Постанова № 28689809, 17.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р.Справа № 5024/1496/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2012 р.

у справі № 5024/1496/2012

за позовом Херсонської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року Херсонська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки №1850, загальною площею 0,6000 га, за адресою: АДРЕСА_1 від 06.12.2002 р. та зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку в склад земель територіальної громади м. Херсона. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем порушені умови договору, а саме здійснено на спірній земельній ділянці самочинне будівництво. (а.с. 2-6).

У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість, а також вказав, що об'єкти, які були побудовані самовільно, введені в експлуатацію 01.10.2012 р. Крім того, просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. (а.с. 29-31).

22.11.2012 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи, яке відхилено судом першої інстанції як необґрунтоване. (а.с. 40).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.11.2012 р. (суддя Ярошенко В.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27.11.2012 р., позов задоволено з мотивів доведеності заявлених вимог.(а.с. 45-46).

Не погодившись з даним рішенням, відповідач 03.12.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив призначити у справі будівельно-технічну експертизу, рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Під час розгляду апеляційної скарги, скаржник відмовився від вимоги про призначення будівельно-технічної експертизи.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2002 р. рішенням Херсонської міської ради №26 вилучено із земель запасу земельну ділянку площею 0,6000 га в АДРЕСА_1 та надано її в оренду строком на 20 років приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення причалу та майданчика по прийому та перевантаженню сипучих матеріалів. (а.с. 10).

Актом від 27.03.2002 р. встановлені межі земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1. (а.с. 13-15).

06.12.2002 р. між Херсонською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого Орендодавець передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, загальною площею 0,6000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, вилучена із земель запасу під розміщення причалу та майданчика по прийому та перевантаженню сипучих матеріалів. Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору. Інженерні комунікації на земельній ділянці відсутні, причал та майданчик по прийому та перевантаженню сипучих матеріалів розташовані на земельній ділянці з твердим покриттям, яка знаходиться у задовільному стані. Вказаний договір посвідчений 06.12.2002 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 18.12.2002 р. за №1312.

Відповідно до п.2.2 договору договір укладається строком на 20 років. По закінченні строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку договору.

Згідно розділу 4 договору сторони домовляються, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Розділом 8 договору передбачено, що цей договір набуває чинності після державної реєстрації у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів. (а.с. 11-12).

09.12.2002 р. за актом прийому-передачі вищевказана земельна ділянка передана в оренду ФОП ОСОБА_1 (а.с. 16).

В матеріалах справи є наявне рішення господарського суду Херсонської області від 09.02.2010 р. по справі №10/184-ПН-09 за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області до ФОП ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП „АНК" про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. Вказане рішення залишене без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. Як встановлено при вирішенні зазначеного спору ПП ОСОБА_1 здійснив самовільне будівництво двоповерхової адміністративної будівлі, загальною площею 95,2 кв.м., що позначена на плані БТІ під літерою „А" та складається з першого поверху: коридор загальною площею 16,8 кв.м., кабінет - 17,6 кв.м., вагова - 14,5 кв.м.; другого поверху: коридор - 7,9 кв.м., кабінет - 19,4 кв.м., сходи 1 кв.м., навіс - 50 кв.м., що позначений на плані під літерою „Б"; господарську будівлю - 29,4 кв.м., що позначена на плані під літерою „В"; сторожку площею 6,3 кв.м., що позначена на плані під літерою „Г", металеві ворота №1 площею 12 кв.м. та металеві ворота №2 площею 12 кв.м., бетонну огорожу, що позначена на плані під №3 довжиною 102,37 м, причал, що позначений на плані під №4 довжиною 101,21 м. Вищевказаним рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги прокурора задоволені, зобов'язано ПП ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 17-22).

Як встановлено апеляційною інстанцією вказане рішення не було виконано, наказ на його примусове виконання до виконавчої служби не передавався.

В подальшому, вищеперелічені об'єкти нерухомості були введені в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Херсонській області 05.10.2012 р. (а.с. 32-39).

При апеляційному розгляді відповідачем були надані докази, які підтверджують реєстрацію права власності ФОП ОСОБА_1 на спірні об'єкти нерухомості. Зазначені документи залучені до матеріалів справи, оскільки вони були отримані відповідачем після прийняття рішення місцевим господарським судом.

Так, на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.11.2012 р. №398 Херсонською міською радою 27.12.2012 р. видано ФОП ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на комплекс та майданчик із прийняття та перевантаження сипучих матеріалів, який складається з :

- операторська авто вагова, А, загальна площа 90,7 кв.м.;

- авто вагова з навісом Б;

- господарська споруда, В;

- сторожа, Г;

- огорожа, 1, 2, 3, 7;

-причал, 4;

- естакада, 5;

- оглядова яма, 6;

- ТП, 8. (а.с. 62). Вказане право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано КП „Херсонське БТІ" 28.12.2012, що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав. (а.с. 63). Зазначений перелік об'єктів співпадає з переліком об'єктів вказаних в п.14 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Статті 24, 25 Закону України „Про оренду землі" містять перелік обов'язків орендодавця і орендаря, невиконання яких може слугувати підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції, на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 09.02.2010 р. про справі №10/184-ПН-09, дійшов висновку про те, що здійснивши самовільне будівництво на спірній земельній ділянці, відповідач істотно порушив умови договору, що є підставою для його розірвання. Однак, такий висновок є помилковий, з огляду на те, що об'єкти нерухомості, які були визнані зазначеним судовим рішенням як самочинно побудовані, втратили статус самочинного будівництва, оскільки здійснена державна реєстрація цих об'єктів та на них зареєстровано право власності за відповідачем.

Помилковим є висновок суду про використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки не за цільовим призначенням, виходячи із наступного.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки

Відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 06.12.2002 р. визначена мета використання земельної ділянки, а саме, земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення причалу та майданчику по прийому та перевантаженню сипучих матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, споруди відповідачем побудовані для здійснення підприємницької діяльності без зміни цільового призначення земельної ділянки.

З наведеного слідує, що відповідачем не порушені умови договору оренди земельної ділянки від 06.12.2002 р, а тому і підстави для його розірвання відсутні.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку, то судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою, тому повернення спірної земельної ділянки призведе до порушення прав Орендаря на користування нерухомим майном, яке належить останньому на праві приватної власності.

Твердження скаржника про пропуск строку позовної давності не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вони є необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного та керуючись ст. 3 ЦК України, яка передбачає загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2012 р. у справі №5024/1496/2012 скасувати, у позові відмовити.

Стягнути з Херсонської міської ради на користь приватного підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,50 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 21.01.2013 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук