Ухвала суду № 28723656, 17.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12545/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САХАРА» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САХАРА» до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 року № 0000401503, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 року № 0000401503. Свої позовні вимоги мотивував тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо заниження орендної плати за землю з юридичних осіб за 2011 рік та січень-квітень 2012 року по Кирнасівській селищній раді на 161 121,18 гривень. На думку позивача, в періоді 2011 року та січні-квітні 2012 року ТОВ «САХАРА»правомірно сплачувало орендну плату за землю з юридичних осіб відповідно до умов Договору оренди землі з Кирнасівською селищною радою від 12.05.2005 р. в розмірі 33 440 грн. на рік з урахуванням також індексів інфляції, а відповідно позивач не повинен був керуватися вимогами п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою (для інших категорій земель) трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, оскільки, як вважає позивач, договір оренди земельної ділянки був укладений ним до набрання чинності Податковим кодексом України, а згідно вимог ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, проте як жодних додаткових угод між сторонами, якими б змінювався порядок та розмір сплати орендної плати не укладалося, а отже і не має законних підстав для стягнення додаткової орендної плати.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Тульчинському районі Вінницької області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара» з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема в частині розміру орендної плати за землю за 2011 рік та січень-квітень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом було складено Акт від 15.06.2012 р. № 70/15/33226883, в якому відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, щодо заниження орендної плати за землю з юридичних осіб за 2011 рік та січень-квітень 2012 року по Кирнасівській селищній раді на 161 121,18 гривень.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, та за наслідками розгляду податковими органам вищих інстанцій (ДПС у Вінницькій області, ДПА України) скарг позивача на первинне податкове повідомлення-рішення №0000351503 від 06.07.2012 р., відповідачем було винесено остаточне податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0000401503, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата за землю з юридичних осіб», в розмірі 161 121,18 грн. за основним платежем, та штрафні санкції в сумі 28 248,73 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області від 01.08.2012 року №0000401503, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем 12.05.2005 року із Кирнасівською селищною радою було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення за межами населеного пункту смт. Кирнасівка по вул. Новозаводська, 5 загальною площею 68,9960 га., на якій розташований майновий комплекс цукрового заводу терміном на 10 років.

Державну реєстрацію даного договору проведено в Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК»від 01.07.2005 року за № 040502300390.

Згідно даного договору, розмір орендної плати становить 33 440,0 грн. на рік з урахуванням індексів інфляції.

Так, протягом 2011 року позивачем щомісячно подавались розрахунки по орендній платі за землю, згідно яких річний розмір орендної плати визначено в сумі 33 794,16 грн.

Також, протягом січня-квітня 2012 року позивачем подавались розрахунки по орендній платі за землю, згідно яких розмір орендної плати за землю склав 11 264,72 грн.

Пунктом 13 вказаного договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки, в тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі в наслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Законом України «Про оренду землі» регулюються орендні відносини, а ст. 1 даного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Визначення поняття «орендна плата за землю»наведено у ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої - це платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XІІІ Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності - обов'язковий платіж , який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені Податковим кодексом України.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 36.3 ст.36 ПК України визначено, що податковий обов'язок є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Розмір орендної плати за землю визначається ст. 288 ПК України.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до п. 277.1 ст. 277 ПК України, ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Так, згідно вимог чинного законодавства, Головним управлінням деркомзему України у Вінницькій області листом від 19.01.2012 року № 01-04-36/316 «Щодо нормативно-грошової оцінки ріллі по Вінницькій області»визначено, що нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі по Вінницькій області становить 3 927,00 грн.

Листом Державного агентства земельних ресурсів України від 13.01.2012 року «Щодо індексації нормативної грошової оцінки земель»визначено, що грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2012 року підлягає індексації на коефіцієнт 3,2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року № 1185 внесено зміни до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, в якій передбачено, що до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01.07.1995 року (з урахуванням індексації) застосовується додатково коефіцієнт 1,756.

Таким чином, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Вінницькій області у 2011 році становила 12 566,40 грн за 1 га (3927,0*3,2=12566,4) та у 2012 році становить 22 066,6 грн за 1 га (3927,0*3,2*1,756=22066,6).

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося у не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до вимог Податкового кодексу України, то необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з позицією позивача, що останній не зобов'язаний керуватися вимогами п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України з підстав, що ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено зміну умов договору лише за згодою сторін, оскільки зазначеною ж нормою ЦКУ визначено: «якщо інше не встановлено договором або законом»

В даному випадку інше встановлено законом, а саме п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно п. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також, згідно вимог ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Нормою ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно вимог ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 192 Господарського кодексу України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Нормами ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно положення ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи наведене, обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, та сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Ст. 289 ПК України визначено порядок розрахунку індексації нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з п. 75,1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтверджені на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області зверталось до ТОВ «Сахара» з листом від 19.04.2012 року № 1116/10/15-114 (що отриманий позивачем 24.04.2012 року), в якому з посиланням на положення Податкового кодексу України зазначала про невідповідність розміру орендної плати за земельну ділянку, що визначено податковій декларації.

Однак відповіді від позивача на даний лист відповідачем отримано не було.

Таким чином, з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, мінімальна річна сума орендної плати позивача за 2011 рік мала складати по Кирнасівській селищній раді 130 054,70 грн., проте як позивачем було визначено 33 794,16 грн.

Також, відповідно до зазначеного мінімальна річна сума орендної плати позивача за січень-квітень 2012 року мала складати по Кирнасівській селищній раді 76 125,36 грн., проте як позивачем було визначено 11 264,712 грн.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечувалося представником позивача у суді першої інстанції, жодних дій щодо врегулювання питання розміру орендної плати із орендодавцем Кирнасівською селищною радою, відповідно до вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, ТОВ «САХАРА» не вчинялося, та експертної грошової оцінки даної земельної ділянки не проводилося, хоча листом від 19.04.2012 року № 1116/10/15-114 податковий орган повідомляв позивача про невідповідність розміру орендної плати за земельну ділянку, що визначена в податковій декларації, мінімальному розміру, що встановлений п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САХАРА»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 січня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.