Ухвала суду № 2868876, 04.12.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача КУШНЕРИКА М.П.

суддів: ШАВЕЛЯ Р.М., СТАРУНСЬКОГО Д.М.

при секретарі судового засідання СЮТИК Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу

за апеляційною скаргою Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007р. у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Свиспан Лімітед”

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції,

третя особа:Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007р. №0001102341/0,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2007р. задоволено позов ТзОВ “Свиспан Лімітед”, якою визнано нечинним податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної ДПІ №0001102341/0 від 17.10.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007р. у розмірі 215295 грн.

Постанова мотивована тим, що проведеною податковим органом виїзною позаплановою перевіркою позивача на предмет достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року за результатами якої було складено акт №493/23-32358806 від 15.10.2007р., встановлено порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102341/0 від 17.10.2007р.

В результаті перевірки відносин ТзОВ “Свиспан Лімітед” з ТзОВ «Шерус» було встановлено, що відповідно до договору №ШРС/ТС-07 від 01.03.2007р., останнє є посередником з реалізованих для позивача тріски технологічної, балансів та дров. У червні 2007р. поставило позивачу продукцію на суму 1 291767,09грн., в т.ч. податку на додану вартість 215294грн. Продавцем включено до податкових зобовязань податок на додану вартість у сумі 215294грн. від продажу даних товарів та сплачено його. Постачальником даних товарів для ТзОВ «Шерус» є ТзОВ «Леб-Сервіс», відповідно до податкових накладних виписаних в червні 2007р. із ТзОВ «Леб-Сервіс» позивач ніяких господарських відносин не підтримував, а тому не встановлено обовязок нести відповідальність за дії такого субєкта господарювання.

За результатами зустрічної перевірки встановлено, що ТзОВ «Леб-Сервіс» зареєстровано на підставну особу, місцезнаходження не встановлено.

П.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 зазначеної вище статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого вище Закону.

В п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Костопільська міжрайонна ДПІ оскаржила постанову з підстав порушення норм матеріального права, мотивуючи тим, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.5 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» однією із обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Зазначеним Законом встановлено прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку нерозривно повязані.

За змістом згаданого Закону - право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Податок ТзОВ «Шерус» віднесено до податкових зобовязань звітного періоду, однак податок на додану вартість ТзОВ «Леб-сервіс» до бюджету не сплачено.

Просить скасувати постанову та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007 року було складено акт №493/23-32358806 від 15.10.2007р., встановлено порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2007р. на 215295грн..

На підставі Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102341/0 від 17.10.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007р. у розмірі 215295 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2007р. позивач здійснював господарські операції з ТзОВ «Шерус», відповідно до договору №ШРС/ТС-07 від 01.03.2007р., на поставку деревини дровяної для технологічних потреб, балансів, тріски технологічної. У червні 2007р. поставило позивачу продукцію на суму 1 291767,09грн., в т.ч. податку на додану вартість 215294грн. Продавцем включено до податкових зобовязань податок на додану вартість у сумі 215294грн. від продажу даних товарів та сплачено його. Постачальником даних товарів для ТзОВ «Шерус» є ТзОВ «Леб-Сервіс», відповідно до податкових накладних виписаних в червні 2007р. із ТзОВ «Леб-Сервіс» позивач ніяких господарських відносин не підтримував, а тому не встановлено обовязок нести відповідальність за дії такого субєкта господарювання.

З аналізу норм п.п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що даним Законом визначено єдиний випадок неможливості включення витрат із сплати податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду у разі не підтвердження витрат зі сплати податку на додану вартість податковим накладними. Податкова накладна є єдиним документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Сума бюджетного відшкодування на пряму залежить від правильності визначення сум податкових зобовязань та податкового кредиту за звітний період, а не навпаки.

Колегія суддів погоджується, що податок на додану вартість у червні 2007 року в сумі 215295грн. правомірно включено до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» безпосередньо не визначає порядку визначення сум бюджетного відшкодування, а відсилає до норм п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, який позивачем не порушено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права і воно не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргуКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постановуРівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Свиспан Лімітед” до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007р. №0001102341/0, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця, починаючи з 10.12.08р.

Суддя-доповідач: М.П.КУШНЕРИК

Судді: Р.М.ШАВЕЛЬ

Д.М.СТАРУНСЬКИЙ