Постанова № 28681746, 16.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 5010/777/2012-з-9/32 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиІвано-Франківської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. у справігосподарського суду Івано-Франківської областіза позовомПАТ "Івано-Франківськ-Авто"доІвано-Франківської міської радипровизнання недійсним договору,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бурхан О.М. (дов. від 09.01.13),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.07.2012 господарського суду Івано-Франківської області в задоволенні позову про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 54/04-13 від 10.04.2012 року відмовлено.

Постановою від 02.10.12 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду, Івано-Франківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, відповідно до умов договору від 10 квітня 2012 року №54/04-13, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ПАТ "Івано-Франківськ-Авто", останнє взяло на себе зобов'язання відшкодовувати втрати від недоотримання коштів за використання земельної ділянки площею 1.1166 га по вул. Тисменицькій, 210 у місті Івано-Франківську, яка використовується ним без правоустановлюючих документів з 04.04.10 для обслуговування СТО.

Вказаний вище договір було укладено на підставі рішення XXV сесії Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську".

Згідно з п.п. 3, 4 договору відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодувань прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 505369, 82 грн., в подальшому за місяць 24131, 34 грн. Обчислення розміру відшкодувань здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, виначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії.

Пунктом 8 договору передбачено, що він втрачає чинність з дати державної реєстрації поновленого договору оренди земельної ділянки.

Звертаючись з позовом у даній справі, ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" послалось на невідповідність спірного договору вимогам Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України "Про плату за землю", оскільки вказаними нормативними актами не передбачено такого виду користування землею та підстав для плати за неї, які обумовлені договором № 54/04-13 від 10.04.12. Також, позивач послався на те, що розрахунки відшкодування втрат за договором здійснено відповідачем на підставі нормативної грошової оцінки, введеної в дію рішенням ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008, яке було визнане незаконним в судовому порядку.

Приймаючи оскаржувану постанову Львівський апеляційний господарський суд послався на те, що визначений п. 3 договору розмір платежів не можна розцінювати як погодження ціни в передбаченому Законом порядку, оскільки розмір відшкодувань чітко не визначений, так само, як і момент припинення дії договору, оскільки, на думку суду, на момент підписання оспорюваного договору не було відомо, чи буде підписано новий договір оренди земельних ділянок.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України, яким передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, Львівський апеляційний господарський суд, встановивши відсутність у спірному договорі таких погоджених істотних умов, як строк та ціна договору, не врахував зазначені вище положення постанови Пленуму Верховного Суду України, помилково визначивши вказане як підставу для визнання договору недійсним.

Окрім того, апеляційний господарський суд, дослідивши статут позивача, дійшов висновку, що спірний договір підписано генеральним директором товариства без обов'язкової в даному випадку згоди наглядової ради, яка повинна була бути оформлена протокольним рішенням, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що останній підписаний посадовою особою, не наділеною необхідним обсягом повноважень, без волевиявлення юридичної особи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у цьому зв'язку звертає увагу на той факт, що зазначена вище підстава недійсності спірного договору позивачем до початку розгляду справи по суті не заявлялась.

В той же час, згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову, як і доповнення новими обставинами, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, господарський суд апеляційної інстанції, розглянувши по суті підставу недійсності спірного правочину, заявлену позивачем лише на стадії подання апеляційної скарги, припустився порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 22 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про те, що оспорюваний договір не можна вважати укладеним на підставі акту органу місцевого самоврядування, оскільки сторонами не подано доказів опрелюднення рішення ХХV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.05 "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель в місті Івано-Франківську".

При цьому правомірним вбачається посилання місцевого господарського суду на приписи ст. 6 ЦК України, якою сторонам надано право на укладення договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 626, 627, 628, 638 ЦК України, не доведення позивачем підстав, з якими ст. 215 ЦК України пов'язує недійсність правочинів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вмотивованим висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.

З огляду на вказане, постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області - залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 02.10.12 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5010/777/2012-з-9/32 скасувати.

Рішення від 24.07.12 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськ-Авто" (76018, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Юності, 41А, код ЄДРПОУ 05495466) на користь Івано-Франківської міської ради (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 751, 10 грн. (сімсот п'ятдесят одна грн., 10 коп.) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.