Ухвала суду № 28686888, 15.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2488/12

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Новоселицького району Чернівецької області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 4879,33 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року позов задоволено повністю, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" (ідентифікаційний код 03801924) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі - 4879,33 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, в установлені законом строки не сплачує до Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій призначених на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4879,33 грн., яка підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований Новоселицькою районною державною адміністрацією, як юридична особа з 16.03.2000 року за №03801924, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до розрахунків заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених відповідно до п. "б-з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» що підлягають сплаті (а.с.5-6), за відповідачем рахується заборгованість по громадянам, які мають право на пільгову пенсію за Списком №2: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в сумі 4879,33 грн. за вересень 2012 року.

Згідно п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", № 1788-12 від 05.11.1991 року - на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 абз.1 Прикінцевих положень Закону "України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (36-2003-п), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Законом, який діяв до набрання чинності Закону № 1058-ІV, та який передбачав порядок покриття витрат пов'язаних з виплатою та доставкою пенсій на пільгових умовах є Закон № 400/97-ВР.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

В абзаці 4 частини 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за № 64/8663 (далі Інструкція).

Відповідно до п.6.1 вказаної Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: - для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Пунктами 6.8, 6.9 Інструкції, передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14).

Згідно п.6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і є відповідно до п. 2.1.1 вказаної Інструкції платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов за яких у підприємств та організацій не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списками № 1 та № 2, законом не визначена залежність моменту виникнення права пенсійного фонду на відшкодування витрат від часу здійснення таких витрат, не встановлено обмежень щодо строку протягом якого УПФУ має право звертатися до суду із позовами про стягнення вказаних спірних витрат, а тому колегія суддів зазначає про правильність висновків суду І інстанції та обґрунтованість позовних вимог, так як всупереч вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і відповідної Інструкції, відповідач своєчасно, в добровільному порядку не відшкодував витрати на виплату та доставку пенсій особам, які мають право на пільгову пенсію.

Доводи відповідача про неправильне застосування позивачем законодавства, на підставі якого було нараховано та виплачено пільгову пенсію громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Поставнови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року колегія суддів відхиляє. Питання щодо наявності чи відсутності у вказаних вище громадян права на одержання пенсії на пільгових умовах не є предметом оскарження в даній справі, не розглядалось судом І інстанції, а відтак і не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які свідчать про наявність на момент розгляду та вирішення справи у суді І інстанції права у громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на одержання пенсії на пільгових умовах, а відтак витрати понесені пенсійним фондом на доставку та виплату пенсій особам, яка їм призначена за Списками № 1 та № 2, підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача, суду не подано.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.