Постанова № 28754277, 21.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа №5023/5107/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шаповалов А.В., дов. №3/13ю від 11.01.2013р.

відповідача - Щербаков О.В., дов. №559 від 28.04.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків (вх. №34 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. у справі №5023/5107/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗАЛІЗНИЧПРОМ", м. Первомайськ

до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення 1061555,72 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЗАЛІЗНИЧПРОМ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків (в подальшому змінено назву на Державне підприємство "Південна залізниця") про стягнення основної заборгованості в розмірі 985200,00 грн., пені в розмірі 50268,23 грн., 3% річних в розмірі 26087,49 грн., судових витрат в розмірі 21231,12 грн., що виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № П/НХ11707/НЮ від 04.05.2011 р..

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. по справі №5023/5107/12 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Південна залізниця" на користь ТОВ "Укрзалізничпром" 985200,00 грн. заборгованості, 39786,21 грн. пені, 21544,97 грн. річних та 20930,62 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. у справі №5023/5107/12 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вважає, що судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані обставини справи, у звязку з чим, на думку скаржника, строк оплати отриманого товару не настав, оскільки позивачем не надано документальних доказів надання відповідачу рахунків-фактур на оплату поставленного товару.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального, процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 04.05.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір-поставки №П/НХ11707/НЮ, за умовами п.1.1. якого було передбачено, що постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю (відповідачу) продукцію (кришка люка піввагона нова (з модифікацією), надалі - товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

За умовами вказаного договору (п.4.2.), покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником (відповідачем) рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається разом з товаром покупцю. (п.5.1.4. договору). Також п.5.2.5. договору сторони обумовили, що підтвердженням про одержання товару покупцем (відповідачем) є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору, загальна сума по договору складає 8073000,00 грн. Також, сторонами було складено специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору).

Дослідженням матеріалів справи було встановлено, що на виконання умов договору-поставки №П/НХ11707/НЮ від 04.05.2011р. позивачем було здійснено поставку товару на адресу відповідача, про що свідчать складені та підписані сторонами акти приймання-передачі: № 1 від 17.05.2011 р., № 2 від 20.05.2011 р., № 3 від 27.05.2011 р., № 4 від 07.06.2011 р., № 5 від 17.06.2011 р., № 6 від 30.06.2011 р., № 7 від 12.07.2011 р., № 8 від 28.07.2011 р., № 9 від 29.07.2011 р., № 10 від 12.08.2011 р., № 11 від 29.08.2011 р., № 12 від 31.08.2011 р., № 13 від 16.09.2011 р., № 14 від 20.09.2011 р., № 15 від 29.09.2011 р., № 16 від 30.09.2011 р., № 17 від 17.10.2011 р., № 18 від 25.10.2011 р. (вказані акти повністю оплачені відповідачем); № 20 від 15.12.2011 р. (вказаний акт частково оплачено відповідачем у розмірі 124500 грн.); № 21 від 22.12.2011 р., № 22 від 28.12.2011 р., № 23 від 20.12.2011 р. та видаткові накладні: № 102501 від 25.10.2011 р. з дорученням № 842 від 26.10.2011 р., № 151201 від 15.12.2011 р. з дорученням 995 від 15.12.2011 р., № 122201 від 22.12.2011 р. з дорученням № 1018 від 23.12.2011 р., № 122801 від 28.12.2011 р. та № 123001 від 30.12.2011 р. з дорученням № 673 від 29.12.2011 р.(а.с. 22-43 т.1)

Як вбачається з п. 5.1.4 договору, датою поставки товару вважається день підписання відповідачем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується позивачем та надається разом з товаром відповідачу. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що в період з 17 травня 2011 року по 30 грудня 2011 року позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 6779700,00 грн..

Статтею 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 21.03.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензію (вих. № УЗП-182/03 від 21.03.2012р.) з вимогою протягом 10 днів з моменту отримання претензії перерахувати суму боргу у розмірі 1835200,00 грн.

Відповідно до вимог отриманої претензії, відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджується копіями виписок з банківських рахунків від 13.04.2012р. та 18.06.2012р. (а.с.76-77 т.1)

17.08.2012 р. позивач повторно звернувся з претензією (вих. № УЗП-622/08 від 17.08.2012 р.) до відповідача про сплату суми основного боргу у розмірі 985200,00 грн. Доказів, підтверджуючих оплату залишку боргу, відповідач суду не надав. Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків в повному обсязі за поставлений товар згідно договору-поставки №П/НХ11707/НЮ від 04.05.2011р. стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 985200,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2 укладеного сторонами договору, відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Матеріалами справи доведено, що позивач надав відповідачу рахунок-фактуру за актом приймання-передачі № 20 від 15.12.2011 р. та видаткову накладну № 151201 від 15.12.2011 р., що вбачається з доручення відповідача № 995 від 15.12.2011 р. Доказів, підтверджуючих надання або направлення відповідачу рахунків-фактур за поставлений товар у період з 22-30.12.2011 р., позивач суду не надав.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції не врахував того факту, що через відсутність рахунків-фактур, згідно порядку розрахунків за умовами договору (п. 4.2. договору) та положень ст. 193 ГК України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання не розпочався, у зв'язку з чим відповідач мав право не здійснювати виконання свого зобов'язання до моменту початку перебігу цього строку, та частково скористався своїм правом.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням виходячи з наступного.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Таким чином, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Судом встановлено, що умовами Договору (п.5.2.5.) визначено, що підтвердженням одержання товару покупцем (відповідачем) є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач одержав товар, про що сторонами були складені відповідні акти прийому передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін, а саме: акти приймання-передачі № 1 від 17.05.2011 р., № 2 від 20.05.2011 р., № 3 від 27.05.2011 р., № 4 від 07.06.2011 р., № 5 від 17.06.2011 р., № 6 від 30.06.2011 р., № 7 від 12.07.2011 р., № 8 від 28.07.2011 р., № 9 від 29.07.2011 р., № 10 від 12.08.2011 р., № 11 від 29.08.2011 р., № 12 від 31.08.2011 р., № 13 від 16.09.2011 р., № 14 від 20.09.2011 р., № 15 від 29.09.2011 р., № 16 від 30.09.2011 р., № 17 від 17.10.2011 р., № 18 від 25.10.2011 р. (вказані акти повністю оплачені відповідачем); № 20 від 15.12.2011 р. (вказаний акт частково оплачено відповідачем у розмірі 124500 грн.); № 21 від 22.12.2011 р., № 22 від 28.12.2011 р., № 23 від 20.12.2011 р. та видаткові накладні: № 102501 від 25.10.2011 р. з дорученням № 842 від 26.10.2011 р., № 151201 від 15.12.2011 р. з дорученням 995 від 15.12.2011 р., № 122201 від 22.12.2011 р. з дорученням № 1018 від 23.12.2011 р., № 122801 від 28.12.2011 р. та № 123001 від 30.12.2011 р. з дорученням № 673 від 29.12.2011 р.(а.с. 22-43 т.1) Таким чином, саме ці документи є такими, що засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про дату, кількість, якість, та ціну поставленого товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Предметом договору №П/НХ11707/НЮ є поставка та передача певної продукції (товару), за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують надання позивачем послуг, тобто виконання ним своїх обов'язків з поставки товару є акти приймання-передачі, підписані уповноваженими представниками сторін відповідно до п.5.2.5. договору.

Отже, колегія суддів вважає, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставленого позивачем товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з вимогою про надання рахунків-фактур на поставлений товар до позивача не звертався, крім того, доказів неотримання таких рахунків від позивача відповідачем суду також не надано. Враховуючи те, що відповідач сам по собі факт поставки позивачем товару не заперечує, колегія суддів вважає, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором та здійснити оплату за поставлений позивачем товар і у разі відсутності рахунку-фактури.

В зв'язку з цим посилання відповідача на те, що товар підлягає оплаті виключно за умови одержання покупцем рахунку, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються умовами договору та положеннями ст. 692 ЦК України, оскільки перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за поставлений товар повністю не розрахувався, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позивних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 985200,00 грн. є обґрунтованим та такими, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч.1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Умовами договору №П/НХ11707/НЮ була передбачена відповідальність за порушення строків розрахунків за договором, зокрема, п.7.3. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем на адресу відповідача направлялись претензії з вимогою сплати заборгованості (вих. № УЗП-182/03 від 21.03.2012р. та вих. № УЗП-622/08 від 17.08.2012 р.), докази направлення та отримання яких знаходяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про нарахування відповідачу 39786,21 грн. пені та 21544,97 грн. річних із врахуванням наданої позивачем рахунку-фактури за накладною та актом приймання-передачі від 15.12.2011р. та відмову в решті позовних вимог щодо стягнення пені та річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, колегія суддів визнає, що позивач обґрунтував та належним чином довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. у справі №5023/5107/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Таким чином, враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. у справі №5023/5107/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови підписано 21.01.2013р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.