Ухвала суду № 28687748, 19.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/1253/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача : не з"явились;

від відповідача : Краська Г.Г., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" травня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.03.2012 року № 0025261541, № 0025271541, № 0025281541, № 0025291541.

Присуджено на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00грн.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з"явся.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012р. №0025261541, №0025271541, №0025281541 та №0025291541.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після проведення камеральних перевірок декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010р., квітень, липень та серпень 2011р. відповідачем складені акти від 17.02.2012р. за №503/15-200/33680817, №504/15-200/33680817, №505/15-200/33680817, №506/15-200/33680817, в яких вказано про порушення позивачем п. 102.5 ст.102 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України. Матеріали даних актів камеральних перевірок стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в яких зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, яке обліковується більше строку давності (1095 днів) та виникло у березні 2008р. на 775 грн., червні 2008р. на 2 500 грн., липні 2008 р. на 138 927 грн. та листопаді 2010р. на 305 761 грн.

Вказує на те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 102.5 ст.102 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставним. Зазначає, що п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу встановлює, що заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Стверджує про те, що декларування від'ємного значення ПДВ не підпадає під дію п. 102.5 ст.102 ПКУ, оскільки позивач не подає заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ чи про їх відшкодування, бо таке право ще не виникло; задекларована від'ємна сума ПДВ не є сумою надміру сплачених грошових зобов'язань чи відшкодування таких зобов'язань; пунктом 14.1.115 Податкового кодексу встановлено, що надміру сплачені грошові зобов'язання, про які йдеться в п. 102.5 ст.102 ПКУ це суми коштів, які на певну дату сплачені до бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пункт 200.3 ст.200; ПКУ передбачає, що при від'ємному значенні суми ПДВ така сума за відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду без обмежень строком давності.

Вказує, що спірні суми від'ємного значення ПДВ були задекларовані в умовах дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, в якому існувала норма пп.15.3.1 ст.15, яка по змісту така сама як і п.102.5 ст.102 ПКУ. На думку позивача, пп.15.3.1 ст.15 Закону №2181 і п.102.5 ст.102 Податкового кодексу встановлюють тільки правило про повернення сум податків, що були надмірно (надлишково) сплачені до бюджету, і встановлюють граничні строки для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, тобто їх переплати.

Позивач зазначив, що терміни, передбачені Податковим кодексом для проведення камеральних перевірок, минули, перевірки проведені з перевищенням законодавчо встановленого строку, і за відсутності підстав для проведення камеральних перевірок. Вказує на їх невідповідність вимогам Податкового кодексу України та порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України при призначенні та проведенні перевірки.

На таких підставах просить позов задовольнити.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна» є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків та є платником податку на додану вартість.

17.02.2012 року ДПІ у м. Рівне складено акти №503/15-200/33680817, №504/15-200/33680817, №505/15-200/33680817, №506/15-200/33680817 про результати камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011р., квітень 2011р., липень 2011р., грудень 2010р. на підставі пункту 200.10 ст.200 розділу V в порядку ст.76 розділу II Податкового кодексу України. Пунктом 200.10 ст.200 ПКУ передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Стаття 76 передбачає, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п.76.1).

В актах камеральних перевірок вказано, що враховуючи загальну позовну давність, встановлену ст.257 Цивільного кодексу України тривалістю у 3 роки, а також положення п. 102.5 ст. 102, п.200.3 ст.200 ПКУ, платник не може заявити до відшкодування або використати для погашення податкових зобов'язань залишок від'ємного значення після завершення терміну загальної позовної давності. При перевірці декларації за грудень 2010р. відповідачем зменшується від'ємне значення ПДВ у: розмірі 305 761 грн., яке виникло в листопаді 2007 р. При перевірці декларації за.квітень 2011р. відповідачем зменшується від"ємне значення ПДВ у розмірі 775 грн., яке виникло в березні 2008 р. При перевірці декларації за серпень 2011р. відповідачем зменшується від'ємне значення ПДВ у розмірі 138 927 грн., яке виникло в липні 2008 р. При перевірці декларації за липень 2011р. відповідачем зменшується від'ємне значення ПДВ у розмірі 2 500 грн., яке виникло в червні 2008 р.

Декларування вказаних сум від'ємного значення з ПДВ підтверджується Додатком 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010р. «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

З посиланням на вказані акти перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012р. за №0025261541, яким зменшується від'ємне значення ПДВ за серпень 2011р. на 138 927 грн., за №0025271541, яким зменшується від'ємне значення ПДВ за липень 2011р. на 2 500 грн., за №0025281541, яким зменшується від'ємне значення ПДВ за; квітень 2011р./на 775 грн,, та за №0025291541, яким зменшується від'ємне значення ПДВ за грудень 2010р.;на 305 761 грн.

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень якого з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість» втратили чинність. Таким чином, право на отримання бюджетного відшкодування та подання відповідної заяви для цього до 01.01.2011 року були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.

Слід вказати, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на пропуск строку давності у 1095 днів, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні, відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Пунктом 2 цієї статті визначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції, вважає, що саме Податковий кодекс є спеціальним законодавчим актом у сфері податкових відносин, а не Цивільний кодекс України.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (до набрання чинності Податковим кодексом Україна аналогічна норма містилася в пп.15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Вищевказана норма ПКУ передбачає наявність обов'язкових умов у платників ПДВ, при яких вони мають право звернутися з відповідною заявою, та починає спливати строк давності, тобто повинно виникнути право на отримання бюджетного відшкодування або здійснення переплати, та податковим законодавством повинен бути передбачений випадок, коли така заява подається.

Відповідно до норм Податкового кодексу (п. 200.1., п.200.2, п.200.3 ст. 200) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Аналогічне положення передбачалося пп. 7.7.1 п. 7.7, ст, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, як вважає судова колегія, у випадку виникнення від'ємного значення з ПДВ право на бюджетне відшкодування та подання заяви не виникає, оскільки зазначена сума підлягає включенню до податкового кредиту наступного періоду.

Пунктом 200.4 ст, 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Аналогічне положення містилося в пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, бюджетному відшкодування підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі, фактично сплаченій платником податку іншим особам в зазначеному періоді.

Таким чином, для виникнення права на бюджетне відшкодування позивачем має бути сплачена сума ПДВ у вартості товарів (послуг) на користь інших осіб у наступних податкових періодах.

Слід вказати, що позивач не проводив оплату ПДВ і тому не декларував бюджетного відшкодування з цього податку. Від'ємне значення відображалося у податковій звітності в рядку 26 декларації (рядку 24 нової форми), оскільки у позивача відсутні підстави, з якими законодавство пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування.

Крім того, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу прямо визначає порядок використання наявного від'ємного значення і вказує, що його залишок включається до складу податкового кредиту наступного періоду, не містить обмежень у часі на використання від'ємного значення, а навпаки визначає спосіб його подальшого відображення платником у податковій звітності. Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Аналогічна норма була передбачена пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку апеляційного суду, наведені законодавчі норми дають право платнику податку подати заяву тільки у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише залишку від'ємного значення.

В матеріалах справи відсутні докази виникнення у позивача такого права. Таким чином, 1095 денний строк не починає спливати, оскільки не настали підстави, з якими закон пов'язує право платника податку подати відповідну заяву. Зазначений строк повинен застосовуватися за умови, коли платник відображає в декларації суму бюджетного відшкодування.

Форма податкової декларації з ПДВ та порядок її заповнення (наказ ДПА України від 30.05.1997р. у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008р. №159, наказ ДПА України від 25.01.2011р №41) взагалі не містять підстав для списання залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З врахуванням вищенаведеного Рівненський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про те, що в актах камеральних перевірок безпідставно зазначено про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 305 761 грн. за грудень 2010 року, в розмірі 775 грн. за квітень 2011р., в розмірі 138 927 грн. за серпень 2011р., в розмірі 2 500 грн. за липень 2011р.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Повний текст Ухвали виготовлений "24" вересня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" вул.Орлова,47,м.Рівне,33000 (р/п)

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023