Ухвала суду № 28745035, 16.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 9104/128971/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Костів М.В. та Савицької Н.В.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-К» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-К» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.03.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що безпідставно проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Ардея-Тех» за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року є протиправною (неправомірною), та прийнято податкові повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість від 05.03.2012 року №0000632302/7376 на суму 3667,00 грн. за основним платежем та 1,0 грн. штрафними санкціями та податку на прибуток від 05.03.2012 року №0000622302/7374 на суму 4217,05 грн. за основним платежем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не повинен був брати до уваги лише Акт позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Ардея-Тех» за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року, оскільки висновки Акту ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтвердженні належними доказами.

У ході апеляційного розгляду апелянт та його представник Жовнерович О.В. надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача Цицик О.І. у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того. що господарські операції позивача з ПП «Ардея-Тех» є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Стосовно вимоги позивача визнати протиправними (неправомірними) дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з приватним підприємством «Ардея-Тех» (ідентифікаційний код 37156768) за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року суд зазначає, що згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова з 08.02.2012 р. по 14.02.2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Ардея-Тех» (ЄДРПОУ-37156768) за період з 01.12.2010 - 30.04.2011 року, про що 21.02.2012 року складено акт №361/23-2/13814980.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 05.03.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622302/7374 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 4217,05 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000632302/7376 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3667 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладені у акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9. ст.. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УТ із змінами і доповненнями, ТзОВ «Експресс-К» завищено витрати у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на придбання товарів (робіт послуг)» Декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року по безтоварних операціях з ПП «Ардея-Тех» на загальну суму 18335 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 4217,05 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 4217,05 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ ТзОВ «Експресс-К» занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року по взаєморозрахунках проведених з ПП «Ардея-Тех» на суму 3667,00 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з контрагентом - ПП «Ардея-Тех», у якого згідно акта Алчевської ОДПІ, складеного за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до підписаного позивачем (покупець) з ПП «Ардея-Тех» (постачальник) договору №00038 від 01.12.2010р., за яким постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставляти (передавати у власність Покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названу продукцію та оплачувати її.

У квітні місяці ПП «Ардея-Тех» оформило позивачеві видаткову накладну №050402 від 05.04.2011р., податкову накладну №22 від 05.04.2011 року, видаткову накладну №110404 від 11.04.2011р., податкову накладну №57 від 11.04.2011р., видаткову накладну №200403 від 20 квітня 2011р., податкову накладну №58 від 20.04.2011р. Факт перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку ПП «Ардея-Тех» у акті перевірки відповідачем під сумнів не ставиться.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

При цьому законодавцем безумовно визначено презумпцію реальності оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач доводить господарські операції з ПП «Ардея-Тех» договором №00038 від 01.12.2010р. видатковими накладними, податковими накладними, сплатою ПП «Ардея-Тех» коштів та наявністю документів про продаж придбаного у ПП «Ардея-Тех» товару іншим покупцям. Проте складені позивачем з ПП «Ардея-Тех» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Так п. 1.2 договору №00038 від 01.12.2010р. передбачено, що покупець складає замовлення Постачальнику на підставі прас-листа, погодженого Сторонами, в якому вказано асортимент і ціну товару, що поставляється за цим Договором і є невід'ємною частиною цього Договору. Проте в матеріалах справи відсутній такий прайс-лист погоджений сторонами, та відсутні складені на підставі такого прайс-листа замовлення.

Відповідно до п.2.3. договору №00038 від 01.12.2010р., замовлення надається Постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб, прийнятий для Покупця, з обов'язковим направленням Постачальнику оригіналу замовлення поштою (підтвердження замовлення), за 2 (два) дні до дня поставки товару. У замовленні має бути визначена, дата здійснення поставки. Постачальник, в свою чергу, зобов'язаний підтвердити отримання замовлення, а також вчасно поставити продукцію, протягом робочого дня у відповідній кількості та належної якості.

Стосовно вимоги позивача визнати протиправними (неправомірними) дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з приватним підприємством «Ардея-Тех» (ідентифікаційний код 37156768) за період з 01.12.2010 року по 30.04.2011 року, колегія суддів зазначає, що позивачем допущено відповідача до перевірки, а тому перевірка вважається правомірною.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивачем не надано доказів направлення ПП «Ардея-Тех» у відповідності до вказаного пункту жодних замовлень (по факсу, електронній пошті) з вказаними датами поставки, а тим більше доказів направлення оригіналів замовлення поштою.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-К» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі №2а-2222/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 21.01.2013 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді М.В.Костів

Н.В.Савицька