Постанова № 28689812, 17.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа№ 5011-39/14818-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Іващенко О.В.;

відповідача: Макусь Н.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту

житлового фонду „Житло-сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.11.2012р.

у справі №5011-39/14818-2012 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту

житлового фонду „Житло-сервіс"

про стягнення 154 209,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс" (далі - відповідач) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560541 від 01.01.2010р. у загальному розмірі 188 020,90 грн. (з них: 176 875,58 грн. - основний борг, 3 204,31 грн. - інфляційна складова боргу, 7 941,01 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що за умовами спірного договору він не повинен самостійно оплачувати позивачу вартість теплової енергії, спожитої мешканцями будинку №35-Б на вул. Г.Ахматової в м. Києві. Саме позивач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, оскільки температура теплоносія не відповідала показникам, погодженим у договорі, внаслідок чого позивач фактично сприяв виникненню заборгованості мешканців будинку №35-Б на вул. Г.Ахматової в м. Києві. Окрім того, між відповідачем та Комунальним підприємством „Головний інформаційно-обчислювальний центр" було укладено договір про надання послуг №637 від 04.05.2011р., за умовами якого кошти від мешканців будинку надходять безпосередньо на транзитний рахунок Комунального підприємства „Головний інформаційно-обчислювальний центр", тоді як відповідач фактично не отримує кошти від мешканців та не користується ними. Оскільки відповідач не порушував свої договірні зобов'язання перед позивачем, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. у справі №5011-39/14818-2012 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 176 875,58 грн. основного боргу, 3 204,31 грн. інфляційної складової боргу, 7 941,01 грн. 3% річних, 3 760,42 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. у справі №5011-39/14818-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились відповідачем під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2012р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2013р.

В судовому засіданні 17.01.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. у справі №5011-39/14818-2012 та прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.01.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 17.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2010р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560541 (далі - Договір), згідно з яким (п.п.1.1, 2.1) постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. При виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1. Сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування (п.п.2.2.1, 2.2.4 Договору).

Споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України (п.п.2.3.1, 2.3.5 Договору).

За спірним Договором опалення і гаряче водопостачання від теплових мереж позивача здійснювалось в житловому будинку №35-Б по вул. Г.Ахматової у м. Києві (Додаток №6 до Договору - том справи - 1, аркуш справи - 31).

Тарифи та порядок розрахунків наведений в Додатку №2 до Договору, згідно з яким (п.п.2-5, 9-10, 12) у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4). У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п.1.3 додатку 1. Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця. Споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2, вул. Драгоманова, 40В - не пізніше 28 числа поточного місяця. Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. №40В оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

В п.п.4.1, 4.3 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

На даний час Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач виробляв та поставляв відповідачу теплову енергію, тоді як відповідач лише частково оплатив її вартість, внаслідок чого за період з 01.08.2010р. по 01.10.2012р. утворилась заборгованість у розмірі 176 875,58 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно та документально обґрунтованими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

В ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов спірного Договору позивач постачав відповідачу теплову енергію загальною вартістю 839 952,71 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості обліку споживання теплової енергії, підписані позивачем і відповідачем, та облікові картки (табуляграми) за період з серпня 2010 року по вересень 2012 року включно (том справи - 1, аркуші справи - 35-60, 62-70).

Натомість відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині дотримання порядку та строків здійснення розрахунків з позивачем, перерахувавши лише частину вартості поставленої теплової енергії у сумі 663 077,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про надходження коштів за спожиту теплову енергію (том справи - 1, аркуші справи - 13-16, 94). Залишок несплачених відповідачем коштів становить 176 875,58 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повної і своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії та відсутності заборгованості у спірному періоді ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Твердження відповідача про те, що оплата вартості поставленої позивачем теплової енергії повинна здійснюватись не відповідачем, а кінцевими споживачами, тобто мешканцями будинку №35-Б по вул. Г.Ахматової у м. Києві, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки умовами спірного Договору чітко передбачено, що саме відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачем, та особою, яка прийняла на себе зобов'язання сплачувати вартість таких послуг (п.п.1.1, 2.3.1 Договору).

Належних та допустимих доказів на підтвердження внесення змін до Договору в цій частині суду не надано.

Посилання відповідача на договір про надання послуг №637 від 04.05.2011р., укладений ним з Комунальним підприємством „Головний інформаційно-обчислювальний центр" також є безпідставним, оскільки, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, укладення договору №637 від 04.05.2011р. не впливає на договірні зобов'язання відповідача перед позивачем, а лише свідчить про виконання відповідачем вимог п.10 Додатку №2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560541 від 01.01.2010р. щодо забезпечення оплати коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Окрім того, з наявних в матеріалах справи довідок про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію вбачається, що при здійсненні розрахунку заборгованості позивачем враховувались кошти, які надійшли на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Відносно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано обґрунтування застосованих ним тарифів на теплову енергію, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Передусім, в п.12 Додатку №2 до Договору сторонами погоджено можливі зміни тарифів в період дії Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

В матеріалах справи наявні листи позивача, з яких вбачається, що як у спірному, так і в попередніх періодах позивач на виконання п.2.2.4 Договору повідомляв відповідача про зміну тарифів та вказував розмір нових (том справи - 1, аркуші справи - 22-24). При цьому, докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача з приводу виникнення розбіжностей у обсягах поставленої теплової енергії або у тарифах, які застосувались позивачем при наданні послуг у спірному періоді, суду не надані, хоча умовами п.2.2.5 Договору передбачено, що позивач, як постачальник, зобов'язаний на вимогу відповідача, як споживача, надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунків, режимів теплоспоживання тощо, яка стосується предмета Договору. Наведене свідчить про відсутність між сторонами у періоді, за який виникла заборгованість, спору щодо розміру застосованих тарифів.

Посилання відповідача на неналежне виконанням позивачем умов спірного Договору в частині забезпечення належної температури теплоносія не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх доводів про неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань відповідач посилається на листи, які він направляв на адресу позивача. Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд в своєму рішенні, відповідач не надав належних доказів на підтвердження відхилення у спірному періоді параметрів теплоносія в будинку №35-Б по вул. Г.Ахматової у м. Києві в бік зменшення від температурного графіка, погодженого сторонами в додатку №12А до Договору. Тобто, документальне підтвердження порушення позивачем умов Договору відсутнє.

Оскільки відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості за поставлену теплову енергію перед позивачем за період з серпня 2010 року по вересень 2012 року включно, апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 176 875,58 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування 3% річних та інфляційної складової заборгованості є обґрунтованим.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 204,31 грн. інфляційних втрат та 7 941,01 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011р. №4282-VI. Станом на 01.01.2012р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 073,00 грн.

Враховуючи ціну позову (188 020,90 грн.), за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити судовий збір у сумі 1 880,21 грн. Натомість з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №33 від 27.11.2012р. вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме у сумі 1 917,81 грн. Тобто, в даному випадку загальний розмір надмірно сплаченого судового збору становить 37,60 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь відповідача підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 37,60 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. у справі №5011-39/14818-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-39/14818-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Повернути Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) з Державного бюджету України 37,60 грн. (тридцять сім гривень 60 копійок) судового збору, надмірно сплаченого при поданні апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №33 від 27.11.2012р.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.