Ухвала суду № 28686816, 15.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4564/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась державна податкова інспекція у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому) до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу в сумі 20067 грн. 62 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. 600-річчя, 68, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24980188) податковий борг в сумі 20067 (двадцять тисяч шістдесят сім) гривень 62 копійки з банківських рахунків відповідача, за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року. Підставами для скасування оскаржуваної постанови відповідач зазначає порушення судом І інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує що землі, на які було нараховано земельний податок, звільнені від оподаткування, у зв'язку із належністю їх до земель Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом І інстанції, Подільське управління капітального будівництва Міністерства Оборони України зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 17 червня 2003 року.

Відповідно до пункту 1 Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України "Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України є державною, госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об'єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності".

Згідно статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 20067,62 грн.

Зазначений борг виник у зв'язку із несплатою земельного податку відповідно до поданої відповідачем податкової декларації № 9001562837 від 25 січня 2012 року (а.с. 8-10) за період лютий - червень 2012 року на суму 19111,05 грн., а також несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями № 0001111503 від 13 березня 2012 року на суму 1 грн. та № 0001521503/966 від 14 березня 2012 року на суму 955,57 (а.с. 7). Вказані податкові повідомлення рішення отримані відповідачем про що свідчить підпис (а.с. 7), відомостей щодо їх оскарження відповідачем до суду не надано.

Водночас, на виконання вимог Податкового кодексу України, податковим органом відповідачу надсилались податкові вимоги № 1/499 від 07 липня 2010 року та № 2/616 від 25 серпня 2010 року, які отримані відповідачем, про що свідчить підпис на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 4, 6), однак заходи спрямовані на добровільне погашення податкової заборгованості не призвели до позитивних результатів, відповідачем не було погашено узгоджену суму податкового боргу.

Сума заборгованості підтверджується також розрахунком, який міститься в матеріалах справи (а.с.11).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом.

За пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Щодо доводів апелянта про відсутність обов'язку зі сплати земельного податку, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України.

Статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначено вичерпний перелік використання земель оборони. Частиною другою статті 4 зазначеного Закону передбачено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від усіх видів податків.

Згідно підпункту 282.1.3 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, від сплати земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до рішення Міністерства оборони України від 15.11.2004 року - надано право замовнику капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказані відповідачем у податковій декларації землі відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови та використовуються для будівництва житлових будинків. Таким чином, задекларовані відповідачем землі не належать до земель оборони.

Відповідачем не надано, а колегією суддів не встановлено жодних доказів, які б відносили землі задекларовані відповідачем до земель оборони, а відтак доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.