Ухвала суду № 28699579, 15.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0305/1539/2012 Провадження №11/773/52/13 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова О.М. Категорія:ч.1 ст.121, ч.2 ст.146, ч.1 ст. 129 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого Борсука П.П.,

суддів Хлапук Л.І., Матата О.В.,

прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ківерцівського районного суду від 20 серпня 2012 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Липне, Ківерцівського району, житель АДРЕСА_1, раніше судимого

08 грудня 2004 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч.2 ст. 121 КК України на строк 7 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Ківерцівського районного суду від 11 жовтня 2010 року звільнено умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 4 місяці 3 дні,

засуджений за:

- ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком на 7 років;

-ч.2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком на 2 роки;

-ч.1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі, строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 70, 72 КК України за правилами складання покарань, де одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, за сукупністю злочинів, остаточно визначено до відбування ОСОБА_1 8 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено попередній -тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 03 травня 2012 року, тобто з моменту його затримання.

Вироком вирішено долю речових доказів, питання про судові витрати, які стягнуто з засудженого, та частково задоволено цивільний позов потерпілої.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що, в період часу з 22 години 30 квітня до 9 години 40 хвилин 03 травня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в житловому будинку, що на АДРЕСА_1, заподіяв своїй співмешканці ОСОБА_3 множинні удари кулаками рук, ногами, дерев'яною палицею та мобільним телефоном в тулуб, голову, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними в момент їх заподіяння. В цей же період незаконно позбавив потерпілу волі, що виразилось у її примусовому утриманні в зачиненому будинку без надання їжі та будь-якої медичної допомоги, продовжуючи при цьому заподіяння фізичних страждань, неодноразово висловлював погрози вбивством останній, які вона сприймала як реальні та такі, що можуть здійснитись.

Засуджений у поданій ним апеляції та доповненнях до неї оскаржує вирок Ківерцівського районного суду, вважає себе непричетним до інкримінованого йому злочину, просить вирок скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.

Посилається на неповноту і однобічність проведення досудового та судового слідства, порушення його прав під час проведення досудового слідства, а саме його допит 03 травня 2012 після його затримання працівниками міліції, відбувся під тиском, обманом та шантажем з боку слідчого Ківерцівського районного відділу міліції, пізніше, 13 червня 2012 року йому було пред'явлено матеріали кримінальної справи, які не були неналежним чином оформлені, а саме надані в непідшитому та непронумерованому виді. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він під час судового розгляду визнавав себе винним у погрозі вбивством та незаконному позбавленні волі потерпілої. Вирок оскаржує також і в частині передачі арештованого майна в рахунок погашення цивільного позову потерпілої, посилаючись на те, що речі, на які накладено арешт належать його матері. Не погоджується з висновком експерта №61.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, свою апеляцію відкликала.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляції, засудженого та захисника на підтримання апеляції, міркування прокурора та потерпілої про залишення судового рішення без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, погрози вбивством та незаконному позбавленні волі потерпілої, яке супроводжувалось заподіянням останній фізичних страждань, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Як свідчать матеріали судового слідства і наведений у вироку аналіз доказів, місцевий суд повно і об'єктивно перевірив заперечення засудженого проти звинувачення у інкримінованих злочинах та спростував їх.

Суд першої інстанції не мав підстав сумніватися у достовірності показань потерпілої та свідків, а тому правильно обґрунтував ними свої висновки у вироку.

Твердження засудженого про неприйняття до уваги судом першої інстанції його часткового визнання вини, не підтверджуються матеріалами справи. Згідно його пояснень, наданих в судовому засіданні, в інкримінованих злочинах винним себе не визнав, повністю заперечив свою причетність у спричиненні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень; щодо здійснення погроз вбивством та незаконному позбавленні волі потерпілої фактично винним себе не визнав, пояснив, що міг погрожувати вбивством, 30 квітня 2012 року, хоча такі були без наміру їх реального здійснення, а закривав в будинку потерпілу лише з її волі та тільки на час своєї відсутності.

Посилання ОСОБА_1 в доповненні до апеляційної скарги щодо неправильності вступної частини вироку є безпідставними. Постанова Ківерцівського районного суду, (т.1 а.с. 201) про звільнення ОСОБА_1 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 4 місяці 3 дні, винесена 11 жовтня 2010 року, тому колегія суддів не знаходить підтвердження вказаних апелянтом порушень.

Доводи апелянта про те, що потерпілу він не бив, а її поносили коні не підтверджуються матеріалами справи, оскільки згідно висновку експерта №61 (а.с. 63-64), тілесні ушкодження у потерпілої утворились від множинних ударів тупими, твердими предметами, могли утворитись від ударів дерев'яною палицею, взутими ногами, мобільним телефоном, а не в результаті падіння з висоти власного росту. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 підтримав свій висновок, та ствердив, що ушкодження, котрі виявлені на тілі потерпілої не могли утворитись від носіння кіньми.

Щодо посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про процесуальні порушення з боку працівників міліції при проведенні обшуку будинку, в якому він проживав та виїмки, а саме, що такі дії проводились без відповідних санкцій суду, прокуратури та за відсутності понятих, то такі є безпідставними, оскільки обшук будинку, у якому проживав ОСОБА_1 не проводився. В даному будинку, що належить потерпілій ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_5 проводилясь огляди, 03 травня 2012 року та 05 травня 2012 року, на проведення яких власником - ОСОБА_5, були надані письмові дозволи (т.1 а.с. 9, 74). Дані слідчі дії, в тому числі і виїмка, як свідчать матеріали кримінальної справи, проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, оформлені відповідними протоколами, з участю понятих.

З приводу доводів апелянта про порушення його прав на стадії пред'явлення йому матеріалів кримінальної справи для ознайомлення, які були в непрошитому та непронумерованому вигляді, то такі спростовуються протоколом оголошення обвинуваченому та його захиснику про закінчення досудового слідства і пред'явлення їм матеріалів кримінальної справи для ознайомлення, (т.1 а.с. 211). З нього вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі, у присутності захисника, без обмежень у часі, заяв та клопотань не поступало.

Твердження засудженого про вчинення на нього тиску з боку слідчої ОСОБА_6 під час допиту 03 травня 2012 року не переконливі. Після затримання ОСОБА_1, він був допитаний слідчою ОСОБА_6 Перед допитом першому роз'яснено право мати захисника, яким він не скористався. З протоколом допиту його було ознайомлено, будь яких зауважень від ОСОБА_1 не надходило.

Його пояснення в апеляції з приводу отриманих ним травм правої руки у лісі під час прибирання території спростовується висновком експерта №60, з якого вбачається, що тілесні ушкодження могли бути отримані ОСОБА_1 внаслідок нанесення ним ударів кулаком в голову (а.с. 58-59).

Пояснення засудженого в своїй апеляції про причини знаходження крові на стінах кімнати в результаті вчинення потепілою факту суїциду, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

Твердження засудженого про те, що у матеріалах справи відсутні документальні підтвердження суми коштів, затрачених потерпілою на лікування спростовуються розрахунком вартості лікування хворої ОСОБА_3, виданого Центральною районною лікарнею міста Ківерці (т.1 а.с. 142) та копіями фіскальних чеків і накладних, що знаходяться у матеріалах справи (т.2 а.с.10-21).

Заперечення ОСОБА_1 у своїй апеляції про неможливість нанесення ним ушкоджень, шляхом притискання кутом мобільного телефону до виска потерпілої, спростостовується висновком експерта №61 (т.1 а.с.63-66), з якого слідує, що тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитись внаслідок ударів мобільним телефоном.

На думку колегії суддів, суд обгрунтовано взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7, надані ним під час судового засідання, який ствердив, що з підсудним до лісу не їздили (т.2 а.с.43). Ці показання є правдивими, у суду першої інстанції не було підстав сумніватись у їх правильності та достовірності.

Посилання ОСОБА_1 про те, що йому не було роз'яснено слідчою його права та неповідомлено родичів про його затримання, спростовуються протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.1 а.с. 42-43), у якому наявні підписи останнього про ознайомлення з своїми правами та вказівка про повідомлення матір ОСОБА_1 - ОСОБА_8.

Зауваження ОСОБА_1 на протокол судового засідання вирішені постановою Ківерцівського районного суду від 26 листопада 2012 року (т.2 а.с. 118) та відхилені. Згідно матеріалів справи, 01 червня 2012 року слідчим СВ Ківерцівського РВ УМВС у Волинській області ОСОБА_9, на підставі постанови про накладення арешту на майно від 30 травня 2012 року, було накладено арешт, на належне ОСОБА_1 майно, про що оформлений відповідний протокол, з яким засуджений був ознайомлений (т.1 а.с. 164). У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 ставить перед апеляційним судом прохання скасувати вирок в частині стягнення арештованого майна на погашення збитків, мотивуючи таке своє прохання тим, що воно йому не належить, власником такого є його матір. Оскільки апелянт оспорює право приналежності речей, то апеляційний суд, при перегляді кримінальної справи в апеляційному порядку, позбавлений можливості, вирішувати питання виключення речей з акту опису майна, на яке накладено арешт. Такі питання вирішуються за заявою власника майна в порядку цивільного судочинства.

В оскаржуваному вироці зазначено, що згідно висновку судово-медичної експертизи, у потерпілої мали місце закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня, закритий перелом сьомого ребра із зміщенням відломків, крововилив у ліву плевральну порожнину, забій нирок, гостра ниркова недостатність, анурія, токсимія, множинні крововиливи в м'які тканини голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, забійна рана волосяної частини голови, які утворилися від множинних ударів тупим твердим предметом з обмеженою співударяючою поверхнею, а також могли утворитися від ударів дерев'яною палицею, взутими ногами чи мобільним телефоном, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Такі дії засудженого - спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень вірно кваліфіковано судом за ч.1 ст. 121 КК України, та призначено справедливе покарання. Разом з тим, ні постанова слідчого про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого, ні обвинувальний висновок, ні вирок суду першої інстанції не містить вказівок на обвинувачення та засудження ОСОБА_1 за спричинення ним перелому кісток носа потерпілої ОСОБА_3, тому доводи його апеляції в цій частині до уваги судом не беруться, а твердження апелянта про необхідність проведення повторної експертизи є безпідставними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 129 КК України, обґрунтований.

Покарання призначене засудженому відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, а саме з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для направлення справи на додаткове розслідування, як про це просить засуджений, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Головуючий

Судді