Постанова № 28681735, 15.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5024/1055/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач), Уліцького А.М.розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 рокуу справі № 5024/1055/2012господарського судуХерсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект"доПриватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод"простягнення 53 442,44 грн.за участю представників: від позивача -Супрун С.В.від відповідача -не з'явився В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 53 442,44 грн., з яких 52 221,28 грн. основного боргу, 508,66 грн. пені, нарахованої за період з 27.01.2012 року по 18.02.2012 року, 712,50 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.01.2012 року по 10.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 року (суддя - Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року (головуючий суддя - Разюк Г.П., судді - Андрєєва Е.І., Колоколов С.І.) у справі № 5024/1055/2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" 52 221,28 грн. основного боргу, 508,66 грн. пені, 712,50 грн. 3% річних та 1 609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою у даній справі, Приватне акціонерне товариство "Херсонський нафтопереробний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

17.12.2012 року до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.01.2012 року № 03-05/11 у зв'язку з перебуванням судді Грейц К.В. у відпустці для перегляду у касаційному порядку даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Бакуліна С.В., судді - Глос О.І., Поляк О.І.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.01.2012 року № 03-05/14 у зв'язку з перебуванням судді Глос О.І. на лікарняному для перегляду у касаційному порядку даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Бакуліна С.В., судді - Поляк О.І., Уліцький А.М.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.08.2007 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір № 1259/82/8 на виконання проектних робіт та надання інших інжинірингових послуг (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець виконує передпроектні, проектно-дослідні, проектно-кошторисні роботи та авторський нагляд по реконструкції та модернізації Херсонського нафтопереробного заводу, в обсязі ТЕО, розробленому по окремій угоді до даного договору, проводить експертизу та погодження в експертних та наглядових організаціях, в обсягах, які достатні для проходження державної експертизи, отримання дозволу на будівництво та реалізацію проекту, здійснює авторський нагляд при реалізації проекту. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами або припинення дій договору у відповідності з розділом 9, за виключенням гарантій виконавця на якість, повноту та обґрунтованість прийнятих проектних рішень, виконаних робіт (послуг).

За завданням замовника на окремі об'єкти або розділи проекту виконавець, який є головним проектувальником, виконує передпроектні, проектно-дослідні роботи, розробляє проектно-кошторисну документацію, проводить експертизи та узгодження в експертних і наглядових організаціях та інші інжинірингові послуги по укладеним окремим додатковим угодам (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору на основі підписаних сторонами угод замовник сплачує виконавцю виконані роботи, передані та оформлені відповідно з діючими нормами та даним договором.

Оплата робіт та послуг виконавця за окремими угодами здійснюється замовником з авансовими платежами протягом 15 днів після підписання угоди в розмірі, обговореному у кожній окремій угоді, але не менше 30 % від вартості робіт по окремим угодам. Виконавець починає роботу за угодою не пізніше 5-ти днів після перерахування авансу, якщо інше не передбачено в особливих умовах до угод (п. п. 3.8, 3.9 договору).

Відповідно до п. 3.12 договору остаточна оплата робіт виконавцю за окремими угодами здійснюється замовником протягом 30 календарних днів після оформлення сторонами акту здачі-приймання робіт (послуг), як це передбачено в розділі 4 даної угоди та отримання від виконавця рахунку на оплату.

Згідно з п. 3.14 договору у разі, якщо угодами передбачені етапи виконання робіт та послуг, оплата здійснюється відповідно узгодженого графіку платежів або за кожний етап згідно умов здачі-приймання та інших умов зазначених угод.

Пунктом 5.1.3 договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно здійснити оплату виконаних робіт виконавцю згідно умов угод.

За необґрунтовану затримку замовником строків оформлення акту здачі-приймання виконаних робіт і оплати виконаних робіт виконавець вправі стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 1% від вартості невиконаних зобов'язань (п. 6.3 договору).

13.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, предметом якої є виконання топографо-геодезичних робіт на промплощадці відповідача в кварталах IV, XII (1; 2), XVI, XVII, XXVIII, XVII" (п. 1.1 додаткової угоди).

Вартість виконуваних робіт за даною додатковою угодою на дату підписання визначена на підставі протоколу угоди про договірну ціну (додаток № 2 до додаткової угоди №1) у розмірі 631 054,00 грн., крім того ПДВ 20% - 126 210,80 грн. Загалом за додатковою угодою № 1 з урахуванням ПДВ - 757 264,80 грн. (п. 3.1 додаткової угоди).

Пунктом 3.2 додаткової угоди передбачено, що замовник до початку робіт за додатковою угодою № 1 виплачує аванс у розмірі 30 % від вартості робіт за етапом першого календарного плану - 72 644,59 грн., крім того ПДВ 20% - 14 528,92 грн., всього 87 173,51 грн. за виставленим виконавцем рахунком.

Відповідно до п. 3.5 додаткової угоди замовник протягом 20 робочих днів від дати підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних згідно етапів календарного плану робіт перераховує на розрахунковий рахунок виконавця оплату за виконані роботи за вирахуванням 30 % авансу, що припадає на кожний етап календарного плану, перерахованого згідно п. п. 3.2, 3.4 даної додаткової угоди.

Угодою № 1 від 25.12.2008 року до додаткової угоди № 1 сторонами було внесено зміни до п. 3.1 останньої, календарного плану та протоколу договірної ціни, а саме: вартість виконаних робіт згідно даної угоди № 1 до додаткової угоди № 1 на дату підписання визначена на підставі протоколу договірної ціни в розмірі 682 305,20 грн. Крім того, ПДВ 20 % - 136 461,04 грн. Загальна вартість робіт складає 818 766,24 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявним у матеріалах справи актом № 2601 здачі-приймання робіт за серпень 2008 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками, підтверджується виконання позивачем за вказаний період топографо-геодезичних робіт на промплощадці відповідача в кварталах ХІІ (2), XVII, XXIV на загальну суму 226 186,69 грн.

У подальшому сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт № 2601/1 за жовтень 2008 року, який продублював попередній акт в частині виконаних робіт на суму попередньої оплати.

Однак, за виконані роботи відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем за виконані роботи у серпні 2008 року у сумі 152 221,28 грн.

27.12.2011 року сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт № 2601/2 на загальну суму 152 221,28 грн., що в частині неоплачених робіт дублює акт здачі-приймання робіт № 2601 за серпень 2008 року.

03.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав сплатити борг за виконані роботи у розмірі 152 221,28 грн.

У відповідь ПрАТ „Херсонський НПЗ" перерахувало позивачу суму заборгованості у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.06.2012 року, у зв'язку з чим несплаченими залишилися 52 221,28 грн. основного боргу.

Встановивши вказані обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення спірної суми заборгованості, 712,50 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.01.2012 року по 10.07.2012 року та 508,66 грн. пені, нарахованої за період з 27.01.2012 року по 18.02.2012 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум основного боргу та 3 % річних, однак вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення спірної суми пені слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Виходячи з приписів наведених норм та враховуючи при цьому, що строк оплати виконаних підрядних робіт згідно умов договору № 1259/82/8 від 06.08.2007 року, додаткової угоди № 1 до нього від 13.08.2007 року та угоди № 1 від 25.12.2008 року, настав, однак, докази сплати відповідачем позивачу спірної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 52 221,28 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що у розумінні ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом не з власної ініціативи, а лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Утім, з огляду на те, що матеріали справи не містять письмової заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності для вимоги про стягнення спірної суми заборгованості, так само як і не підтверджується здійснення такої заяви відповідачем в усній формі згідно протоколів судових засідань, доводи скаржника про порушення приписів вищевказаної норми матеріального права є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 названого Кодексу).

Частиною 1 ст. 230 ГК України закріплено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Статтею 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій, зокрема, частиною 6 наведеної норми передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, зі змісту вказаної норми слідує, що право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання виникає у позивача від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем, і припиняється через шість місяців, якщо інший строк не встановлений законом або договором.

В силу ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як уже зазначалося, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Не встановивши обставин справи щодо фактичного періоду виконання і здачі позивачем та прийняття відповідачем обумовлених робіт, місцевий господарський суд, посилаючись на п. 3.5 додаткової угоди № 1, яким погоджено порядок та строк проведення розрахунків з підрядником, та акт № 2601/2 від 27.12.2011 року, дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність для вимоги про стягнення пені спливає 27.01.2013 року.

Натомість, суд апеляційної інстанції, вказавши, що наявним у матеріалах справи актом № 2601 здачі-приймання робіт за серпень 2008 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками, підтверджується виконання прийнятих, але неоплачених замовником робіт саме у серпні 2008 року, проте не проаналізувавши положень п. 3.5 додаткової угоди № 1 до договору, необґрунтовано не застосував приписи ст. 267 ЦК України про відмову у позові у зв'язку зі спливом річного строку позовної давності для вимоги про стягнення пені, залишивши при цьому поза увагою відповідну заяву відповідача ( т. І, а.с. - 59).

Враховуючи повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, однак, порушення останнім норм матеріального права, з огляду на приписи ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові акти в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 508,66 грн. пені підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року у справі № 5024/1055/2012 в частині стягнення з відповідача 508,66 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові, у зв'язку з чим касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року у справі № 5024/1055/2012 в частині стягнення 508,66 грн. пені скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року у справі № 5024/1055/2012 залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" 1594,18 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" на користь Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" 7, 65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 7, 65 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити місцевому господарському суду.

Головуючий суддя С.В. Бакуліна

Судді О.І. Поляк

А.М. Уліцький