Рішення № 28667541, 16.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/37/165/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк, ідентифікаційний код 14282829

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р. у загальному розмірі 9431грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Квашнін М.О. (за довіреністю від 11.05.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 16.01.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємства ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р. з у загальному розмірі 9431 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р., внаслідок чого за період з травня по червень 2012р. виникла стягувана заборгованість, визначена підписаним без зауважень актом звіряння розрахунків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи на орендоване майно, договір оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р., акт прийому-передачі, правоустановчі документи, додаткову угоду від 20.06.2012р., акт звіряння-розрахунків від 22.06.2012р., акт прийому-передачі від 21.06.2012р., претензію від 21.08.2012р. з доказами надсилання, лист від 22.10.2012р. з рахунками з доказами надсилання, розрахунок заборгованості, нормативно обґрунтувавши вимоги посилання на ст.ст.11, 16, 525, 526, 599, 629, 759, 760, 761, 762, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 174, 193 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем на вимогу суду були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 45-68, 69-70).

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.34), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 16.01.2013р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на вирішенні спору в цьому засіданні, зважаючи на що суд в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин Відповідача і ненадання ним письмового відзиву у світлі представлених доказів та матеріалів за змістом ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди приміщення №421/10 (а.с.а.с.10-15), згідно п.п. 1.1, 1.2 та 3.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,6 кв.м., яке належить Орендодавцеві на праві власності, для розміщення магазина продовольчих товарів, строком дії до 30.04.2013р.

Приналежність на праві власності Позивачеві приміщення, в якому розташовано об'єкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.09.2012р. (а.с.7) та витягом з державного реєстру прав (а.с.8)

Як вибачається із положень розділу 4 договору, орендна плата за користування приміщенням за договором складає 7 000грн. разом із ПДВ (п.4.1), яка сплачується щомісячно на підставі рахунку орендодавця, але у будь-якому разі не пізніше 20 числа місяця, за який здійснюється оплата (п.4.7). Орендна плата за наступні місяці щомісячно коригується на коефіцієнт інфляції, офіційно наведений органами статистики. У разі встановлення індексу інфляції із зазначенням не менш 100% коригування на коефіцієнт інфляції не відбувається.

Поряд із цим, відповідно до п.п. 4.5 та 4.6. окрім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцю витрати, пов'язані з управлінням і експлуатацією приміщення та будівлі, в якій воно розташовано, на підставі показників відповідних лічильників та пропорційно займаної площі (витрати на утримання будівлі, витрати по сплаті комунальних платежів). Зокрема, в рахунок відшкодування вартості спожитих комунальних послуг Орендар повинен щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховувати Орендодавцю кошти згідно з виставленим йому Орендодавцем рахунками, на підставі показників лічильників або пропорційно займаній площі.

Положеннями п. 6.1.11 на Орендаря покладено обов'язок зі своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, витрат по утриманню приміщення та комунальних послуг.

24.04.2012р. вказане майно було передане Відповідачу в оренду, про що сторонами був укладений відповідний акт прийому-передачі (а.с.16).

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань в перебігу дії договору оренди Позивачем складалися рахунки на сплату послуг (а.с.а.с.25-27), несплата за якими згідно здійсненою сторонами звірення розрахунків станом на 22.06.2012р. (а.с.19) складає суму 9431,81 грн., з яких 4900грн. - орендна плата за червень 2012р. і 4531,81 грн. - компенсація витрат з комунальних платежів за травень і червень 2012р., фактично понесених Позивачем згідно наданих рахунків постачальників послуг (а.с.а.с.65-68) і платіжних доручень про їх оплату (а.с.а.с.54-60).

Додатковою угодою від 20.06.2012р. (а.с.18) сторони домовились припинити дію договору оренди з 21.06.2012р. і цією ж датою . Орендар повернув Орендодавцю об'єкт оренди за актом приймання-передачі (а.с.20), зафіксувавши показники лічильника (а.с.70).

28.08.2012р. Позивач звернувся (а.с.21) до Відповідача із претензією від 21.08.2012р. (а.с.24) щодо необхідності сплати наявної заборгованості на загальну суму 9431,81 грн., додавши відповідні рахунки (а.с.а.с.25-27), яка (претензія) була повернута поштовою службою з відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с.23). У подальшому, Позивач 24.10.2012р. повторно звернувся (а.с.29) до Відповідача із вимогою від 22.10.2012р. про сплату заборгованості (а.с.28), повторно виставивши відповідні рахунки (а.с.а.с.30-32), яка знову повернута поштовою службою через значення строку зберігання (а.с.33).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.50), складеному та надісланому Позивачем (а.с.49) на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.51) за підписом головного бухгалтера та заступника керівника станом на 09.01.2013р. стягувана заборгованість погашена не була.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації вартості спожитих комунальних і експлуатаційних послуг узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна (а отже - і орендна) плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 20 числа місяця, за який здійснюється оплата відповідно до умов п. 4.7. договору оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р., а також - з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг - на підставі виставленого рахунку згідно п.4.6. договору - не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів, відшкодування вартості спожитих комунальних/експлуатаційних послуг за період з травня по 21.06.2012р. (дата припинення орендних правовідносин і повернення майна Орендодавцю) у загальній сумі 9431,81 грн., з яких 4900грн. - орендна плата, 4531,81 грн. - комунальні/експлуатаційні послуги, або їх (грошових зобов'язань) припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати про наявність порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та вважати самого Відповідача таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу, що має наслідком і стягнення з Відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 14282829) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про у загальному розмірі 9431грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 14282829) заборгованість за договором оренди приміщення №421/10 від 24.04.2012р. з орендної плати - у розмірі 4900 грн. та з оплати витрат на комунальні і експлуатаційні послуги - у розмірі 4531,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 14282829) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2013р.

Суддя Попков Д.О.