Ухвала суду № 28740688, 09.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.

справа № 2а-10819/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-10819/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія Груп» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, третя особа: приватне підприємство «ЖВФ» про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія Груп» (далі - ТОВ «Сінергія Груп») 02 вересня 2010 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, третя особа: приватне підприємство «ЖВФ» в якому з урахуванням уточнень до позову просить прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2010 року:

- № 0000522301/3 яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання у розмірі 45000 грн. - скасувати ;

- № 0000552301/3 яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання у розмірі 35949 грн. скасувати частково за основним платежем на суму 23 966,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 11 983,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що отримані позивачем додаткові послуги безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю та направлені на організацію та забезпечення безумовного продажу товару з метою отримання доходу. Таким чином позивачем правомірно віднесено витрати на оплату додаткових послуг на загальну суму 119 999,00 грн. у ІІІ кварталі 2008 року до валових витрат, та включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 22 733,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою згідно якої посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року.

По результатам вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №1216/12/2-206/34303832 від 10 березня 2010 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 2 п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємством завищені валові витрати на загальну суму 119 999,00 грн., за рахунок отриманих послуг, які не підтверджені відповідними документами та не відносяться до «господарської діяльності» підприємства, а саме: ІІІ квартал 2008 року - 119 999,00 грн.;

- п.п. 7.2.1 (г) п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством в липні 2007 року, серпні 2007 року, в вересні 2009 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1 233,00 грн. згідно податкових накладних, які не мають обов'язкових реквізитів, а саме: не вказано - місце розташування юридичної особи, не вказано ціну та відсутній підпис особи, яка виписала податкову накладну;

- п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості послуг (торцювання, зачистка, зберігання, транспортування, навантажувальне розвантажувальні роботи) на загальну суму 22 733,00 грн.

На підставі акту від 10.03.2010 року №1216/12/23-206/34303832 винесено податкові повідомлення-рішення від 16.03.2010 року №0000522301/0 та №0000552301/0, які в подальшому оскаржувалися в адміністративному порядку. Проте скаргу залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010 року №0000522301/3, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у загальному розмірі 45 000,00 грн., з яких за основним платежем 30 000,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 15 000,00 грн. та від 26.08.2010 року №0000552301/3, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість в вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у загальному розмірі 35 949,00 грн., з яких за основним платежем 23 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11 983,00 грн.

Щодо визначення суми податкового зобов’язання на 1 233,00 грн. та штрафу в розмірі 617,00 грн., то позивач погодився з встановленим порушенням та нарахованим штрафом.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2007 року між позивачем та приватним підприємством «ЖВФ» (далі - третя особа) укладений договір поставки №ДГ/си – 000083, згідно п.1.1. якого позивач зобов’язується здійснювати на користь третьої особи поставку металопродукції, а третя особа зобов'язується приймати та оплачувати товар.

У червні-липні 2008 року позивачем на користь третьої особи реалізована металопродукція на загальну суму 439 530,99 грн. (у т.ч. ПДВ 73 255,17 грн.), що підтверджується видатковими накладними від 20.06.2008 року №РН/си-000186, від 24.06.2008 року №РН/си-000188 від 08.07.2008 року №РН/си-000204, а також податковими накладними від 20.06.2008 року № 175, та № 175/1, від 24.06.2008 року № 177 та від 08.07.2008 року № 190.

У зв’язку з виявленням третьою особою недоліків металопрокату, останній частково повернутий позивачу в кількості 48,435 тони, на загальну суму 287 248,52 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) від 01.09.2008 року за №ВП-000001, №ВП-0000002, №ВП-0000003 та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників від 01.09.2008 року, за №8 до податкової накладної від 20.06.2008 року №175; №9 до податкової накладної від 24.06.2008 року №177 та №10 до податкової накладної від 08.07.2008 року №190 за договором від 05.04.07 №ДГ/си-000083.

З метою запобігання розірвання ділових стосунків з третьою особою, позивача прийнято рішення скористатись додатковими послугами з метою приведення товару у необхідний стан та подальшого продажу на користь третьої особи.

У зв'язку з вищезазначеним, позивачем укладені наступні господарські договори ТОВ «РТК «Схід»: від 01.09.2008 року №0109/148д з надання послуг по пакетуванню; від 01.09.2008 року №0109/147д з надання послуг по торцюванню; від 01.09.2008 року №0109/138д надання послуг по зачистці металевих виробів; від 01.09.2008 року №0109/136д з надання послуг по зберіганню; від 01.09.2008 року №0109/134д з надання послуг по навантажувально-розвантажувальних роботах; від 01.09.2008 року №0109/140д з надання послуг по перевезення вантажу. За даними договорами, у III кварталі 2008 року, позивачем у ТОВ «РТК «Схід» придбані додаткові послуги для подальшого продажу металопрокату на загальну суму 119 999,00 грн.. що підтверджують відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні за 10, 20 та 30 вересня 2008 року.

Внаслідок отримання позивачем вищевказаних послуг від ТОВ «РТК «Схід» недоліки товару усунуто, у зв'язку з чим в жовтні 2008 року він реалізований позивачем і користь третьої особи.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі, та не у спосіб що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітної податкового періоду.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконані робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, та суттєвою.

На підставі зазначених норм права суд першої інстанції вірно визначив, що необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг та отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного і розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що придбані позивачем у ТОВ «РТК «Схід» додаткові послуги для подальшого продажу металопрокату на загальну суму 119 999,00 грн. приймали участь в отриманні доходу позивачем, а дії позивача щодо отримання цих послуг направлені на подальшу реалізацію металопродукції що, враховуючи характер господарської діяльності позивача, свідчить про те, що отримання таких послуг безпосередньо пов'язане з такою діяльністю та направлене на організацію та забезпечення безумовного продажу товару з метою отримання доходу. Відповідачем не доведено відсутності розумної мети у позивача при отриманні додаткових послуг ТОВ «РТК «Схід», а відтак виключення відповідачем зі складу валових витрат позивача вартості отриманих додаткових послуг не є правомірним.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську – залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-10819/10/0470 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко