Ухвала суду № 28687747, 17.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Справа № 0670/2523/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача:Колесниченка Д.М.. представника за довіреністю,

від відповідача Пилипаки В.В. представника за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" липня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000422301 від 29.03.2012 року.

Відшкодовано з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" сплачений судовий збір у сумі 107,30 грн. шляхом їх списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та постановити нову, якою відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в засіданні проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржену постанову законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення, зважаючи на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000422301 від 29.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2070,00 грн., в тому числі за основним платежем 2069,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., прийняте на підставі акту перевірки №829/23-01/03116751 від 12.03.2012 року. В акті перевірки зазначено, що товариством в порушення вимог п.3 ст.198, п.4, п.10 ст.201 ПК України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по підприємству ТОВ "Промислові мастила" у сумі 2069 грн. за червень 2011 року. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Промислові мастила". Правочин, укладений з вказаним контрагентом, не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства. Господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В ході перегляду рішення апеляційним судом встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності визначення податкового кредиту та фінансово -господарських взаємовідносин з ТОВ "Промислові мастила" за червень 2011 року, за результатами якої складено акт №829/23-01/03116751 від 12.03.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що товариством в порушення вимог п.3 ст.198, п.4, п.10 ст.201 ПК України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по підприємству ТОВ "Промислові мастила" у сумі 2069 грн. за червень 2011 року

На підставі акту перевірки Бердичівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000422301 від 29.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2070,00 грн., в тому числі за основним платежем 2069,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Апеляційний суд, який погоджується з судом першої інстанції, не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки, на думку податкового органу, не підтверджено наявність поставки товару від підприємства - постачальника, що свідчить про те, що правочин між позивачем та ТОВ "Промислові мастила" здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин відповідно до ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Судом встановлено, що між ТОВ "Промислові мастила" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" (покупець) укладено договір поставки №394/22 від 01.02.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар (а.с.32).

Відповідно до п.3.1 вказаного договору поставка товару здійснюється за заявкою на поставку покупця на умовах правил Інкотермс - 2000: СРТ - транспортом та за рахунок постачальника на склад (місцезнаходження) покупця або РСА - власним транспортом та за власний рахунок покупця зі складу (місцезнаходження) постачальника.

На виконання умов даного договору постачальником виписувались накладні та податкові накладні (а.с.34, 35, 37, 38,).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні апеляційного суду даний факт відповідач не спростував.

Перевезення продукції від ТОВ "Промислові мастила" товариству з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами (а.с.36, 39).

Отримані в червні 2011 року ТМЦ від ТОВ "Промислові мастила" оприбутковувались на складах позивача та вподальшому відпускались працівникам товариства (а.с.67-76).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Промислові мастила" було зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послу;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, відповідно до п. 187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Промислові мастила" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача за КВЕД являється надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Промислові мастила" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "Промислові мастила" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутнє рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Промислові мастила" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача являється надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Бердичівською ОДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору поставки №394/22 від 01.02.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки товару від ТОВ "Промислові мастила" позивачу відповідачем не надані.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних відсутні деякі реквізити, слід вказати таке.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року №10/68 з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Мінстату і Мінтрансу №228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення.

Також слід зазначити, що дію п. 11.2. "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених 14.10.1997 р., у відповідності до якого 'Товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами", зупинено з 25 квітня 2006 року згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур'єр" від 28.04.2006 р. N81. Нового порядку заповнення ТТН чинним законодавством не передбачено.

Крім цього, листом Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.04.2010 року N1802-04/09/19-10 було відмічено, що "Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, не є обов'язковою для виконання. Вона носить рекомендаційний характер до прийняття нового порядку організації обліку перевезення вантажів автомобільним транспортом".

В листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що ТОВ "Промислові мастила" (контрагент позивача) є учасником транзитного фінансового потоку за участю контрагентів, його діяльність спрямована на формування податкової вигоди через посередників, то чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Судова колегія наголошує, що будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що Житомирський окружний адміністративний суд правомірно задовольнив позов.

Оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" липня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Повний текст Ухвали виготовлено "18" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" вул.Чапаєва,4,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312