Ухвала суду № 28745018, 16.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 9104/118955/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Костів М.В., Савицької Н.В.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «САМ-Моторс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «САМ-Моторс» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.07.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посилання відповідача на те, що чисельність працівників у контрагентів згідно розрахунків комунального податку становить від 1 до 2 осіб та у підприємств згідно додатків К1 до декларації з податку на прибуток відсутні власні основні засоби не є підтвердженням нереальності вчинених операцій, оскільки підприємства могли використовувати залучені трудові ресурси та мати орендовані складські приміщення. Вказує, що даний факт не був перевірений відповідачем та не ґрунтується на даних первинного обліку і, крім того, самі по собі операції продажу продукції та надання послуг не вимагає наявності значної кількості трудових ресурсів та приміщень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову ПП «САМ-Моторс» відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до пп.11.5-11.7. Наказу Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну у кількості 4 екземпляри повинен виписувати вантажовідправник (тобто ТзОВ «Лакіс», ПП «ОСОБА_1», ТзОВ «Моноліт Сервіс»). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Зазначає, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, що підтверджує факт транспортування. Вказує, що серед інших, було надано також дорожні листи та документи про відрядження.

У ході апеляційного розгляду представники апелянта Остапчук І.І. та Мельничук О.В. надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача Костюк А.Ю. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарських операцій, який в свою чергу не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, ПП «САМ-Моторс», незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мало право на підставі вказаних документів відображати валові витрати та формувати податковий кредит, оскільки як встановлено податковим органом та підтверджено судом, фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг не було.

Щодо нормативного обгрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 16.05.2011р. по 03.06.2011р. працівниками Нововолинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «САМ-Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., про що складено акт перевірки від 10.06.2011р. №471/26/2301 '32456732.

Перевіркою встановлено порушення ПП «САМ-Моторс» ст.ст. З, 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 387 500 грн., в тому числі: за І кв. 2010 р. в сумі 45 883 грн., за II квартал 2010р. в сумі 141 667 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 200 000 грн.; ст.ст. З, 4. пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 310 000 грн., в тому числі: за січень 2010 року в сумі 16 667 грн., за лютий 2010 року в сумі 20 000 грн., за червень 2010 року в сумі 29 612 грн., за липень 2010 року в сумі 55853 грн., за серпень 2010 року в сумі 27 868 грн.. за жовтень 2010 року в сумі 30 000 грн.. за листопад 2010 року в сумі 70 000 грн., за грудень 2010 року в сумі 60 000 грн.

За наслідками перевірки Нововолинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0001232301/262 від 29.06.2010р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 484 375 грн., в тому числі: за основним платежем - 387 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96 875 грн.; №0001222301/261 від 29.06.2010 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 387 500 грн., в тому числі: за основним платежем -310 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 500 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток грунтується на тому, що валові витрати та податковий кредит позивача за наслідками операцій з ТзОВ «Лакіс», представництвом ТзОВ «Градикс», ТзОВ «Моноліт-Сервіс», ПП «ОСОБА_1» сформовано неправомірно, оскільки угоди, укладені з даними контрагентами є нікчемними в силу того, що операції з придбання товарів і послуг не мали реального характеру.

Даний висновок грунтується на досліджених при проведенні перевірки даних по ТзОВ «Моноліт-Сервіс» (операції з ремонту двигунів та придбання продукції) за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток у підприємства відсутні власні основні засоби (склади, гаражі, інші споруди, станки, обладнання, товарно-матеріальні цінності та запаси), згідно розрахунку комунального податку на товаристві відсутні трудові ресурси (кількість працюючих - 1 особа); ТМЦ не транспортувались, оскільки відсутнє підтвердження товарно- транспортними накладними, а їх отримання - дорученнями, відсутні первинні документи щодо підтвердження місця здійснення відвантаження (ремонту); згідно листа ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька №117/23-2/31531293 від 25.05.2011р. неможливо провести зустрічну звірку товариства у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням; товариство мало зв'язки з контрагентами стан яких відмінний від «нуля», зокрема ТзОВ «Пауер Грідс» (припинено діяльність), взаємовідносини з яким мають ознаки фіктивності.

По ПП «ОСОБА_1» (послуги по пошиттю чохлів на сидіння) за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток у підприємства відсутні власні основні засоби (склади, гаражі, інші споруди, станки, обладнання, товарно-матеріальні цінності та запаси), згідно розрахунку комунального податку на підприємстві відсутні трудові ресурси (кількість працюючих - 1 особа); чохли не транспортувались, оскільки відсутнє підтвердження товарно-транспортними накладними, а їх отримання - дорученнями, відсутні первинні документи щодо підтвердження місця здійснення здійснення виконаних робіт (пошиття чохлів на сидіння); згідно листа Ленінської МДПІ у м.Луганську №22798/2-722 від 31.05.2011р. неможливо провести зустрічну звірку підприємства у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

По ТзОВ «Лакіс» (придбання продукції) за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток у підприємства відсутні власні основні засоби (склади, гаражі, інші споруди, станки, обладнання,товарно-матеріальні цінності та запаси) згідно розрахунку комунального податку на підприємстві відсутні трудові ресурси (кількість працюючих - 1 особа); ТМЦ не транспортувались, оскільки відсутнє підтвердження товарно-транспортними накладними, а їх отримання - дорученнями; на запит щодо проведення зустрічної перевірки від 18.05.2011р. №3630/23-103-2 відповіді від ДПІ у Артемівському р-ні м.Луганська не надійшло; товариство мало зв'язки з контрагентами стан яких відмінний від «нуля», зокрема у червні 2010 року з ТзОВ «Тандем Плюс» (відсутнє за місцезнаходженням).

По представництву ТзОВ «Градикс» (послуги по виконанню навантажувальних та транспортних робіт) за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток у підприємства відсутні власні основні засоби (склади, гаражі, інші споруди, станки, обладнання, товарно-матеріальні цінності та запаси), згідно розрахунку комунального податку на підприємстві відсутні трудові ресурси (кількість працюючих - 2 особи); відсутні жодні дані стосовно тих хто і якими механізмами здійснював роботи,не визначено конкретний перелік робіт; згідно довідки ГВПМ Луцької ОДПІ №51/26-313/26-3 від 13.07.2010 р. місцезнаходження платника встановити неможливо; основними видами діяльності Представництва є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, рекламна діяльність, а не надання послуг машинами та механізмами.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7,4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3, п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо правовідносин з ТзОВ «Моноліт Сервіс», факт здійснення операції підтверджується рахунком № 1201 від 12.01.2010 р., податковою накладною № 1201 від 12.01.2010 р. та податковою накладною № 1201 від 12.01.2010 р. Також згідно договору № 108/02-10 від 08.02.2010 р. ТзОВ «Моноліт Сервіс» продав ТзОВ «Сан Моторс» продукцію, що підтверджується рахунками №1002 від 10.02.2010 р. та №1702 від 17.02.2010 р., податковими накладними №1002 від 10.02.2010 р., видатковими накладними №1002 від 10.02.2010 р. та №1702 від 17.02.2010 р. Здійснення оплати підтверджується платіжним дорученням № 67 від 09.01.2010 р.

Щодо правовідносин з ПП «Стартрейд-М.В» факт отримання товару підтверджується рахунком №070552 від 07.05.2010 р., податковою накладною №070552 від 07.05.2010 р. та податковою накладною №070552 від 07.05.2010 р. Факт частково оплати підтверджено платіжним дорученням №158 від 23.072010 р.

Щодо правовідносин з ТзОВ «Лакіс» факт отримання товару підтверджується рахунком б/н від 30.06.2010 р., видатковою накладною №060319 від 06.06.2010 р. Факт здійснення часткової оплати підтверджено платіжним дорученням №156 від 21.07.2010 р.

Щодо правовідносин з представництвом ТзОВ «Градикс» факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт №15 від 30.11.2010 р., №16 від 29.12.2010 р. та податковими накладними №15 від 29.10.2010 р.. №16 від 30.11.2010 р., №17 від 29.12.2010 р., платіжним дорученням №475 від 29.06.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що реальність виконання зазначених вище правочинів підтверджується наданими копіями видаткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, актів про надані послуги, дорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, посвідчень про відрядження, талонів замовника.

Колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції, що подані ПП «САМ-Моторс» документи не можуть вважатись первинними документами, на підставі яких правомірно сформовано дані бухгалтерського, та як наслідок - податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу та не дав належної правової оцінки тому, що відповідно до пп. 11.5-11.7. Наказу Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну у кількості 4 екземпляри повинен виписувати вантажовідправник (тобто ТзОВ «Лакіс», ПП «ОСОБА_1», ТзОВ «Моноліт Сервіс»). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Таким чином, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо дій бухгалтера. Також судом першої інстанції необгрунтовано не взято до уваги доводи апелянта, що товаро-транспортні накладні не є єдиним документом, що підтверджує факт транспортування. Так підприємством, серед інших, було надано також дорожні листи та документи по відрядження.

Позивачем були надані дорожні листи що є документом, без якого перевезення вантажів не допускається відповідно до п. 11.3. Наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.11197р «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом». Окрім того, згідно ухвали суду першої інстанції на підтвердження здійснення^транспортування підприємством були надані також накази про відрядження, посвідки про відрядження, журнал реєстрації наказів. Таким чином, дані докази в сукупності, в повній мірі підтверджують факт транспортування.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що довіреність на отримання товару була виписана на ОСОБА_5, а товар був виданий ОСОБА_6, однак всі доручення на підприємстві виписувались на директора, що підтверджується копією з Журналу реєстрації довіреностей. Окрім того, це може бути лише підставою для невидачі товару водію-експедитору, однак ніяк не вказує на нереальність транспортування та нездійснення операції.

Товарно-транспортна накладна вказує (та є необхідною) на факт здійснення транспортування, та сама по собі не підтверджує та не спростовує факт надання товару вантажоотримувачу. Видаткова накладна складається для підтвердження отримання товару. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В даному випадку жодних порушень чинного законодавства не було, оскільки видаткова накладна була виписана безпосередньо після закінчення операції ( отримання партії товару). Окрім того, закон не забороняє виписувати неодночасно товаро-транспортні накладні та видаткові накладні.

Щодо укладення договору №11/01-10 з ТзОВ «Моноліт-Сервіс» на ремонт двигунів від 11.01.2010 р., судом першої інстанції не дано належної правової оцінки кожній операції: чи була достатньою кількість працівників деяких контрагентів для виконання певної операції, чи були залучені трудові ресурси, орендовані основні засоби. До позовної заяви було долучено лист контрагента - Представництва ТОВ «Градикс», що підтверджує наявність у нього орендованих засобів, а також підтвердження зустрічною перевіркою правильності формування податкового кредиту.

Акти виконаних робіт за змістом та формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в постанові не зазначив жодної норми закону, яку порушив позивач, що б підтверджувала нереальність вчиненої операції. Більше того, виконання контрагентом послуг із залученням інших механічних засобів та трудових ресурсів може бути підставою для дострокового розірвання договору стороною в порядку ст. 907 ЦК України, і аж ніяк не свідчить про нереальність вчиненої операції.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що податковим органом неправомірно знято з валових витрат суму в розмірі 343 046,00 грн., яку підприємством не було взагалі віднесено до валових витрат, а відтак заниження податку на прибуток встановлено неправомірно. На підтвердження даної позиції позивач звертав увагу на головну книгу, що підтверджувало, що продукція знаходиться на субрахунку 152/1 та 152/2, і не є (і не була) відображеною у валових витратах. Таким чином, законних підстав для зняття даних сум з валових витрат немає і відповідно нарахування до сплати податку на прибуток та штрафних санкцій є неправомірним.

Суд першої інстанції помилково послався на ст..228 ЦК України, оскільки, в судовому порядку не було визнано недійсними угоди, укладені позивачем з контрагентами, посилання контролюючого органу на недійсність правочинів є незаконними.

Податковий орган стверджує, що операція фіктивна, але посилаються при цьому тільки на те, що з помилками заповнені ті чи інші первинні документи або не дотримані вимоги цивільного чи іншого законодавства але це саме по собі не говорить про те, що операція не мала місця. У той же час недотримання вимог законодавства інших галузей не може бути достатньою підставою для висновків про наявність податкового правопорушення. Інших же доказів фіктивності операції податкові органи не надають.

Також відповідач покликається на відсутність в підприємства умов, необхідних для здійснення господарської операції. Зокрема, вони посилаються на наявність у контрагента платника податків тільки одного співробітника. Це, звичайно, викликає сумнів у тому, що такий суб'єкт господарювання може виконувати великомасштабні ремонтні роботи. Але в той же час одна людина цілком може здійснювати реальні операції, однак податковий орган не надав ніяких інших доказів фіктивності операції, крім посилань на кількість працівників.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки ПП «Сам Моторе» було в повній мірі надано всі докази щодо підтвердження реальності вчинених операцій.

Доводи апеляційної скарги спростовують зазначені висновки суду і дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «САМ-Моторс» задовольнити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року у справі № 2а-2022/11 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001222301/261 від 29.06.2010 року та №0001232301/262 від 29.06.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2013 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді М.В.Костів

Н.В.Савицька