Ухвала суду № 28723637, 17.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13093/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та Національного університету оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного університету оборони України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національного університету оборони України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він звернувся 04.04.2012 року до Національного університету оборони України із запитом про надання публічної інформації, а саме, надіслання копії наказу начальника Національної академії оборони України від 10 вересня 2008 року №221 «Про встановлення нових осадових окладів особовому складу академії». Листом від 05.04.2012 року Національного університету оборони України відмовив позивачу в задоволенні запиту на інформацію. На думку позивача, останній не зазначив у відмові в задоволенні запиту на інформацію всіх п'яти складових, перелік яких обмеженню не підлягає, що встановлені в пунктах 1-5 ч.4 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; не врахував, що зміст наказу від 10.09.2008 року №221 «Про встановлення нових посадових окладів особовому складу академії» не є інформацією про особу, тобто конфіденційною інформацією, яка є одним з видів інформації з обмеженим доступом в розумінні ст.ст. 6,7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», отже інформація про посадові оклади військовослужбовців не є персональними даними, які належать до конфіденційної інформації; не виконав свого позитивного обов'язку, бо інформацію щодо наказу №221, яку запитував позивач, він мусив оприлюднювати особисто та без запиту, зокрема, відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником; відмова має ознаки корупційного правопорушення, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»особам, зазначеним у п.п.1-3 ч.1 ст.4 цього Закону забороняється відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом. Позивач вважає, протиправність відмови Національного університету оборони України в задоволенні запиту на інформацію є доведеною. Тому відповідно до ч.2 ст.24 закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядником інформації, мають право на відшкодування моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Оскільки цей Закон надає особі право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням з боку розпорядника інформації, але не покладає безпосередньо на нього обов'язок її відшкодувати, то позивач вважає, що Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві слід притягнути як другого відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Національного університету оборони України в задоволенні запиту ОСОБА_2 на публічну інформацію щодо наказу начальника Національної академії оборони України від 10 вересня 2008 року №221 «Про встановлення нових посадових окладів особовому складу академії».

Зобов'язано Національний університет оборони України розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_2 від 04.04.2012 року у відповідності до вимого Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач - Національний університет оборони України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, наказом начальника Центру оборонних технологій і воєнної безпеки України від 28.07.2008 року №131 виключений зі списків особового складу Центру та звільнений з військової служби - 12.09.2008 року.

Позивач, 04.04.2012 року звернувся до Національного університету оборони України із запитом на публічну інформацію, в якому просив надіслати на його адресу у письмовому вигляді засвідчену встановленим порядком та якісну копію наказу начальника Національної академії оборони України від 10.09.2008 року №221 «Про встановлення посадових окладів особовому складу академії», на що отримав відмову в задоволенні запиту на публічну інформацію.

Відповідно відповіді від 05.04.2012 року вих.№182/1049 Національним університетом оборони України зазначено, що згідно до п.п.1, 3 ч.3 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, а також вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб. Враховуючи те, що зазначеним наказом встановлюються нові посадові оклади особовому складу академії, а також відсутністю прізвища позивача в даному наказі, тому згідно з ч.3 т.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»командування університету не може надати інформацію, яка позивача не стосується.

Відповідач - Національний університет оборони України зареєстрований як юридична особа 05.05.1999 року, ідентифікаційний код 07834530, про що свідчить довідка №4/10 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.04.2010 року №211. В Статуті зазначено, що університет є держаним вищим військовим навчальним закладом Міністерства оборони України та фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

В розумінні п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто суд приходить до висновку, що Національний університет оборони України є суб'єктом владних повноважень.

Згідно з п.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. (ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»)

Керуючись п.2 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Керуючись п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно з пунктом 6 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Суд першої інстанції вірно не узяв до уваги посилання відповідача, що відмова в наданні позивачу копії наказу №221 є законною, оскільки даний наказ його не стосується, з огляду на п.2 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», який містить наступну норму - запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Також суд першої інстанції правомірно наголосив, що статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений вичерпний перелік підстав відмови в задоволенні запиту на інформацію, а саме розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З огляду на вищевикладене та з відповіді Національного університету оборони України від 05.04.2012 року за №182/1049 при наданні відмови в задоволенні запиту, останній не дотримався вимог ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки, не вбачається з якої саме підстави відмовлено.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова Національного університету оборони України в задоволенні запиту на отримання публічної інформації є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, з метою поновлення порушеного права позивача на отримання публічної інформації, необхідно зобов'язати Національний університет оборони України розглянути запит позивача від 04.04.2012 року на публічну інформацію у відповідності до вимого Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо стягнення моральної шкоди позивач в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилається на те, що внаслідок відмови на доступ до публічної інформації, він зазнав моральну шкоду у вигляді занепокоєння і розчарування.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції вірно врахував Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача і занепокоєнням та розчаруванням позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов також правильного висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки, останнім не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди. Отже позовні вимоги до відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Національного університету оборони України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 січня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.