Постанова № 28681619, 16.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа№ 24/072-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Майко В.М., представник за довіреністю № б/н від 05.04.2012;

від відповідача -Полєтаєв І.О., представник за довіреністю № 29/10/12-1 від 29.10.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" на рішення господарського суду Київської області від 25.10.2012 у справі № 24/072-12 (суддя Лутак Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" про стягнення 426 150 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" про стягнення заборгованості в сумі 426 150 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2012 по справі № 24/072-12 позов задоволено повністю.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2012 по справі № 24/072-12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких з відповідача було стягнуто заборгованість за поставлений товар, підписані з боку вантажоодержувача невідомою особою. Крім цього, одна з цих накладних не містить підпису вантажоодержувача.

Також, апелянт зазначає, що доповнення до позовної заяви від 08.10.2012, якими як він вважає було змінено підстави позову були неправомірно прийняті судом після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" по справі № 24/072-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №24/072-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2012 по справі № 24/072-12 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Пак-Експо" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 17.12.2012.

В судовому засіданні 17.12.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.01.2013.

В судовому засіданні 16.01.2013 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Також, відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті справи № 16/5005/10733/2012.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі заявник посилається на те, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 16/5005/10733/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" про визнання недійсним, укладеного у спрощений спосіб між ТОВ "Пак-Експо" до ТОВ "Солді Плюс" договору купівлі-продажу.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, така неможливість полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Наведена правова позиція викладена також, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2007 по справі № 47/669-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушення провадження з перегляду).

У даному випадку, як дана справа, так і справа № 16/5005/10733/2012 є справами господарської юрисдикції, а відтак відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.

Розгляд господарським судом Дніпропетровської області справи № 16/5005/10733/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" про визнання недійсним, укладеного у спрощений спосіб між ТОВ "Пак-Експо" до ТОВ "Солді Плюс" договору купівлі-продажу жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі.

Таким чином, у наведеній ситуації відсутні дійсні обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України можуть свідчити про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи та бути підставами для зупинення провадження у справі.

На підставі наведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті справи № 16/5005/10733/2012 відхиляється колегією суддів за необґрунтованістю.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні з наступних підстав.

Позивачем 07.06.2012 поставлено відповідачу партію поліетилену низького тиску (HDPE 7300) в кількості 0,2 т. на суму 3 600 грн. 00 коп.

Для оплати вищезазначеної продукції позивачем відповідачу виставлено рахунок № 116 від 13.06.2012.

Даний рахунок, відповідачем було повністю оплачено, що підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 16.10.2012 р. (а.с. 140).

Також, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 119 від 19.06.2012 на суму 751 150 грн. 00 коп. для оплати поліетилену низького тиску (HDPE 7300) в кількості 41,5 т.

Цей рахунок виставлено для оплати поліетилену поставленого відповідачу за товарно-транспортними накладними від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., від 27.06.2012 р. та від 03.07.2012р.

При цьому товарно-транспортні накладні від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., та від 27.06.2012 р. містять підпис представника відповідача та його печатку. В товарно-транспортній накладній від 03.07.2012р. підпис представника відповідача та його печатка відсутні.

Відповідачем в свою чергу 07.08.2012 було здійснено часткову оплату рахунку № 119 від 19.06.2012 в сумі 50 000 грн. 00 коп.

З метою повернення решти боргу в сумі 701 150 грн. 00 коп. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу оформлену листом від 06.08.2012 № 06/08.

Дана обставина підтверджується описом вкладення в цінний лист (форма і 107) (а.с. 99).

Відповідач, листом № 212 від 20.08.2012 р., повідомив позивача, що зобов'язується погасити існуючу заборгованість до 31 грудня 2012 року.

У зв'язку з несплатою заборгованості позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 701 150 грн. 00 коп.

Після порушення провадження у даній справі відповідач 06.09.2012 та 14.09.2012 здійснив часткову оплату рахунку № 119 від 19.06.2012, перерахувавши грошові кошти в сумі 25 000 грн. 00 коп. та 250 000 грн. 00 коп. відповідно на рахунок позивача.

Часткова оплата з вказівкою на рахунок підтверджує отримання відповідачем цього рахунку.

Враховуючи дану обставину позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 426 150 грн. 00 коп., яка прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подане позивачем уточнення позовних вимог є фактично зменшенням розміру позовних вимог.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 426 150, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у рахунку, з урахуванням письмової вимоги про сплату за одержаний товар.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи невстановлення сторонами у правочині, оформленому рахунком, строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобов'язання та пред'явлення вимоги з виконання зобов'язання по оплаті за рахунком, строк виконання даного зобов'язання на момент прийняття судового рішення наступив, проте відповідачем заборгованість повністю сплачена так і не була.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, підтверджено поставку товару лише за товарно-транспортними накладними від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., від 27.06.2012 р., які оформлені належним чином.

Разом з тим, товарно-транспортна накладна від 03.07.2012 на суму 13 190 грн. 92 коп. не може бути належним доказом отримання товару відповідачем, оскільки не містить підпису уповноваженої особи та печатки відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що обґрунтованим розміром позовних вимог є 412 952 грн. 08 коп. (426 150 грн. 00 коп. - 13 190 грн. 92 коп.).

В задоволенні решти вимог щодо стягнення 13 190 грн. 92 коп. слід відмовити через недоведеність поставки товару на вказану суму.

Доводи апелянта про те, що товарно - транспортні накладні від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., від 27.06.2012 р. не можуть бути доказом отримання відповідачем товару, оскільки підписи на цих накладних в графі "вантаж одержав" вчинені невідомою особою, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, товарно - транспортні накладні від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., від 27.06.2012 р. підписані з боку вантажоодержувача та скріплені печаткою відповідача.

Зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не доведено того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб.

Отже, вищезазначені товарно - транспортні накладні є належними доказами отримання відповідачем товару.

Крім цього, відповідач своїми діями, що, зокрема, полягали в частковій оплаті виставленого йому позивачем рахунку № 119 від 19.06.2012 підтвердив прийняття виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції після початку розгляду справи по суті неправомірно були прийняті доповнення до позовної заяви від 08.10.2012, якими як вважає відповідач було змінено підстави позову, слід зазначити наступне.

Відповідно п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Позовні вимоги в даній справі ґрунтуються на тій обставині, що товар переданий позивачем відповідачу останнім не було оплачено.

Доповненнями до позовної заяви, вищезазначеної обставини, на якій ґрунтуються позовні вимоги позивачем змінено не було.

Натомість, в обгрунтування позовних вимог позивачем надано товарно-транспортні накладні, які є лише новими доказами по справі, що підтверджують наведену в позовній заяві обставину щодо поставки товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що доповнення позивача до позовної заяви не є зміною підстави позову, оскільки обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги не змінюють, а лише доповнюють їх.

На підставі аналізу наведених доводів та оцінки поданих доказів саме суд встановлює фактичні обставини, зокрема щодо здійснення спірних поставок товару на підставі договору від 23.05.2012 № 41 чи правочинів оформлених товарно-транспортними накладними.

У даному випадку судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини щодо поставок товару, оформлених товарно-транспортними накладними від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р. та від 27.06.2012 р.

Крім цього, відповідно до протоколу судового засідання від 12.10.2012 судом розпочато розгляд справи по суті лише 12.10.2012.

Відповідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду Київської області доповнення позивача до позову подані до суду також 12.10.2012.

Таким чином, у будь-якому випадку дані доповнення подані позивачем до початку розгляду судом справи по суті.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині розміру присудженого до стягнення боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 8 258 грн. 79 коп. та апеляційної скарги в сумі 4 129 грн. 88 коп. покладаються на відповідача.

Згідно з положенннями п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 5 500 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" на рішення господарського суду Київської області від 25.10.2012 у справі № 24/072-12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" про стягнення 426 150 грн. 00 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.10.2012 у справі № 24/072-12 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" про стягнення 426 150 грн. 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Ентузіастів, будинок 7, код ЄДРПОУ - 30306667) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" (51934, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Мира, будинок 4А/11, квартира 16, код ЄДРПОУ - 36980789) 412 952 грн. 08 коп. заборгованості за поставлений товар та 8 258 грн. 79 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" (51934, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Мира, будинок 4А/11, квартира 16, код ЄДРПОУ - 36980789) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 5 500 грн. 00 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 29.08.2012 р. № 1583. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Плюс" (51934, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Мира, будинок 4А/11, квартира 16, код ЄДРПОУ - 36980789) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо" (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Ентузіастів, будинок 7, код ЄДРПОУ - 30306667) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 132 грн. 12 коп.

6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 24/072-12 повернути до господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.