Ухвала суду № 28756656, 16.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3238/11/2670(у 3-х томах і 3-х додатках)Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, за участю Прокуратури міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач), третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, за участю Прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000612308, винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 1 992 604 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 594 083 грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 398 521 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000622308, винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 24 705 506 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19 764 405 грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 4 941 101 грн.; визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182202, винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 10.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 53 001 673 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 42 401 338 грн. та застосованою штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 10 600 335грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 02.11.2011 року в адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт №135/2308/04713033 від 26.01.2011 року (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що Позивачем порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, п. 6.1.1, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.4. п 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», порушено п. 13.1., п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 000612308 від 10.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 1 995 864 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 596 691 грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірі 399 173 грн., податкове повідомлення-рішення № 000622308 від 10.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 24 712 451 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19 769 961 грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірі 4 942 490 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000182202 від 10.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 53 001 673 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 42 401 338 грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірі 10 600 335 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивач за 2009 рік занизив валові доходи, які становлять 52 674 173 грн. До розрахунку відповідачем прийнято суму 62 676 839 грн.

До розрахунку нарахування податку на прибуток та фінансових санкцій відповідачем було включено суми доходів та витрат служби матеріально-технічного забезпечення ДТГО ПЗЗ, але і в акті перевірки, і в зведеному акті, на основі якого виносилося податкове повідомлення-рішення № 000612308 від 10.02.2011 року, вказані помилки визнані такими, що не вплинули на розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток в цілому по ДТГО ПЗЗ.

З наявних матеріалів справи вищезазначена обставина відповідачем у запереченнях не спростовується та не заперечується.

Також, в акті перевірки відповідачем зазначено, що заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 16 425 874 грн. відбулося на структурному підрозділі ДТГО ПЗЗ Дирекції з будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві, код за ЄДРПОУ 26521280 (Далі - Дирекція). Обґрунтовуючи це тим, що Дирекція оприбуткування запасів протягом перевіряємого періоду здійснювала за ціною, зафіксованою в контракті від 28.10.2004 року № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ з компанією «Веоn International Trading Limited»без урахування фактичної митної вартості таких запасів. Подальша поставка таких запасів третім особам проводилася за цінами оприбуткування таких запасів, що є нижчою за їх митну вартість.

Вимога відповідача, щодо обов'язковості визначення бази оподаткування запасів при реалізації їх третім особам на рівні митної вартості таких товарів не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме п. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Судом встановлено, що Дирекція є відокремленим структурним підрозділом ДТГО «Південно-західна залізниця»та створена з метою забезпечення будівництва, реконструкції та введення в дію об'єктів залізничного транспорту, зокрема залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві.

Дирекцією 28.10.2004 року було укладено Контракт № ПЗ/ДН-6-042775/НЮ з компанією «Веоn International Trading Limited»на виготовлення та постачання металоконструкцій для забезпечення будівництва вказаного мостового переходу, загальною вартістю 143 721 200 дол. США.

У жовтні 2004 року на поточний рахунок постачальника було перераховано передоплату у розмірі 129 349 080 дол. США. (90%) для забезпечення виготовлення металоконструкцій.

Оприбуткування вказаних металоконструкцій у обліку Дирекції проведено під час їх надходження за правилами встановленими Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 1936 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів»»

У відповідності до п. 6 Положення, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

З огляду на вищевикладене, зміна курсу іноземної валюти на момент оплати та на момент отримання товарів не впливає на вартість такого товару у обліку платника податку, а тому вартість вказаних металоконструкцій вірно визначена у обліку позивача.

В частині щодо порушення позивачем п. 4.3. ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» слід зазначити, що вказаний п. 4.3. ст. 4 Закону застосовується лише для визначення бази оподаткування ПДВ при імпортуванні товарів на територію України.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані металоконструкції за договорами купівлі-продажу були відчужені юридичним особам, які безпосередньо будують мостовий перехід (ПАТ «Мостобуд», TOB «БМК Планета-Міст», З AT «Гідроінжбуд»).

Ціна таких металоконструкцій була правомірно визначена за вартістю закупівлі, оскільки така ціна передбачена у загальному кошторисі будівництва і саме її вищевказані підприємства вказують у актах виконаних робіт, які пізніше було оплачено Дирекцією.

Доводи відповідача, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість...) До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Порядок визначення звичайної ціни при цьому врегульовано п. 1.18. Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У п.п. 1.20.1. п.1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку мостовий перехід є спорудою і виготовлення металоконструкцій для його спорудження є довгостроковим виробничим процесом та включає в себе їх проектування, випробування, виготовлення та поставку, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.п. 1.20.6 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Що стосується висновку відповідача, що Галузевою службою будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд ДТГО ПЗЗ було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 3 338 530,91 грн. у періоді, що перевірявся у зв'язку з відображенням податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними, на яких підписи відповідальних за їх складення осіб були проставлені за допомогою факсиміле, Колегія суддів звертає увагу на те, що за наслідками перевірки, відповідачем, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнано такими, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними та з урахуванням положень п.п. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнано, що структурні підрозділи Служби БМЕС ДТГО ПЗЗ код 01097065, а саме: Коростенський енергомонтажний поїзд № 647 (код 05396250) та Центр механізації будівельних робіт (код 33750721) не мали підстав для віднесення сум податку на додану вартість у розмірі 3 338 530, 91 грн. до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено перелік вимог до оформлення податкової накладної. Вимоги щодо способу відображення підпису на податковій накладній п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не містить.

З огляду на це, відповідно 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявність факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов'язкових реквізитів, встановлених законом не є підставою для неприйняття податкової накладної.

Крім того, відповідачем неповно з'ясовано обставини справи та не перевірено наявності оригіналів вищевказаних податкових накладних зі справжніми підписами осіб, відповідальних за складення таких податкових накладних.

Факт наявності у структурних підрозділів ДТГО ПЗЗ справжніх податкових накладних підтверджується актами перевірки структурних підрозділів, де обліковуються вказані податкові накладні.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000182202 від 10.02.2011 року, у відповідності до якого позивачу нараховано 42 401 338 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України та 10 600 335грн. фінансових санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач на підставі Кредитного Договору б/н від 18.10.2004 та Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 року, та на підставі наданих до перевірки банківських документів, перерахував нерезиденту - Компанія Capital Limited»через Фінансового агента DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch відсотки за користування кредитом у загальній сумі 36 055 036,75 доларів США (що в еквіваленті на дату перерахування коштів складає 282 675 589,65 грн.).

Згідно з п. 1 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності 11.08.1993 року) - «Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів».

В матеріалах справи наявні довідки про податкове резидентство у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 21.01.2009 року № 455/94788 23627 на 2009 рік (Apostille від 25.03.2009 № 1102401); від 22.01.2010 року № 480/94788 23627 на 2010 рік Apostille від 07.04.2010 року № 1464801), які видані Податковим управлінням Об'єднаного королівства та підписані Податковим інспектором її Величності та засвідчують, що Компанія Capital Limited»є резидентом Об'єднаного Королівства у розумінні Угоди про виникнення подвійного оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Об'єднаному Королівстві.

У відповідності до Кредитного договору б/н від 18.10.2004 року та Договору про відступлення вимоги б/н від 19.10.2004 року отримувачем та власником відсотків, які Позивач виплачував за користування коштами є резидент Сполученого Королівства Великобританії компанія Capital Limited». DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch у рамках кредитного Договору б/н від 18.10.2004 року є Фінансовим агентом, який проводить розрахунки між ДТГО ПЗЗ та Компанією Capital Limited»та не є фактичним власником відсотків.

Пунктом 6.1. Кредитного договору від 18.10.2004 року передбачено, що «На кожну дату, у яку Документом Фінансування вимагається виплата суми Позичальником або кредитором, Позичальник або Кредитор, залежно від випадку, здійснять таку виплату фінансовому агенту на зазначений в угоді рахунок».

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору від 18.10.2004 року, «За винятком випадків, коли протилежне передбачено цим Договором, кожний платіж, отриманий Фінансовим Агентом, відповідно до ст. 6.1 (Платежі Фінансовому Агенту) надаватиметься так швидко, як це можливо після отримання особою, що має право на отримання такого платежу відповідно до цього Договору (у випадку Кредитора - на рахунок його відповідного кредитного офісу) шляхом переведення на такий рахунок такої особи».

Тобто, ДТГО ПЗЗ за кредитним договором від 18.10.2004 року сплачувало доходи з джерелом їх походження з України через Фінансового Агента (DEUTSCHE BANK AG LONDON Branch) на користь резидента Сполученого Королівства Великобританії Компанії Capital Limited», довідки про резидентський статус якого наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з цим, керуючись п. 1 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності 11.08.1993 року) п. 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 № 470, висновок відповідача про те, що під час перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб з джерелом їх походження з України за 2009 рік в сумі 31 942 154,72 грн. та за І півріччя 2010 в сумі 10 459 183,73 грн. є безпідставним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.