Ухвала суду № 28725819, 02.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-1173/11/21/0170

02.10.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-1173/11/21/0170 за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 25.04.12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС (вул. Мате Залкі, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

за участю Прокуратура АР Крим (вул. Севастопольська 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2012 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" задоволені: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000560700/0 від 20.12.2010р. (№ 0000560700/1 від 25.01.2011р.) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1406539,29 грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»судовий збір в розмірі 3,40грн. та 18048,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2012, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 02.10.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що З 29.11.2010 по 10.12.2010 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за жовтень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у вересні 2010р.

За результатами перевірки 17.12.2010 складений Акт № 433/07-00/32785994, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010р. у сумі 1406539,29 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000560700/0 від 20.12.2010р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1406539,29 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішення позивач оскаржив його в адміністративному порядку, але скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим, 25.01.2011р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000560700/1.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168).

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Отже, приписами Закону № 168 було визначено, що сума бюджетного відшкодування формувалась як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою було фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції певна продукція (послуги) придбані позивачем відповідно до низки угод, укладених між позивачем та контрагентами.

У виконання угод контрагентами виписані податкові накладні (належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи). Разом з тим, виписані прибуткові ордера, витратні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Також позивачем сплачена вартість продукції (послуг).

Факт взаємовідносин позивача із вищезазначеними контрагентами також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 51/11 від 16.02.2012, яка була призначена судом під час розгляду справи. З якого вбачається, що отримання та оплата за отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) від зазначених контрагентів підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Щодо позиції відповідача, що відомості, викладені у податкових накладних від постачальників не відповідають дійсності, а саме незнаходження за юридичною адресою контрагента, яка зазначена в податковій накладній суд зазначає наступне.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.1 "д" Закону №168 передбачає вимоги до змісту податкової накладної, виконання яких є обов'язком особи, яка видає податкову накладну, тобто контрагенту та позивач, як отримувач податкових накладних, не порушив вищенаведену норму тому, що не заповняв спірні накладні.

Законодавець не зобов'язує отримувача податкової накладної перевіряти достовірність її змісту в частині даних постачальника, зокрема його адресу.

Оригінали всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів (отримання послуг) між позивачем та контрагентами були досліджені експертом під час проведення судово-економічної експертизи, судом під час розгляду справи (копії залучені до матеріалів справи).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, позивач у вересні 2010р. правомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим відповідач помилково зробив висновок в акті перевірки про те, що позивач зависив суму бюджетного відшкодування у жовтні 2010 року на 1406539,29 грн.

Колегія суддів зазначає, що в порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання продукції (послуг) від зазначених вище контрагентів, оплату ним їх вартості, подальше використання в його господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на час формування податкового кредиту у вересні 2010р. та визначення суми бюджетного відшкодування у жовтні 2010 р., позивачем не тільки отримані товари (послуги), сплачена їх вартість, але і здійснено їх використання для забезпечення його господарської діяльності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентам у періоді, що був охоплений перевіркою, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.12 у справі № 2а-1173/11/21/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.12 у справі № 2а-1173/11/21/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко