Ухвала суду № 28746003, 14.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 р.Справа № 1807/2а-4837/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.09.2012р. по справі № 1807/2а-4837/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області

про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач), щодо визнання незаконною постанову державного виконавця від 2 серпня 2012 року про повернення виконавчого листа № 2 а- 3989/2011 рік. виданого Конотопським міськрайонним судом 27 жовтня 2011 року, з метою виконання постанови суду від 24 травня 2011 року про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на її користь суми недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.09.2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Твердохліб Марини Володимирівни від 2 серпня 2012 року про повернення виконавчого листа № 2 а-3989/2011 рік. виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 27 жовтня 2011 року з метою виконання постанови суду від 24 травня 2011 року про стягнення на користь ОСОБА_1 з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення суми недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 2936 грн.

Не погодившись з рішенням суду відповідачем було подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Конотопського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь позивача стягнута сума недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 2936 грн. Конотопське міське управління праці га соціального захисту населення зобов'язано виконати постанову негайно.

З метою виконання вищевказаної постанови, Конотопським міськрайонним судом 27 жовтня 2011 року був виданий виконавчий лист №2 а-3989/2011, який був пред'явлений позивачем для примусового виконання до відповідача та за яким 2 листопада 2011 року було відкрите виконавче провадження.

2 серпня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Твердохліб М.В. було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2 а- 3989/2011, виданого Конотопським міськрайонним судом 27 жовтня 2011 року позивачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем вимог законодавства України, щодо своєчасного та повного виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1 Закону, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом та вказаним законом.

Також ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону та не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 27 вищевказаного Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документальні підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 за № 74/5 .(далі - Інструкція від 15.12.1999 за № 74/5) визначено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконаю невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач обґрунтовує повернення виконавчого документу від 02.08.2012 року тим , що платіжні вимоги для проведення списання коштів з рахунку Конотопського міськрайонного управління праці та соціального захисту населення були повернуті у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами відповідача на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом та вказаним законом.

Також відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України» зазначено, що державний орган не може довільно посилатись брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Також , згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг підтверджений судовим рішенням.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 27, 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за №845 державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій, однак відповідачем не було вжито заходів щодо арешту рахунків боржника на виконання постанови Конотопського міськрайонного суду від 27 жовтня 2011 року.

Також колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не врахований факт, що відповідно до відповідно до Інструкції від 15.12.1999 року за №74/5 в разі відсутності у боржника майна , на яке може бути звернено стягнення, державний виконавець складає акт, який має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. щодо розшуку майна боржника, проте відповідачем по справі не було виконано передбачених зазначеною Інструкцією дій.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4- Інструкції від 15.12.1999 за № 74/5, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюй виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присуджені майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав із поданням, а особа, яка бере участі справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Одним з можливих вимог про зміну способу та порядку виконання є зобов'язання судом боржника здійснити відповідні нарахування присуджених сум допомоги та вчинити дії по їх виплаті (направлення відповідної інформації до головного розпорядника бюджетних коштів з метою організації розроблення бюджетного запиту, згідно вимог Бюджетного кодексу України, однак як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було вжито зазначених заходів до виконання рішення суду.

Таким чином колегія суддів зазначає, що оскаржуваною постановою відповідачем було порушено вимог законодавства України, щодо своєчасного та повного виконання рішення суду, а тому приходить до висновку щодо протиправності та необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.09.2012р. по справі № 1807/2а-4837/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2013 р.