УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/3572/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року по справі за позовом відкритого акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В с т а н о в и л а:
В травні 2012 року позивач - відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі -ВАТ «ПГЗК») звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2012 року № 0000792301/599, № 0000812301/65, № 0000802301/66.
Позов вмотивований хибністю висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки підприємства від 07 вересня 2011 року № 6555/23-209/00191282, складеного на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ позапланової виїзної перевірки ВАТ «ПГЗК»по питанню фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дніпроліс». Позивач зазначає, що згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України на день укладання договорів, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагент позивача ПП «Дніпроліс»зареєстровано платником ПДВ, з реєстрації не знято, Свідоцтво платника податку на додану вартість не анульовано, підприємство знаходиться за місцем реєстрації. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове -про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства-позивача.
Апелянт зазначає, що договори, укладені між позивачем та ПП «Дніпроліс»не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки контрагент позивача ПП «Дніпроліс»формував свій податкових кредит за рахунок операцій з ПП «Калісто», ПП «Нафта-капітал», ПП «Актив-центр», ТОВ «Формула 2012», ТОВ «Креміньтрансбіт», ПП «АС-Груп»та ТОВ «МІПВЕ», у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями Кременчуцької ОДПІ згідно постанови начальника СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 09 серпня 2011 року позапланової виїзної перевірки ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»(код ЄДРПОУ 00191282) по питанню фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дніпроліс»(код ЄДРПОУ 32272242) за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2011 року відповідачем складений Акт перевірки від 07 вересня 2011 року № 6555/23-209/00191282 (том І, а.с.16-36).
За висновками, викладеними в Акті перевірки:
в наслідок порушення ВАТ «ПГЗК»ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3, 5.1 п. 5 Закону України № 2181-Ш від 21 грудня 2000 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 2181-Ш в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 537180,00 грн., у тому числі І квартал 2008 року - 10710,00 грн., ІІ квартал 2008 року - 71204,00 грн., ІІІ квартал 2008 року - 84745,00 грн., ІV квартал 2008 року - 44959,00 грн., І квартал 2009 року - 49652,00 грн., ІІ квартал 2009 року - 70849,00 грн., ІІІ квартал 2009 року 39721,00 грн., ІV квартал 2009 року - 47244,00 грн., І квартал 2010 року - 24414,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 4666,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 16117,00 грн., ІV квартал 2010 року - 36845,00 грн., І квартал 2011 року - 36054,00 грн.;
в наслідок порушення ВАТ «ПГЗК»ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1208449,00 грн., у тому числі лютий 2008 року - 2862,00 грн., березень 2008 року - 1508,00 грн., квітень 2008 року 4198,00 грн., травень 2008 року 4468,00 грн., червень 2008 року - 14614,00 грн., липень 2008 року 37881,00 грн., серпень 2008 року - 30233,00 грн., вересень 2008 року - 17271,00 грн., жовтень 2008 року - 20292,00 грн., листопад 2008 року - 27154,00 грн., січень 2009 року - 8813,00 грн., лютий 2009 року - 1024,00 грн., березень 2009 року - 15415,00 грн., квітень 2009 року - 23283,00 грн., травень 2009 року - 20227,00 грн., червень 2009 року - 19639,00 грн., липень 2009 року - 16813,00 грн., серпень 2009 року - 17191,00 грн., вересень 2009 року - 10527,00 грн., жовтень 2009 року - 4059,00 грн., листопад 2009 року - 14131,00 грн., грудень 2009 року - 5406,00 грн., січень 2010 року - 18258,00 грн., лютий 2010 року - 1825,00 грн., березень 2010 року - 1161,00 грн., квітень 2010 року - 16545,00 грн., травень 2010 року - 1605,00 грн., червень 2010 року 2128,00 грн., серпень 2010 року - 2159,00 грн., вересень - 2999,00 грн., жовтень 2010 року - 7736,00 грн., листопад 2010 року - 518876,00 грн., грудень 2010 року - 1424,00 грн., січень 2011 року - 313667,00 грн., лютий 2011 року - 933,00 грн., березень 2011 року - 2124,00 грн.;
в наслідок порушення ВАТ «ПГЗК»ч.ч. 1,5, ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 188.1. ст. 188, п.п. 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 ПК України підприємством завищено заявлену суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2505 грн., у тому числі за березень 2011 року - 2505,00 грн.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ВАТ «ПГЗК»та ПП «Дніпроліс», ґрунтується на даних, що маються в Акті позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Дніпроліс». Так, в Акті перевірки визначено, що за результатами позапланової перевірки ПП «Дніпроліс»(акт перевірки від 26 липня 2011 року № 64/15-321/32272242) не представилося можливим підтвердити наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП «Калісто», ПП «Нафта-капітал», ПП «Актив-центр», ТОВ «Формула 2012», ТОВ «Креміньтрансбіт», ПП «АС-Груп»та ТОВ «МІПВЕ»та підприємцями покупцями, а саме -ТОВ «ПГЗК» здійснені без мети настання реальних наслідків. Згідно даних податкової служби операції зазначених підприємств не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення господарської діяльності. Зазначені постачальники відсутні за місцезнаходженням, тому взаємовідносини між ними та ПП «Дніпроліс»підтвердити немає можливості.
На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2012 року № 0000792301/599, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 662463,00 грн., у тому числі 537180,00 грн. за основним платежем, 125283,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 8/; від 16 травня 2012 року № 0000812301/65, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1208449,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 222936,00 грн. /том І, а.с. 10/; від 16 травня 2012 року № 0000802301/66, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2505,00 грн. /том І, а.с. 16/.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог пп. 54.3.2, пп. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПК України або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.
Згідно з вимогами п. 58.4 ст. 58 ПК України, у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПК України.
Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надані такі, що набрали законної сили, обвинувальний вирок або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. За поясненнями представника Кременчуцької ОДПІ, що надані суду апеляційної інстанції, 09 листопада 2011 року органом досудового слідства прийнята постанова про закриття кримінальної справи в рамках, якої винесена постанова про проведення перевірки позивача, з підстав, визначених п. 2 ст. 6 Кримінальним процесуальним кодексом України (за відсутністю складу злочину).
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Порядок бюджетного відшкодування регламентувався п. 7.7 ст. 7 цього Закону. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
За визначенням п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-Ш валові витрати виробництва і обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «ПГЗК»має первинні документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, податковим органом не встановлено порушень з боку позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, частина від'ємного значення, розрахованого згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ст. 200 ПК України, дорівнює сумі податку, фактично сплаченому підприємством у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення цього законодавства саме позивачем.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем об'єкту оподаткування у наслідок неправомірного включення до складу валових витрат витрат по взаємовідносинам з ПП «Дніпроліс», формування податкового кредиту у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від постачальника ПП «Дніпроліс», Кременчуцька ДПІ посилалась на неможливість підтвердити наявність поставок товару (послуг) контрагентами ПП «Дніпроліс», а відтак, і ТОВ «ПГЗК».
При цьому податковим органом не спростовуються ті обставини, що господарські відносини позивача з ПП «Дніпроліс»ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу товарів (послуг) для використання у господарській діяльності ВАТ «ПГЗК», що підтверджується дослідженими судами копіями договорів, додаткових угод, специфікацій, порівняльних таблиць, актами приймання-передачі нежитлових приміщень, актами приймання-передачі обладнання /том ІІІ, а.с. 165, 166, 174-184, том V, а.с. 12-24, 34-75/. За наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Дніпроліс»підприємством-позивачем отримані податкові накладні, рахунки, накладні. Товар, придбаний у ПП «Дніпроліс», оприбуткований, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими ордерами. Здійснення оплати по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями. /том І, а.с. 69-212, том ІІ, том ІІІ а.с. 1-173, том ІV/.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.
Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Таких доказів Кременчуцькою ОДПІ судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання Кременчуцької ОДПІ на те, що факт неможливості здійснення перевірки контрагентів безпосереднього контрагента позивача свідчить про нікчемність господарських операцій, що здійснені між підприємством-позивачем та його безпосереднім контрагентом ПП «Дніпроліс», оскільки такий висновок ґрунтується на припущеннях.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину.
Оскільки донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань за основними платежами правильно визнано судом безпідставним, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, також здійснено обґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного суду від 06 липня 2012 року -без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя - (пілпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05 листопада 2012 року.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Л.В. Мельнікова
Судове рішення № 28677510, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 30.10.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-1670/3572/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: