Постанова № 28673633, 15.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа№ 13/026-12/10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55»

на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012р.

у справі № 13/026-12/10 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит»

до Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона

№ 55»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівагрошляхбуд»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" (далі - відповідач) про стягнення 79 770 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу № 23 Р/К-11 від 25.08.2011р.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2012р. у справі № 13/026-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р., позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" на користь відкритого акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" 79 770 грн. заборгованості, а також судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2012р. рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. у справі № 13/026-12 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 13.09.2012р. справу №13/026-12 прийнято до провадження, присвоєно їй номер 13/026-12/10, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд".

Рішенням господарського суду Київської області від 23.10.2012р. у справі № 13/026-12/10 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 79 770 грн. заборгованості, а також судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свій обов'язок по поставці продукції за договором та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 79 770 грн. заборгованості.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012р. у справі № 13/026-12/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням з підстав недотримання судом першої інстанції при новому розгляді справи приписів ст.111-12 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, на які Вищий господарський суд України звернув увагу у своїй постанові від 30.08.2012р. у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому позивачем 15.01.2013р., останній зазначає про необґрунтованість доводів скаржника, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. у справі № 13/026-12/10 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г. (доповідач), суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г. та призначено розгляд скарги на 11.12.2012р.

Згідно з розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. у складі колегії здійснено заміну судді Жук Г.А. на суддю Агрикову О.В. у зв'язку з відпусткою судді Жук Г.А.

Ухвалою суду від 11.12.2012р. справу № 13/026-12/10 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012р. прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г. (доповідач), суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою суду від 11.12.2012р. розгляд скарги у даній справі відкладено на 15.01.2013р. у зв'язку з неявкою представників сторін та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.01.2013р. суд заслухав пояснення представника позивача. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому ГПК України порядку. Клопотань про відкладення розгляду від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави, передбачені ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду скарги, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд справи за відсутності представників учасників судового процесу, які не з'явилися, за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2011р. між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничозбагачувальний комбінат "Кварцит" (продавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Пересувна механізована колона № 55" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 23 Р/К-11 (далі - договір, т.1, а.с.10-11), згідно з умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити камінь бутовий Овруцького родовища (п.1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна на кожну партію продукції зазначається у рахунку-фактурі, який виставляється до початку завантаження.

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальна сума договору складає 5 000 000 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товарної продукції здійснюється партіями залізничним транспортом на умовах СРТ ст. Чернігів-Північний (згідно Інкотермс 2000), після узгодження цін. Об'єм кожної партії товарної продукції, що поставляється у рамках даного договору, узгоджується сторонами в робочому порядку.

Умовами п. 4.4. договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за поставлену продукцію по даному договору згідно виставленого рахунка продавця в наступному порядку :

- вартість з/д тарифу узгодженої партії поставленої продукції (вартість транспортування) покупець здійснює в формі 100% попередньої оплати;

- розрахунки за вартістю поставленої партії продукції покупець здійснює в наступному порядку: 10 % в формі попередньої оплати. Остаточний рахунок за кожну партію продукції здійснюється на протязі 30-ти календарних днів з моменту передачі продукції (перевізних документів) перевізнику (ст. Товкачівський).

Згідно п.п. 4.5., 4.6. договору, попередню оплату за кожну партію товарної продукції з урахуванням 100% передоплати вартості залізничного тарифу покупець здійснює тільки після повідомлення про готовність продавця відвантажити продукцію на підставі відповідного рахунку продавця. Оплата товарної продукції з урахуванням залізничного тарифу здійснюється шляхом банківського переводу грошових коштів по зазначеним у договорі платіжним реквізитам продавця.

Пунктом 4.7 договору визначено, що приймання товару покупцем здійснюється у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції промислово-технічного призначення та товарів народного споживання» (за кількістю - П-6, за якістю П-7).

Відповідно до п. 4.8. договору продавець має право змінити ціну на продукцію, що поставляється, повідомивши покупця за 5 днів до початку відвантаження.

У п. 9.1. договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011р., щодо порядку розрахунків - до повного виконання зобов'язань по договору.

Сторонами також був підписаний Додаток № 1 до Договору № 23 Р/К-11 від 25.08.2011р., в якому визначено, що ціна каменя бутового для будівельних робіт фр.200-400 становить 107 грн. 00 коп. за 1 тонну, в т. ч. ПДВ 20%, в т.ч. залізничний тариф. Ціна та сума договору зазначені на базисних умовах поставки СРТ ст. Чернігів-Північний (згідно Інкотермс 2000).

У п. 3 додатку № 1 до договору визначені реквізити відвантаження товару: станція призначення: Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, вантажоотримувач: ТОВ "Чернігівагрошляхбуд".

Як вбачається з залізничних накладних № 34078279 від 05.09.2011р., № 34262105 від 24.09.2011р., № 34428615 від 13.10.2011р., № 34643882 від 05.11.2011р., № 34770297 від 19.11.2011р., позивач, на виконання умов договору, протягом вересня-листопада 2011 р. відвантажив відповідачу кварцитову продукцію (камінь-бут) на загальну суму 395107,44 грн. У реквізитах названих накладних, відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору зазначено ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" як вантажоотримувача.

Продавець повідомляв покупця про здійснення поставки товару, що підтверджується копіями витягів з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2011 рік (т.1, а.с. 174-184), а також копіями поштових чеків (т.1, а.с.214) про надіслання на адресу відповідача рахунків фактур, видаткових накладних та податкових накладних.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що протягом вересня-листопада 2011р. позивачем на адресу відповідача надсилалися відповідні документи щодо поставки товару та оплати за договором.

В кожному рахунку-фактурі та видатковій накладній (т.1, а.с. 14, 15, 18, 19, 22, 23, 26, 27, 30, 31) з посиланням на Договір № 23Р/К-11 від 25.07.2011р. зазначено: станція призначення, дата відвантаження, номери вагонів та номер залізничної накладної.

В матеріалах справи наявні банківські виписки (т.1, а.с.33-40), з яких вбачається, що відповідачем здійснювалася часткова попередня оплата за виставленими позивачем на підставі п. 4.5 Договору рахунками № 224 від 30.08.2011р., № 250 від 20.09.2011р., № 261 від 06.10.2011р., № 280 від 26.10.2011р., № 297 від 17.11.2011р. (т.1, а.с.215-219).

Покупець (відповідач) здійснив частково оплату за фактом поставки товару на підставі надісланих йому позивачем накладних № РН-01106 від 07.09.2011р. в сумі 30 868,72 грн. та № РН-01197 від 26.10.2011р. в сумі 31050,24 грн. (т.1, а.с.37) та Акта звірки розрахунків станом на 15.11.2011р. (т.1, а.с.220) в сумі 42 942 грн. (т.1, а.с.40). Факт оплати підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.37, 40).

Хоча наявний у матеріалах справи Акт звірки не містить підпису з боку відповідача, однак, на думку колегії суддів, оплата відповідачем з посиланням як на підставу грошового переказу на Акт звірки від 15.11.2011р. свідчить про його схвалення відповідачем, у тому числі й щодо поставки йому (зазначено в Акті «реалізація продукції») за накладними № РН-01288 від 17.10.2011р. та № РН-01392 від 09.11.2011р.

Наведене підтверджує отримання відповідачем надісланих йому документів щодо здійснення поставки товару та спростовує відповідні заперечення відповідача.

Листом від 21.09.2011р. за № 1592 позивач повідомив відповідача про збільшення вартості продукції та просив надіслати відповідні додаткові угоди до договору, оскільки Договір купівлі-продажу № 23 Р/К-11 від 25.08.2011р. був укладений в редакції відповідача (т.1, а.с.185, 214), що відповідачем не заперечується та узгоджується з умовами п. 4.8 договору.

23.12.2011р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 4240), у якій позивач повідомляв про часткову оплату та вимагав сплатити 79 770 грн. заборгованості за поставлену за договором продукцію (т.1, а.с.12). 30.12.2011р. зазначена претензія була отримана відповідачем, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1. а.с.13). Відповіді на зазначену претензію відповідачем не надано.

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами спору договору купівлі-продажу, позивач поставив відповідачу залізничним транспортом кварцитову продукцію (камінь-бут) на загальну суму 395 107,44 грн., яку відповідачем було прийнято без зауважень щодо кількості та якості. Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, оскільки за поставлену йому продукцію сплатив лише частково 315 337,44 грн. згідно з виставленими видатковими накладними та рахунками-фактурами, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 79 770 грн., яку відповідач не сплатив. У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся з даним позовом та просить стягнути з відповідача 79 770 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 25.07.2011р.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу кварцитову продукцію (камінь-бут) на загальну суму 395107,44 грн., згідно з умовами договору на умовах CPT ст. Чернігів-Північний (згідно Інкотермс-2000) шляхом передачі товару перевізнику - Південно-Західна залізниця, ст. Толкачівський для доставки в пункт призначення - ст. Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці вантажоотримувачу ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" (третя особа), для подальшої її передачі відповідачу згідно з умовами Договору. Доказів наявності претензій до перевізника щодо своєчасності та повноти здійсненого перевезення кварцитової продукції, відвантаженої позивачем, відповідачем суду не надано, і матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, факт надходження до пункту призначення кварцитової продукції та її отримання вантажоодержувачем підтверджується, зокрема, поясненнями третьої особи про розвантаження на замовлення відповідача протягом вересня-листопада 2011р. залізничних вагонів з бутовим каменем, що надходили від позивача ( т.1, а.с. 203).

Отже, поставку товару здійснено у відповідності до умов Договору. Зокрема, позивачем у відповідності до пункту 4.4 договору виставлялись відповідні рахунки для оплати вказаної продукції та передбачені умовами Договору та законодавством перевізні документи, факт отримання яких, хоча й заперечується відповідачем, проте підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, про що зазначено вище.

Відповідно до Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа.

Згідно з пунктами 22, 46 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення. Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Відповідно до Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній (п. 7), ...одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності (п. 8). Накладна видається одержувачу після вчинення ним підпису в дорожній відомості про одержання вантажу (п. 5.6).

Як вже зазначалося, п. 4.1 договору сторони погодили, що поставка товарної продукції здійснюється партіями залізничним транспортом на умовах СРТ ст. Чернігів-Північний (згідно Інкотермс 2000), після узгодження цін.

Відповідно до п. А.4 СРТ Правил Багатосторонньої угоди від 01.01.2000р. № 560 «ІНКОТЕРМС» (далі - Правила), продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Відповідно до п. А.5 СРТ Правил продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Згідно з п. А.7 СРТ Правил продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

Посилання відповідача на відсутність підпису на видаткових накладних у даному випадку не спростовує факту поставки товару, оскільки умовами договору та Правилами визначено, що достатнім, якщо товар не передається безпосередньо покупцю, є укладення відповідного договору перевезення та передачі товару (продукції) перевізнику. Факт укладення такого договору та прийняття перевізником до перевезення визначеної Договором продукції підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними з відміткою перевізника (Залізниці) про прийняття цього вантажу до перевезення.

Стосовно ж відсутності відмітки вантажоотримувача про отримання вантажу на залізничних накладних, колегія суддів зазначає, що така відмітка у якості підтвердження факту поставки (належного виконання продавцем своїх зобов'язань за Договором) умовами Договору та Правилами CPT Інкотермс також не вимагається.

Всі ризики втрати чи пошкодження товару несе покупець з моменту здійснення його поставки у відповідності до статті А.4 (п. Б.5 СРТ Правил).

Отже, з урахуванням наведених положень та встановлених обставин, слід погодитися з судом першої інстанції, що поставку позивачем здійснено належним чином згідно з умовами Договору та СРТ, в тому числі покупця (відповідач) повідомлено про здійснення поставки, надано йому відповідні документи, як це передбачено умовами Договору та які відповідачем частково сплачено. Відтак, з моменту поставки товару згідно з умовами Договору та у відповідності до законодавчо передбаченого порядку, покупець (відповідач) має нести всі ризики його втрати чи пошкодження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 04.11.2010р. у справі № 12/430.

При цьому, колегія суддів також враховує, що доказом того, що позивач належним чином виконав свій обов'язок по поставці продукції, відповідачу згідно умов договору, є дата штемпеля в залізничних накладних на ст. Товкачівський ПЗЗ (станція призначення згідно з умовами Договору). А, доказом прийняття товару з боку відповідача, в даному випадку, є факт зазначення в залізничній накладній на станції призначення відомостей про видачу вантажу вантажоотримувачу. Дана відмітка залізницею ставиться безпосередньо на примірнику залізничної накладної (в дорожній відомості) при видачі вантажу вантажоотримувачу, при цьому однин екземпляр даної накладної надається саме вантажотримувачу, інший екземпляр залізниці. При цьому, за умовами договору купівлі-продажу вантажоотримувачем вантажу є ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", тобто саме у третьої особи повинні знаходиться залізничні накладні з відміткою про отримання вантажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив за поставлену згідно з Договором кварцитову продукцію за виставленими позивачем рахунками лише частково, що підтверджується відповідними банківськими виписками, розмір несплачених коштів, згідно з погодженими сторонами умовами щодо ціни Договору купівлі-продажу з Додатком, за обґрунтованим розрахунком позивача складає 79 770 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог у даній справі. У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного вище, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012р. у справі №13/026-12/10, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 55» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 23.10.2012р. у справі № 13/026-12/10 без змін.

2. Матеріали справи № 13/026-12/10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 17.01.2013р.