Рішення № 28672598, 17.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.13 Справа № 8/5014/3084/2012

17 січня 2013 року місто Луганськ Справа № 8/5014/3084/2012

За позовом Слов'янської кондитерської фабрики "Валенсія", м. Слов'янськ Донецької області,

до Приватного підприємства "Техностандарт", м. Луганськ, -

про стягнення 33 829 грн. 41 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Бобришев А.В. - представник, - довіреність № б/н від 19.11.12 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар (кондитерські вироби) у сумі 31477,38 грн. та пені за період з 15.04.12 року по 15.07.12 року у сумі 2352,03 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №6, укладеного між сторонами 29.03.12 року.

В ході розгляду спору судом встановлено, що позивач у позовній заяві не вказав власну організаційно-правову форму.

Так, ним назву позивача викладено, як "Слов'янська кондитерська фабрика "Валенсія".

В той же час з наданих ним до справи доказів (том 1, а.с.4-5 та ін.) вбачається, що назву позивача слід було викласти у наступній редакції: "Приватне підприємство "Слов'янська кондитерська фабрика "Валенсія"" (далі - ПП "Слов'янська кондитерська фабрика "Валенсія"").

З огляду на вищевикладене судом при винесенні ухвал по даній справі припущена описка у назві позивача, яка відповідно до приписів ст. 89 ГПК України підлягає виправленню шляхом викладення назви позивача у наступній редакції: "Приватне підприємство "Слов'янська кондитерська фабрика "Валенсія"".

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.12.12 року до 03.01.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в частині надання витребуваних документів; з 03.01.13 року до 17.01.13 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 17.01.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на його безпідставність та не обґрунтованість; стверджує, що позивач не пред'являв вимогу про сплату вартості відпущеного товару (відзив на позовну заяву від 02.01.13 року за вих. № б/н) (том 3, а.с.1).

16.01.13 року, через канцелярію суду, він подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №б/н від 16.01.13 року).

Позивач не заперечив проти його задоволення.

З урахуванням викладеного та думки позивача, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

29.03.12 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу №6, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар (п.1.1) на підставі попередньо узгодженої заявки (п.1.2), впродовж 2-х днів після отримання останньої (п.2.1).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими особами накладних, які свідчать про передачу товару (п.2.5).

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі (п.3.1), кожні 10 календарних днів з моменту першої поставки (п.3.2).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки у порядку, встановленому ст.623 Цивільного кодексу України.

Дослідження судом змісту розділу 7 договору "Відповідальність сторін" показало, що сторони не передбачили можливість стягнення з покупця пені у разі прострочення ним сплати вартості отриманого товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.12 року (п.11.1), з можливістю пролонгації терміну дії за умов, визначених у п.11.2 договору .

Вивчення судом змісту договору показало, що сторони досягли домовленостей щодо усіх інших його істотних умов (а.с. 7).

На підтвердження факту належного виконання умов укладеного договору зі свого боку та позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)видаткові накладні на відпуск товару (кондитерських виробів) на користь Приватного підприємства "Техностандарт" (далі - ПП "Техностандарт") за період з 02.04.12 року по 05.07.12 року на суму (том 1, а.с.14-38; 68-96; 143-150; том 2, а.с.1-17;65-70), - а разом на суму 49793,66 грн., - кожна з яких містить підпис уповноваженої особи відповідача на отримання товару та скріплена його печаткою (штампом);

2)акт звірки стану розрахунків за договором на 30.06.12 року, згідно з яким відповідач визнав факт наявності у нього перед позивачем основного боргу за отриманий товар у сумі 31200,99 грн. (том 2, а.с.113-116);

3)акт звірки стану розрахунків за договором на 31.07.12 року, згідно з яким за обліковими даними позивача відповідач має перед позивачем основний борг за отриманий товар у сумі 31477,38 грн.; зі змісту акту видно, що відповідач ухилився від його підписання (том 2, а.с.113-116).

Накладними на повернення товару постачальнику, наданими до справи позивачем, підтверджено, що відповідач у період з 09.04.12 року по 12.07.12 року (том 1, а.с.39-67; 97-142; том 2, а.с.18-64; 71-112) частково повернув позивачеві товар (кондитерські вироби), але вичерпних заходів, спрямованих на погашення боргу у сумі 31477,38 грн. не вжив оплату, -з огляду на що позивач спрямував на його адресу претензію на вказану суму (без дати та без номера), у якій висунув вимогу про його сплату у 10-денний термін від дня отримання претензії (том 2, а.с.128-129).

Позивач документально підтвердив, що відповідач цю претензію отримав 27.09.12 року (том 2, а.с.129), але відповідь на не надав, висунуту вимогу не оспорив та не спростував, заходів до погашення боргу не вжив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача про те, що позивач не висував вимогу про сплату боргу; крім того, суд приймає до уваги, що термін оплати отриманого товару сторони визначили у пункті 3.2 договору: кожні 10 днів від дня отримання першої партії товару.

Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Крім основного боргу у розмірі 31477,38 грн., відповідач за період з 15.04.12 року по 15.07.12 року нарахував пеню у сумі 2353,03 грн. (том 2, а.с.130), які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, з урахуванням наявних доказів, вважає, що позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, не дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні спору в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) суд керується приписами статті 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений без додержання письмової форми, є нікчемним.

Сторони у договорі (розділ 7 "Відповідальність сторін") не передбачили право продавця на нарахування пені у разі порушення покупцем строку здійснення розрахунків за отриманий товар, - з огляду на що суд не має правових підстав для задоволення вимоги позивача у цій частині.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: тільки щодо стягнення основного боргу - з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог; в іншій частині судові витрати покладаються на позивача, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1497,60 грн., решта судового збору у сумі 111,90 грн. (1609,50 грн. - 1497,60 грн.) покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Техностандарт", ідентифікаційний код 36255660, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 40, оф. 503г, - на користь Приватного підприємства "Слов'янська кондитерська фабрика "Валенсія"", ідентифікаційний код 36209200, яке знаходиться за адресою: місто Слов'янськ, вул. Донська, 22 Донецької області, - основний борг за поставлений товар у сумі 31477 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн. 60 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позову Приватного підприємства "Слов'янська кондитерська фабрика "Валенсія"" до Приватного підприємства "Техностандарт" в частині стягнення пені у сумі 2352 грн. 03 коп. - відмовити.

4.Сплату решти судового збору у сумі 111 грн. 90 коп. покласти на позивача.

У судовому засіданні 17.01.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 18 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа