважає, що суд безпідставно взяв до уваги надані позивачами докази, зокрема роздруківки із мережі Інтернет, також суд надав невірну оцінку показам свідків, які звільнилися 12.07.2012 і не можуть підтвердити факт існування сайту та його оновлення. Апелянт зазначає про те, що обставини на які посилалися позивачі не доведені та не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, але суд вважав їх встановленими та вважає наведені у рішенні висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За вказаною представником апелянта в апеляційній скарзі адресою, судове повідомлення не було вручено, конверт повернувся на адресу суду із відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с. 137), також були направлені телеграми на обидві адреси які містяться в матеріалах справи, проте ТОВ «Видавництво «ПресЦентр» за вказаними адресами не знаходиться (а.с. 149, 150). В порядку ст. ст. 76 ч. 9, 77 ч. 1 ЦПК України судова повістка направлена на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає. Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника апелянта.

В судовому засіданні позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що протягом періоду з 16.05.2011 по день закриття сайту у вересні 2011 року відповідач незаконно та без відповідного дозволу від позивачів використовував на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 позначення ІНФОРМАЦІЯ_2, яке схоже зі знаком для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на яке зареєстроване за позивачами. Визначаючи розмір моральної шкоди та глибину душевних страждань, заподіяних відповідачем, що поніс кожен з власників, суд вважав справедливим розмір відшкодування 60 тис.грн., тобто по 15 тис. гривень на кожного з позивачів.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.06.2005 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 отримали Свідоцтво на знак для товарів та послуг №50718, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, на знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_2, що в силу вимог ст.420 ЦК України є об'єктом права інтелектуальної власності (а.с.6).

ТОВ «Видавництво «ПресЦентр» було редакцією газети під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2. Станом на початок 2011 року газета ІНФОРМАЦІЯ_2 виходила як в друкованому вигляді, так і мала цифрове вираження на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1

Зокрема, інформація, що виходила в друк у паперовому вигляді, відрізнялася від тієї, що розміщувалася під позначенням ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, що не заперечувалося сторонами.

Встановлено, що газета в паперовому вигляді виходила до лютого 2011 року. Потім, інформація подавалася лише на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1

Такі обставини підтверджуються поясненнями сторін та показами свідка ОСОБА_7 - заступника головного редактора он-лайн версії газети ІНФОРМАЦІЯ_2, що обіймала вказану посаду до 12.07. 2011 (а.с.94).

Використання знаку ІНФОРМАЦІЯ_2 як назва друкованої версії газети та на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1до 16.05.2011 не викликала у позивачів жодних претензій до відповідача.

Разом з тим, у зв'язку зі зміною керівництва редакції та звільненням позивачів, останні як власники знаку ІНФОРМАЦІЯ_2 виявили небажання того, щоб відповідач використовував належний їм знак ІНФОРМАЦІЯ_2 у власних цілях.

Так, 16.06.2011 позивачі склали та нотаріально посвідчили заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» з пропозицією викупити у позивачів права на знак або ж погодити з ними умови його використання на підставі ліцензійного договору (а.с. 8).

Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувала факт отримання Видавництвом заяви позивачів, однак така заява залишилася без реагування.

02.06.2011 позивачі вдруге звернулися до відповідача з претензією про неправомірне використання належного їм знаку ІНФОРМАЦІЯ_2, тиражування газети та розміщення інформації під їхнім брендом, що за їхнім підрахунком дало відповідачу 734 тис. грн. прибутку за 1 тиждень тиражування, та просили погодити умови використання знаку.

Встановлено, що після 16.05.2011 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач продовжував розміщувати та поновлювати інформацію. При вводі в пошукових системах назви ІНФОРМАЦІЯ_2 відкривався сайт ІНФОРМАЦІЯ_1, на якому містилася вказівка «Редакція: ТОВ «Видавництво «ПресЦентр», 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.104 А». Оформлення сайту ІНФОРМАЦІЯ_1з 16.05.2011 по день закриття сайту не змінювалося. На сайті лише змінювалася інформація, що подавалася споживачу, поновлювалися новини та реклама. На виокремленому місці для заголовків на сайті містилося позначення ІНФОРМАЦІЯ_2. Дані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також даними ГО «Інституту розвитку регіональної преси», які викладені в листі від 27.12.2011. Зокрема у листі зазначено, що сайт http://www.archive.org/ є сховищем сайтів, що не працюють в даний час. В пошукових системах цього сайту міститься сайт ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема в період з 14.07.2011 до вересня 2011 року (а.с.29-39).

Відповідно до Висновку №38/12 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 26.07.2012, знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на який мають позивачі згідно Свідоцтва від 15 червня 2005 року, і позначення ІНФОРМАЦІЯ_2, що використовувалося на скрін-сторінці веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.05.2011 по день закриття сайту є схожим настільки, що їх можна сплутати для товарів 16 (...газети, журнали...), послуг 35 (Реклама, ...сприяння продажу, розміщення реклами, маркетингові, консультатційні, інформаційні та посередницькі послуги..) та 40 (Друкування...) класів МКТП (а.с. 65-70).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення ТОВ «Видавництво «Прес Центр» майнових прав позивачів, так як вони створили та зробили відомим бренд ІНФОРМАЦІЯ_2, а з 16.05.2011 втратили можливість у будь-який спосіб впливати на наповнення сайту та контролювати інформацію, що подається під даним брендом, пропозиції позивачів домовитися про договірне використання знаку ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилися без реагування, чим знехтувано правами власників на знак для товарів та послуг, та порушено право інтелектуальної власності.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовані доводи позивачів належними та допустимими доказами, в порядку визначеному ЦПК України, зокрема в порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України обов'язок доказування покладається на кожну із сторін, а згідно ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Посилання апелянта на те, що судом проведена неправильна оцінка доказів, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить, зокрема висновок експерта, який заперечується відповідачем ним не спростований та у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині немає.

Однак, при цьому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає обставинам справи і є завищеним, заслуговують на увагу і можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для зміни оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

В порядку ст. 23 особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначений ст. 3 ЦПК України.

Згідно з роз'ясненнями п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Суд має з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий.

З урахуванням усіх наведених обставин суд приходить до висновку, що заявлений позивачами розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди не відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивачки а також вимогам розумності і справедливості, а висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми коштів в розмірі по 15.000 грн. кожному з позивачів у відшкодування моральної шкоди не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Колегія суддів вважає, оцінивши той факт, що відповідачем в супереч волі позивачів, знак використовувався на протязі часу з 16.06.2011 по 20.09.2011, задоволенню підлягає сума яку необхідно стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди кожному з позивачів в розмірі по 5.000 гривень і при цьому будуть дотримані вказані вище вимоги закону.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині що стосується розміру заподіяної моральної шкоди позивачам.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Прес Центр» - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 02.10.2012 змінити в частині визначення суми моральної шкоди, у зв'язку з чим абзац 2 викласти в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (код ЄДРПОУ 32251497) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) по 5 000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди кожному.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: