Постанова № 28681740, 15.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 17/108-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Акулової Н.В.,суддів:Алєєвої І.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р.та рішеннягосподарського суду Київської області від 19.08.2011р.у справі№17/108-11 господарського суду Київської областіза позовомПереяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1. Циблівської сільської ради Київської області 2. Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"за участютретіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: 1. Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" 2. Дочірнє підприємство "Київоблтурист" 3. Філія оздоровчого закладу для дітей "Переяславський" 4. Федерація професійних спілок Українипровизнання незаконним рішення, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,

Розпорядженням секретаря першої судової палати О.В. Кота від 14.01.2013р. №02-05/8 у зв'язку з перебуванням судді Запорощенка М.Д. на лікарняному для розгляду даної справи сформовано колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Акулова Н.В., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.

За участю прокурора: Зузак І.О., посв. №014200;

представників:

- позивача: Цуцкірідзе І.Л., дов. №394 від 13.12.2012р.;

- відповідача1: не з'явилися;

- відповідача2: Мотін Ф.О., дов. №1325 від 25.12.2012р.;

- третьої особи1: не з'явилися;

- третьої особи2: не з'явилися;

- третьої особи3: не з'явилися;

- третьої особи4: Безсмертна Н.В., дов. №11/01-42/2310 від 21.12.2012р.;

ВСТАНОВИВ:

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Циблівської сільської ради Київської області, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі"; визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2076200грн., площею 3926,4м.кв., розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с.Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності; витребування з чужого незаконного володіння ЗАТ "Укрпрофтур" спірний цілісний майновий комплекс та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2011р. у справі №17/108-11 (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено частково; визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі №51/1 від 12.07.2001р.; визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2076200грн. і площею 3926,4м2 та розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с.Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності; підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" в доход Державного бюджету України 10381грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. у справі (колегія суддів у складі головуючого судді Ропій Л.М., суддів Рябухи В.І., Кондес Л.О.) апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задоволено. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київоблтурист" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011р. у справі №17/108-11 скасовано частково. Позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено повністю. Визнано незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №51/1 від 12.07.2001 року "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі". Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2076200грн. і площею 3926,4м.кв. і розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с.Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності. Витребувано із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" спірний цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2076200грн. площею 3926,4м.кв. і розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" в дохід Державного бюджету України 20847грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" в дохід Державного бюджету України 10381грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011р. у справі №17/108-11, і постановити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" подано пояснення, з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, а також розглядати справу без участі представника Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації".

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, виконавчим комітетом Циблівської сільської ради прийнято рішення №51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" ДП "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі", яким вирішено видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований в с. Циблі і належить ЗАТ "Укрпрофтур" на правах колективної власності; доручити Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації провести правову реєстрацію нерухомого майна згідно даного рішення. На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради 25.07.2001р. ЗАТ "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" (з 26 об'єктів), розташований в с.Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, в мікрорайоні "Переяславський", на праві колективної власності, реєстраційний напис вчинено Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 25.07.2001р. за реєстровим № 1.

Судом першої інстанції також з'ясовано, що рішенням виконавчого комітету Циблівської сільської ради від 01.07.2011р. №39 "Про розгляд протесту Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 10.06.2011р. №2136 на рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради №51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" ДП "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в селі Циблі" вирішено задовольнити протест Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 10.06.2011р. №2136 на рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради №51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" ДП "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", скасувати рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради №51/1 від 12.07.2001р. "Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" ДП "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур".

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, послався на приписи п.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., ч.2 ст.19 Конституції України, ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ч.1 ст.57 Закону України "Про власність" (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР №606 від 23.04.1960р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Постанову Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. №506, ст.1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р., приписи Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно, яке передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур", правонаступником якого стало Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" є державною власністю. Також, місцевий господарський суд з урахуванням положень Постанови Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" від 24.08.1991р., Указ Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991р., Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р., приписи Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний об'єкт є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України. Водночас судом першої інстанції зазначено, що до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофтур", заснованого Федерацією незалежних профспілок України (правомірність створення якого згідно зі ст.35 ГПК України не підлягає доказуванню у даній справі, оскільки цей факт встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України у справі №138/7 від 20.01.1997р.) передано спірний майновий комплекс. Поряд з цим, судом першої інстанції визнано обґрунтованими доводи прокурора і позивача, що оскільки суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпоряджатися ними, у тому числі спірним майном, повинен здійснювати позивач. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з проголошенням незалежності 24.08.1991р. право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" №2268-ХП від 10.04.1992 та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" №3943-ХІІ від 01.03.1994р. надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто, Фонду державного майна України - позивачу. Водночас місцевий господарський суд вважав, що рішення Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №51/1 від 12.07.2001р. порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Фонду державного майна України, тому з урахуванням його скасування рішенням виконавчого комітету Циблівської сільської ради від 01.07.2011р. №39 а також звернення прокурора з вимогою про визнання незаконним спірного рішення з моменту його прийняття, визнав його незаконним з моменту його прийняття та скасував. Відмовляючи у задоволенні вимоги про витребування із чужого незаконного володіння спірного цілісного комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України, місцевий господарський суд вказав, що станом на момент звернення прокурора до суду з позовом (04.08.2011р.) держава в особі Фонду державного майна України не була власником цілісного майнового комплексу оздоровчого закладу, а позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, яким держава в особі позивача не була станом на момент звернення до суду з позовом.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької районної Ради народних депутатів від 27.06.1983р. №208 затверджено акт державної приймальної комісії про введення в дію туристичної бази на 200 місць, збудованої господарськими засобами Київської обласної ради по туризму і екскурсіях в урочищі Козинські Горби. Згідно із постановою колегії Української республіканської ради по туризму та екскурсіях від 14.06.1984р. протокол №8 "Про створення туристичної бази "Переяславська" Київської обласної ради по туризму та екскурсіях", з 01.06.1983р. створено туристичну базу "Переяславська" сезонної дії та їдальню з підпорядкуванням Київській раді по туризму та екскурсіях. Договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р., укладеним між Всезагальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно із додатком. Як вбачається з витягу із зазначеного додатку, під №115 у переліку значиться Турбаза "Переяслівська" м.Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до п.1 постанови президії Ради федерації незалежних профспілок України від 23.08.1991р. №П-7-7, в редакції постанови президії від 09.10.1991р. №П-9-5г, створено, на базі туристично-екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій профспілок України та пайового внеску Фонду соціального страхування України, Українське акціонерне товариство "Укрпрофтур".

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно із п.п.1.2, 1.8 Статуту Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", зареєстрованого 28.10.1991р. №010-247 АТ, засновниками АТ є Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України; АТ "Укрпрофтур" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях. Пославшись на Перелік майна, переданого ФП України в статутний фонд АТ "Укрпрофтур", по Київській області, суд апеляційної інстанції вказав про включення до нього Т/б "Переяславська", 1983р. створення.

Водночас, суд апеляційної інстанції послався на п.п.1, 2 постанови президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991р. № П-11-9, якими доручено Українській республіканській раді по туризму і екскурсіях ліквідувати з 10.12.1991р., в тому числі обласні туристично-екскурсійні виробничі об'єднання, а також реорганізувати підпорядковані їм туристично-екскурсійні підприємства і організації у встановленому чинним законодавством порядку; постановлено ліквідувати Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях з 20.12.1991р.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що рішенням правління Дочірнього підприємства "Київоблтурист" від 28.11.1997р. №5 філію турбази "Переяслівська" перейменовано у філію - оздоровчий табір для дітей "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Пославшись на п.п. 1.2, 1.5 Статуту Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", зареєстрованого 12.05.1998р. №06097, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що засновниками ЗАТ "Укрпрофтур" є Федерація профспілок України, Фонд соціального страхування України; ЗАТ "Укрпрофтур" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, туристично-екскурсійних підприємств, установ, організацій профспілок України. З положень п.1.4 Статуту Дочірнього підприємства "Київоблтурист", зареєстрованого 16.12.1999 № 0089-818, суд апеляційної інстанції встановив, що підприємство є правонаступником обласної ради по туризму та екскурсіях.

Разом з цим, з п.1.2 Положення про філію оздоровчий табір для дітей, підлітків та учнівської молоді "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", затвердженого Генеральним директором дочірнього підприємства "Київоблтурист", судом апеляційної інстанції з'ясовано, що філія є структурним підрозділом дочірнього підприємства "Київоблтурист", здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи "Київоблтурист". Рішенням чергових загальних зборів акціонерів Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" №Р-27-5 від 31.03.2011р. вирішено змінити найменування Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" на Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур". Статут Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" зареєстровано 29.04.2011р. за №10671050008006502.

Врахував вищевикладене, пославшись на приписи ст.13 Конституції України, ст.10 Конституції Української РСР 1978р., Постанови Верховної ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 №506, ст.1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХІІ, суд апеляційної інстанції вказав, що профспілки у СРСР існували як єдина загальносоюзна громадська організація, діяльність якої регулювалася єдиним Статутом, дійшов висновку, що Українська республіканська організація профспілок, як складова загальносоюзної організації і яку в єдиній системі профспілок СРСР представляла Українська республіканська Рада профспілок, є організацією союзного підпорядкування.

Поряд з цим, пославшись на положення п.1 Постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268-ХІІ, п.4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, п.1 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", вказав про відсутність в Конституції України поняття як соціалістична (загальнонародна) власність, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав вважати, що спірне майно, одержане другим відповідачем, відноситься до іншої, ніж державна, форми власності в розумінні ст.41 Конституції України. З огляду на зазначене, а також приписи ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006р. №185-V, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що власником спірного майна є держава в особі уповноваженого нею Фонду державного майна України.

Разом з цим, пославшись на приписи ч.2 ст.19 Конституції України, ст.4, ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.16, ч.2 ст. 21, ст.392, ч.1 ст.393 ЦК України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001 "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур" порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Фонду державного майна України, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним з моменту прийняття та скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги щодо витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції послався на приписи ст.387, ч.ч.1, 3 ст. 388 ЦК України, вказав, що спірне майно вибуло з володіння держави не з її волі та не з волі Фонду державного майна України, дійшов висновку про задоволення вказаної позовної вимоги.

Однак вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів будь-якої особи. До правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст.58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, предметом доказування в даній справі є відповідність спірного рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №51/1 від 12.07.2001р. законодавству та наявність порушеного права держави в особі Фонду державного майна України. Проте, розглядаючи заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним вказаного рішення, суди попередніх інстанцій всупереч приписів ст.43 ГПК України не надали правової оцінки правильності прийняття вказаного рішення щодо оформлення права власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський", його відповідності нормам, діючим на момент його прийняття.

Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків за заявленими позовними вимогами без з'ясування всупереч приписів ст.43 ГПК України замовника будівництва спірного об'єкту, за які кошти здійснювалося його будівництво та реконструкція, правового статусу земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно.

До того ж, судами не було встановлено та індивідуально визначено - яке саме майно бази було передано відповідно до Додатку до договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р., укладеного між Всезагальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, та за якими документами.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки Переліку установ організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Української республіканської ради про туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), не з'ясовано, яке саме майно бази знаходилось у віданні Української республіканської ради про туризму та екскурсіях, з посиланням на докази, які про це свідчать.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Разом з цим, згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду. Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. (пп.1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч.3 ст.6 вказаного Закону).

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата на 2012р. у місячному розмірі з 01.01.2012р. встановлена на рівні 1073грн.

Враховуючи зазначене, оскарження відповідачем судових рішень у даній справі про часткове задоволення позовних вимог, що мають одночасно майновий і немайновий характер, визначену ціну позову, судовий збір, що підлягав сплаті за касаційне оскарження, складав 751,1грн. (за вимогу немайнового характеру) та 20762грн. (за вимогу майнового характеру). Тоді як скаржником за поданою ним касаційною скаргою сплачено лише за вимогу майнового характеру у розмірі 20762грн., що свідчить про сплату судового збору на користь Державного бюджету України в меншому розмірі, ніж встановлено Законом. Враховуючи зазначене, а також ненадання скаржником доказів доплати ним на користь Державного бюджету України судового збору на вказану суму, слід стягнути зі скаржника на користь Державного бюджету України 751,1грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011р. у справі №17/108-11 скасувати, справу №17/108-11 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (ідентифікаційний код 02605473, адреса: 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2) на користь Державного бюджету України судовий збір за поданою ним касаційною скаргою на суму 751(сімсот п'ятдесят одну)грн. 10коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя:Н. Акулова Судді: І. Алєєва С. Владимиренко