Ухвала суду № 28753452, 22.01.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц\790\503\13 р. Головуючий 1 інстанції

Справа № 2\2020\7260\2012р. Ященко С.О.

Категорія : договірні Доповідач: Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Швецової Л.А.

суддів : Даниленка В.М.,

Малінської С.М.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний банк «Базіс»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базіс»до ОСОБА_3. ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У липні 2012 року ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис»заборгованість за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № і 44/09 від 30.11.2009 року у розмірі 96037,97грн.. з яких 45103,04грн. борг по кредиту, 44200,56грн. борг по процентах за користування кредитом, 3401,21грн. пеня за порушення строку повернення кредиту, 3333,16грн. пеня за порушення строку сплати процентів. Крім того, просить покласти на відповідачів судові витрати.

В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що 30.11.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 і.В. укладено кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 144/09, у відповідності до умов якого позивач надав кредитні кошти у сумі 325103,04 грн. строком до 29.12.2009 року зі сплатою процентів у розмірі 20% річних, а відповідач зобов'язався у визначений строк здійснити повернення кредиту. Додатковими угодами до договору строк повернення кредиту змінювався, та остаточно згідно додаткової угоди № 6 термін повернення кредиту визначено сторонами до 25.02.2011 року. Однак в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за користування кредитом не виконує, у зв'язку з чим станом на 23.07.2012 року склалась заборгованість на загальну суму 96037,97грн., з яких 45103,04грн. борг по кредиту, 44200,56грн. борг по процентах за користування кредитом, 3401,21грн. пеня за порушення строку повернення кредиту, 3333,16грн. пеня за порушення строку сплати процентів.

30.11.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № і44/09-П. у відповідності до умов якого ОСОБА_4 зобов'язується відповідати за виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 144/09 від 30.11.2009 року. Позивачем 03.03.2011 року на адресу ОСОБА_4 направлена вимога про виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки, але поручитель не вчинив жодних дій на їх виконання.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ «АКБ «Базис»в особі Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис» було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь ПАТ АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії ПАТ АКБ "Базис" (м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87 рахунок 32075176500 в Управлінні НБУ у Харківській області, МФО 351447, код 19358916, отримувач -ліквідатор ПАТ АКБ «Базис») заборгованість за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 144/09 від 30.11.2009 року у розмірі 96037 (дев'яносто шість тисяч тридцять сім)грн. 97 коп. з яких: 45103,04 грн. борг по кредиту, 44200,56 грн. борг по процентах за користування кредитом, 3401,21 грн. пеня за порушення строку повернення кредиту, 3333,16грн. пеня за порушення строку сплати процентів.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії ПАТ АКБ "Базис" судовий збір у розмірі 960,38грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості ОСОБА_3 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і ОСОБА_4 як поручитель несе солідарну відповідальність за виконання забов»язань ОСОБА_3

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всеобічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

30.11.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 144/09, у відповідності до умов якого позивач надав кредитні кошти у сумі 325103,04 грн. строком до 29.12.2009 року зі сплатою процентів у розмірі 20% річних для проведення ремонту у квартирі, а відповідач зобов'язався у визначений строк здійснити повернення кредиту. Додатковими угодами до договору строк повернення кредиту змінювався, та остаточно згідно додаткової угоди № 6 термін повернення кредиту визначено сторонами до 25.02.2011 року. Однак в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за користування кредитом не виконує, у зв'язку з чим станом на 23.07.2012 року склалась заборгованість на загальну суму 96037,97 грн., з яких 45103,04грн. борг по кредиту, 44200,56 грн. борг по процентах за користування кредитом, 3401,21грн. пеня за порушення строку повернення кредиту, 3333,16 грн. пеня за порушення строку сплати процентів.

30.11.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 144/09-П, у відповідності до умов якого ОСОБА_4 зобов'язується відповідати за виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 144/09 від 30.11.2009 року. Позивачем 03.03.2011 року на адресу ОСОБА_3 та іОСОБА_4 направлені вимоги про виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, але боржник та поручитель не вчинив жодних дій на їх виконання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що термін повернення кредиту встановлений додатковою угодою № 6 від 31 січня 2011 року до кредитного договору на відкриття кредитної лінії № 144\09 від 30 листопада 2009 року і передбачений до 25 лютого 2011 року. 03.03.2011 року на адресу боржника ОСОБА_3 була направлена вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, але вона була залишена без задоволення. Враховуючи, що ОСОБА_3 зобов'язання з погашення кредиту у строк, визначений договором, не виконала, судова колегія пригодується з висноком районного суду щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача заборгованості з кредиту у розмірі 45103,04 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 44200.56грн.

Посилання ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції на той факт, що сума заборгованості була нею сплачена, судова колегія вважає безпідставним, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 вносила суму заборгованості через касу банку.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, ОСОБА_4 несе відповідальність за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору у тому же обсязі, що і боржник.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ОСОБА_4 03.03.2011 року також була направлена вимога про сплату заборгованості за кредитом, але яка не була виконана.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на той факт, що договір поруки є припиненим, у зв»язку з тим, що між банком та ТОВ «АРТАМЕНТ»було укладено договір застави в забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов»язань, судова колегія вважає безпідставним, оскільки діюче законодавство не обмежує сторін кредитного договору у виборі виду забезпечення виконання зобов»язання.

Так, п. 17 постанови Пленуму від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами, законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»передбачено, що зобов»язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ( частина перша ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема зазначені у ст.559-601,604-609 ЦК.

Також судова колегія вважає безпідставними посилання відповідачів в апеляційній скарзі на той факт, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 була сплачена ТОВ «ВКП «Люботинське». Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_3 ТОВ «ВПК «Люботинське»було укладено договір, відповідно до якого ТОВ «ВКП «Люботинське» взяло на себе обов»язок щодо сплати кредитної заборгованості за ОСОБА_3 по кредитному договору від 30 листопада 2009 року а також що ТОВ «ВКП «Люботинське» виступило податковим агентом та стягнула з ОСОБА_3 суму прибуткового податку з суми заборгованості по кредиту 82235,34 грн., яку вважають сплаченою позивачу.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя:

Судді -