Рішення № 28700006, 15.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/612/2012 провадження № 22-ц/773/81/13 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М. Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Русинчука М.М.,

суддів - Мудренко Л.І., Антонюк К.І.,

при секретарі -Губарик К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у вересні 2011 року публічне акціонерне товариство (далі -ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»звернулось до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості в розмірі 6475 грн. 88 коп. за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 12-10.

Зазначає, що вказаного кредитного договору з банком не укладав та не підписував його, оскільки у 2007 році у нього було викрадено паспорт та ідентифікаційний номер, про що він 27 лютого 2007 року повідомив Ковельський МВ УМВС України у Волинській області.

Просив визнати нікчемним кредитний договір від 04 квітня 2008 року № 12-10, укладений з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та застосувати наслідки нікчемності правочину.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив скасувати дане рішення та ухвалити нове про відмову в позові з інших підстав.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові з інших підстав, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позивач свого волевиявлення при укладенні спірного кредитного договору не виражав, не підписував його, а тому він є неукладеним.

Однак, з такими висновками місцевого суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12-10, за умовами якого останній одержав 5 000 грн. строком до 01 квітня 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25% річних (а.с.6-9).

Згідно з п. 6.2 кредитного договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що він не укладав з банком зазначеного вище кредитного договору, не підписував його, оскільки у нього в січні 2007 року був викрадений паспорт та ідентифікаційний номер. З цих підстав позивач вважає кредитний договір нікчемним.

Однак, суд першої інстанції відмовляючи в позові помилково вважав встановленою ту обставину, що позивачем спірний кредитний договір не підписувався, і такі висновки суду ґрунтуються лише на поясненнях самого відповідача, а також на припущеннях суду, а не на відповідному висновку почеркознавчої експертизи, лише на підставі якої можливе встановлення факту неналежності підпису ОСОБА_1 на вказаному кредитному договорі.

Позивач ОСОБА_1 у відповідності до ст. 60 ЦПК України, якою встановлено обов'язок сторони довести ті обставини на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень не доведено, що кредитний договір підписаний не ним, а іншою особою.

Пояснень відповідача, який не допитувався як свідок, про те, що він не підписував згаданого договору, самі по собі без надання відповідних допустимих в розглядуваній ситуації доказів (як то висновку експертизи), недостатньо для встановлення цієї обставини, оскільки пояснення сторони згідно із ч. 2 ст. 57 ЦПК України не є джерелом доказів.

Посилання ОСОБА_1 та суду першої інстанції як на доказ щодо відмінності між особами, зображеними на фотографіях, вклеєних в наявному в документах кредитної справи паспорті ОСОБА_1 та його заяві на видачу паспорта без експертного дослідження цих обставин носять характер припущень і тому на них відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може базуватись доказування цієї обставини.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наведені позивачем ОСОБА_1 обставини щодо викрадення у нього паспорта та ідентифікаційного номера.

Встановлена судом обставина - факт викрадення у позивача ОСОБА_1 паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера, на основі відмовного матеріалу Луцького МВ УМВС України № 756 та пояснень самого позивача не узгоджується з нормами процесуального права, оскільки належним і допустимим доказом, який може підтверджувати таку обставину в даному випадку може бути лише вирок суду, яким буде встановлено факт крадіжки вказаного документа.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в даній справі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав недоведення позивачем факту непідписання ним кредитного договору № 12-10, укладеного 04 квітня 2008 року з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" сплачений останнім при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 53 грн. 65 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2012 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі - 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: