Ухвала суду № 28739437, 25.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р.

справа № 1170/2а-2227/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі № 1170/2а-2227/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»07 червня 2011 року звернулось до суду з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000102310/0 від 18.02.2011 року, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ та зобов’язано позивача сплатити суму податку в розмірі 159 290,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39 822,50 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач не довів суду факт безтоварного характеру господарських операцій позивача, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів свого підрядника, а саме щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків.

Висновки, викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустимими доказами і носять характер суб’єктивних припущень. Крім того висновки суб’єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одесатрансбуд»до податкового кредиту спростовані дослідженими в судовому процесі доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одесатрансбуд».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.10.2008 року по взаємовідносинам з ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одесатрансбуд».

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №4/2310/32954158 від 01 лютого 2008 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п.7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2008 року на загальну суму 159 290,00 грн., що призвело до завищення суми від’ємного значення та суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період всього в розмірі 159 290,00 грн. (жовтень 2008 року 157 393 грн. 52 коп., листопад 2008 року 1 896 грн. 48 коп.)

Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на наступне.

В ході перевірки ТОВ «Чарнокіт», спеціалістами Гайворонської МДПІ зроблено висновок, що до складу податкового кредиту у вересні 2008 року включено вартість виконаних будівельно-монтажних робіт під’їзної залізничної колії ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одестрансбуд»в сумі 2 114 170,12 грн., в тому числі ПДВ 352 361,69 грн., за господарською операцією яка не спричиняє реального настання правових наслідків в частині вартості придбаного матеріалу ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одестрансбуд»у ТОВ «Компанія «Інкомлайн ЛТД»в сумі 955 740,00 грн., в тому числі ПДВ 159 290,00 грн., а отже є нікчемною по ланцюгу до «вигодонабувача»(ТОВ «Чарнокіт»), кредитом якої скористалось для мінімізації податкових зобов’язань по ПДВ підприємство ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000102310/0 від 18.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 159 290,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32 822,50 грн. (а.с. 10).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України..

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями…

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одесатрансбуд»укладено договір підряду від 27.05.2008 року № 3 предметом якого є виконання ремонтних робіт (т.1 а.с. 25-32). Зазначені роботи ДП «БУ № 4 ВАТ ТБ «Одесатрансбуд»було виконано, що підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 83-90, 115-123). Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі (а.с.124 –128). Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями документів, а саме податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт.

Податкові накладні по зазначеним господарським операціям між позивачем та ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд», оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв’язку з цим сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд», оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання робіт контрагентом та оплату їх вартості позивачем. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості робіт, до складу податкового кредиту підприємства.

Між тим в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини: «ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд»безпідставно сформовані податкові зобов’язання, за рахунок сум ПДВ по податковій накладній, виписаній на продаж товарів (робот, послуг) на адресу контрагента ТОВ «Чарнокіт». У результаті порушення ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд»своїх податкових зобов’язань приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені з ТОВ «Чарнокіт на реалізацію будівельних матеріалів мають протиправний характер. А такий правочин…, згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним».

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом в акті перевірки не наведено визначених нормою права ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Взаємовідносини ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд»з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім того податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на частини 1, 5 статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що при укладенні договору між позивачем та ДП «БУ № 3 ВАТ ТБ «Одестрансбуд»його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує також з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами в Акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі №1170/2а-2227/11 –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко