Ухвала суду № 28699589, 16.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/11161/12 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В. Провадження № 22-ц/773/31/13 Категорія:51 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Данилюк В.А., Овсієнка А.А.

при секретарі -Черняк О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Даниліка Ф.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної спілки споживчих товариств про визнання трудового контракту недійсним, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 09 листопада 2012 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій із підстав порушення норм трудового законодавства при укладенні зазначеного контракту, оскільки таким істотно змінено умови трудового договору, так як вона працювала за безстроковим трудовим договором, не є вперше прийнятим працівником у сторони роботодавця не було підстав укладати з нею договір на певний строк, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, кожен окремо, апеляційну скаргу з підстав у ній наведених підтримали та просили її задовольнити, а по справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Данилік Ф.Я. апеляційну скаргу просив відхилити.

Колегія суддів заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін з таких мотивів.

Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив із недоведеності позивачем будь-якого примусу із сторони роботодавця у написанні заяви про укладення трудового контракту, віднесення займаної нею посади щодо яких допускається укладення контракту та наявності у сторони роботодавця відповідних повноважень на його укладення.

Такі висновки суду є правильними, ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та повністю узгоджуються із нормами матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи убачається, що позивач з 02.01.1993 року на підставі наказу №4 від 12.01.1993 року була прийнята на посаду контролера речового ринку, а з 01.12.2005 року на підставі постанови спілки №153 від 14.09.2005 року переведена на цю ж посаду у Волинську обласну спілку споживчих товариств.

Розпорядженням № 24-к від 25.10.2006 року позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2007 року на вказаній посаді поновлено.

На підставі особистої заяви позивача, між сторонами 18.07.2010 року укладено контракт, а розпорядженням № 199 від 17.07.2010 року призначено на посаду контролера ринку з 18.07.2010 року. Строк дії зазначеного контракту визначено до 17.01.2011 року.

Розпорядженням № 18 від 12.01.2011 року позивача звільнено із займаної посади з 17.01.2011 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 3 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. №170 (з наступними змінами і доповненнями) «Про порядок застосування контрактної форми трудового договору», прийняття (наймання) робітника шляхом укладання з ним контракту роботодавцем, може здійснюватися у випадках, прямо передбачених законом. П. 5 передбачає, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про споживчу кооперацію»визначено, що споживчі товариства, їх спілки та підпорядковані їм підприємства мають право наймати та звільняти працівників, у тому числі за контрактами, у випадках, передбачених законами України, самостійно встановлювати форми, системи і розміри оплати праці осіб, які працюють за наймом.

Відтак, позивач відноситься до категорії працівників із якими передбачено чинним законодавством укладення контрактів.

Доводи апеляційної скарги про те, що остання працювала за безстроковим трудовим договором, а тому укладений з нею контракт є недійсним, як такий, що порушує її становище, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законом не забороняється укладання контрактів з працівниками, які працюють за безстроковим трудовим договором та можуть за згодою працівника з роботодавцем змінити умови трудового договору (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).

Сторона позивача не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодних доказів у підтвердження доводів про те, що контракт укладався під примусом погрози звільнення з роботи та не відповідає її внутрішньому волевиявленню. Крім того, дані доводи спростовуються особистою заявою позивача про переведення її на контракту форму роботи, у якій вона виявила свою волю на його укладення.

Строк контракту сторонами встановлено до 17.01.2011 року, тому по закінченні цього строку у відповідача були підстави для звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку його дії.

Покликання апелянта на неможливість укладання оспорюваного контракту 18.07.2010 року із тих підстав, що цей день був неробочим спростовуються наданими протилежною стороною у суді апеляційної інстанції витягом із журналу щоденного обліку плати ринкового збору і послуг, що надаються при торгівлі на Завокзальному ринку та квитанцією до прибуткового касового ордера № 4155 із печаткою Волинської обласної спілки споживчих товариств та підписами бухгалтера і касира, датовані цим днем, які дають підстави для висновку, що для сторін день укладення контакту був робочим.

Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 9 КЗпП України передбачає підставу недійсності умов договорів про працю погіршення становища працівника порівняно з законодавством України про працю. Інших умов недійсності договорів про працю КЗпП України не містить.

Норми Цивільного кодексу щодо недійсності угод на спірні правовідносини не поширюються, що було вірно враховано місцевим судом під час розгляду справи.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, і таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Зміст наведеної правової норми не містить жодних вказівок про те, що контракт укладається на строк не менше одного року. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки являються власним тлумаченням позивачем закону.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та з додержанням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_1 позову, у зв'язку з чим правомірно відмовив у його задоволенні.

Доводи ж апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для скасування даного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду області від 09 листопад 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: