Ухвала суду № 28686892, 15.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2411/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративноо суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Струминка" до державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Струминка» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0000520220.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 року №0000520220.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином. При цьому, представником відповідача подано до суду заяву про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом І інстанції правильно встановлено, що ТОВ "Струминка" взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 25.12.1997 року за №15889.

На підставі направлення від 22.08.2012 року №001480, виданого державною податковою інспекцією у м.Чернівцях та відповідно до наказу ДПІ у м.Чернівцях від 22.08.2012 року №875, проведено позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Струминка" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин ТОВ "ВАРРА ТРЕЙД" за лютий, квітень 2011 року та ТОВ "Компанія ТПВ" за листопад, грудень 2011 року (а.с.9).

Позивач, в період, що перевірявся, був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, плата за спеціальне використання води.

За результатами проведеної перевірки складено акт №917/22-3/25082523 від 05 вересня 2012 року в якому зафіксовані наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 68195,0 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 19087,0 грн., квітень 2011 року в сумі 22783,0 грн., за листопад 2011 року в сумі 17333,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 8992,0 грн.

За наслідками перевірки, врахувавши виявлені порушення допущені ТОВ "Струминка", податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року форми "Р": - №0000520220, відповідно до якого ТОВ "Струминка" було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 74 778,25 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 68 195,00 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 6583,25 грн. (а.с.28).

З аналізу спірних правовідносин та доводів апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року №0000520220, є висновок податкового органу про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності, тобто взаємовідносини між позивачем та контрагентами здійснювались без мети реального настання правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає на встановлену в ході проведення перевірок відсутність власних складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів у ТОВ «Компанія ТПВ», а також фактичну відсутність за юридичною адресою ТОВ "ВАРРА ТРЕЙД".

Визначаючись щодо спірних правовідносин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначено статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсні правочини поділяються на: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 постанови № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у статті 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, порушує принцип офіційності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції про реальність укладених позивачем договорів купівлі - продажу з ТОВ "ВАРРА ТРЕЙД" №180102 від 18.01.2011 року (а.с.59-60) та ТОВ "Компанія ТПВ" №16/09/01 від 16 вересня 2011 року (а.с.61-62).

Позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Аналогічної позиції придержується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також Європейський Суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" (Заява № 803/02) зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі викладених обставин, суд І інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки. А відтак - прийняті на підставі даного акту податкові повідомлення-рішення є відповідно незаконними.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративноо суду від 23 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.