Постанова № 28689820, 14.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-47/8492-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 25.10.2012 року № 1-714 Приватного акціонерного товариства «Київмлин» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року

у справі № 5011-47/8492-2012 ( суддя - Станік С.Р.),

за позовом Публічного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод»

до Приватного акціонерного товариства «Київмлин»

про стягнення 33 058, 71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулєшова О.С. - дов. б/н від 01.10.2012 року,

відповідача: Шелестова Н.Г. -дов. № 1-7 від 09.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 року до господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Саливонківський цукровий завод» з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київмлин» про стягнення 33 058, 71 грн. грн., що становить: 27 697, 84 грн. - пені, 5 360, 87 грн. - 3 % річних (а.с.4-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар по договору купівлі-продажу № 110/П від 22.07.2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 5011-47/8492-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київмлин» на користь Публічного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» пені - 26 473, 59 грн., 3 % - 5 360, 87 грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Приватне акціонерне товариство «Київмлин», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва в частині стягнення з відповідача 26 473, 59 грн. пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким зменшити суму пені до 13 236, 8 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не об'єктивно оцінив всі обставини даної справи, не врахував інтереси відповідача та не зважив на ті причини, які призвели до прострочення виконання договірних зобов'язань, не взяв до уваги невеликий термін прострочення виконання зобов'язання, не врахував майновий стан відповідача, не зважив на те, що дії відповідача були спрямовані на погашення заборгованості у добровільному порядку в найкоротші строки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київмлин» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 14.01.2013 року.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні 14.01.2013 року заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

22.07.2011 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 110/п, відповідно до п. 1.2. якого ПАТ «Саливонківський цукровий завод» (продавець за договором, позивач у справі) зобов'язався поставити, а ПАТ «Київмлин» (покупець за договором, відповідач у справі) прийняти та оплатити товар (зерно пшениці 2, 3 класу, жита прод.).

Згідно з п. 1.6. договору ціна, кількість, терміни поставки на кожну партію визначається додатковою угодою сторін, яка підписується сторонами після визначення кількості та якості зерна завантаженого продавцем на транспортні засоби в пункті відправлення зерна.

Оплата товару проводиться на протязі 5-ти банківських днів з дня поставки зерна на ВАТ «Київмлин». Датою поставки сторони приймають у разі поставки залізничним транспортом -зазначену в залізничній накладній дату прибуття вагонів в пункт призначення, у разі поставки автомобільним транспортом -зазначену в товарно-транспортній накладній дату прибуття транспорту в пункт призначення (п.3.4. договору).

Договором сторони передбачили майнову відповідальність сторін за порушення зобов'язання. Так, відповідно до п.5.3. договору у випадку порушення умов вказаних в п.3.4 покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії.

22.07.2011 року між сторонами у справі було підписано додаткову угоду № 1 (протокол погодження цін) до договору купівлі-продажу №110/п (а.с.13), згідно якого сторони встановили ціни на зерно, обсяги поставки, термін дії додаткової угоди до 14.08.2011 (п.2).

Місцевим господарським судом досліджено, що позивач в період з 10.08.2011 по 13.08.2011 поставив (залізничним транспортом), а відповідач прийняв товар (пшениця 2 класу) на суму 2 486 872,00 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар в сумі 2 486 872,00 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 3182 від 05.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3197 від 06.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3238 від 07.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3256 від 08.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3314 від 12.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3330 від 13.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3349 від 14.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3389 від 15.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3408 від 16.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3450 від 19.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3476 від 20.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3505 від 21.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3547 від 22.09.2011 - 10 0 000,00 грн.; № 3576 від 23.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3597 від 26.09.2011 - 100 000,00 грн.; № 3714 від 03.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3751 від 04.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3770 від 05.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3793 від 06.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3831 від 07.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3855 від 10.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3873 від 11.10.2011 - 100000,00 грн.; № 3900 від 12.10.2011 - 100 000,00 грн.; № 3907 від 13.10.2011 - 186 872,00 грн. (а.с.17-28).

Відсутність заборгованості по оплаті товару підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором № 110/п від 22.07.2011 року .

Посилаючись на те, що відповідачем було порушено строки проведення розрахунків за поставлений товар позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення оплати в сумі 27 697,84 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 5 360,87 грн.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого в силу вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Крім того, в силу вимог ст. 625 ЦК України, позивач вправі вимагати сплати три проценти річних від простроченої виконанням суми грошового зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті товару, що не заперечено та не спростовано відповідачем. Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем пені в сумі 26 473, 59 грн. (враховуючи перерахунок пені судом) та 3 % річних в сумі 5 360, 87 грн.

При цьому, місцевий господарський суд, врахувавши ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, не знайшов підстави для зменшення розміру пені у відповідності до статті 83 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, як беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чине вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Приймаючи до уваги, що відповідачем на час розгляду спору проведено оплата вартості поставленого товару повністю, врахувавши факт державного регулювання цін на продукцію відповідача, незначний період прострочення та стратегічний характер діяльності відповідача, колегія дійшла висновку про доцільність застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України і зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.

За даних обставин, колегія дійшла висновку про те, що рішення суду в частині стягнення неустойки підлягає зміні, задовольнивши позовні вимоги позивача в цій частині частково, із застосуванням права передбаченого ст.83 ГПК України, стягнувши з ПАТ «Київмлин» 13 236, 80 грн. пені.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак апеляційна інстанція у зв'язку із зменшенням розміру неустойки змінює рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 5011-47/8492-2012, відповідно до ст.ст. 103, 104 ГПК України, в частині стягнення пені.

З огляду на те, що неустойку нараховану позивачем правомірно, але зменшено за ініціативою суду, судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача в повній сумі - 903, 76 грн. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції також, покладаються відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст.49, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київмлин» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 5011-47/8492-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 5011-47/8492-2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київмлин» (код ЄДРПОУ 30523267, 04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83), на користь Публічного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 00372517, 08662, Київська обл., Васильківський р-н., смт. Гребінки, вул. Білоцерківська, буд. 1) 13 236, 80 (тринадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 80 коп. пені, 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 87 коп. річних, 903 (дев'ятсот три) грн. 76 коп. у відшкодування судових витрат.»

4. В решта частині рішення - залишити без змін.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

6. Справу № 5011-47/8472-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.