Ухвала суду № 28740689, 11.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-5235/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі № 1170/2а-5235/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Протеїн Продакшн»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Протеїн Продакшн»16 грудня 2011 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001732360 від 07 грудня 2011 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення не довів. Висновки, викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Крім того висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» до податкового кредиту спростовані дослідженими в судовому процесі доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою згідно якої посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Посилається на те, що реальність господарських операцій за період з 01.04.2011 року по 31.06.2011 року щодо придбання позивачем товарів у контрагентів постачальників ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»товарів на адресу контрагента - покупця ТОВ ТД «Протеїн-Продакшн»не підтверджуються.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень -червень 2011 року в частині взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інкам-Трейд»(далі - ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»).

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №3537/230/30168887 від 02 червня 2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 Цивільного кодексу України, встановлено нікчемні правочини та зафіксовано порушення - п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в розмірі 264 501 грн., в тому числі: за травень 2011 року в розмірі 194 964 грн., за червень 2011 року 44 667 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на загальну суму 24 870 грн.

Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції за період з 01.04.2011 року по 31.06.2011 року щодо придбання ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн»товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагента-покупця ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угода поставки є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином в акті зафіксовано відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001732360 від 07.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 239 631,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (а.с. 21).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України..

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»укладено договір від 16.02.2011 року №16/02/11-01 предметом якого є поставка товару -сої (т.1 а.с. 27-39). На виконання договору ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»поставлено на адресу позивача сою. В подальшому позивач цю продукцію використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договором № 01/09/10 від 01.09.2010 року (т.1 а.с.84-88). Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі. Поставка товару здійснювалась автотранспортом. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями документів, а саме податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.40-68,94-216).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Між тим в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини.

В ході перевірки, з використанням комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Кіровоградської ОДПІ АІС „Аудит", АРМ „Аудит", АРМ „ТАХ", АРМ „Бест-Звіт", „Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", акта від 04.11.2011 року №119/23-6/37096746 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-липень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП «Потенца», ПП «Каїр», в результаті чого встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року щодо придбання ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників ПП «Потенца», ПП «Каїр»та продажу ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» товарів (робіт, послуг) на адресу-контрагента покупця ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Таким чином відповідач під час проведення перевірки позивача не досліджував первинні документи позивача по його взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Інкам-Трейд».

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що відповідачем порушено положення статті 83 Податкового кодексу України, яка встановлює, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. З огляду на це, відповідачем не доведено правомірність застосування інформаційних баз, які були єдиним джерелом отримання інформації щодо контрагентів позивача та висновків податкової інспекції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на частини 1, 5 статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Крім того, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом частини 3 статті 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Агро-Інкам-Трейд»на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Взаємовідносини постачальника позивача з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» укладено договір поставки. Предметом цього договору є поставка сої.

При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує також з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами в Акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі №1170/2а-5235/11 -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко