Рішення № 28667530, 14.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.13 р. Справа № 24/104

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» про стягнення 2570881, 26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Романюк А.В.

від відповідача: Бугай В.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» (далі - Агентство) 4 907 561,39 грн. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, яких звільнено за переведенням.

Рішенням від 08.09.2011р. господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З агентства «Азов Персонал Сервіс» на користь Товариства стягнуто суму компенсації за невикористані відпустки працівникам, які звільнені за переведенням у розмірі 4 907 561,39 грн. та судові витрати.

Постановою від 01.08.2012р. Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Агентства на рішення від 08.09.2011р. господарського суду Донецької області залишено без задоволення. Рішення від 08.09.2011р. господарського суду Донецької області залишено без змін.

Постановою вищого господарського суду України від 10.10.2012р. Рішення від 08.09.11 господарського суду Донецької області та постанову від 01.08.12 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 24/104 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

30 жовтня 2012 року розпорядженням Керівника апарату господарського суду Донецької області у зв'язку із скасуванням рішення господарського суду Донецької області та постанови Донецького апеляційного господарського суду справу було передано у провадження судді Зекунова Е.В.

Заявою від 14.01.2013р. позивач зменшив суму позову, просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 2570881, 26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяв на себе зобов'язання по перерахуванню належної грошової компенсації за невикористанні відпустки працівникам, які звільняються за переведенням, на рахунки позивача. Відповідач у порушення ст.2011р.6 КЗпП та ст.83 КЗпП не здійснив перерахування зазначених коштів на рахунок позивача. Позивач також зазначив, що у зв'язку з неможливістю перерахування цих коштів одночасно з переведенням працівників, відповідачем було 13.05.2011р. за №1403 надано гарантійний лист про сплату на рахунок позивача сум грошової компенсації за невикористанні відпустки працівникам до 08.06.2011р. Позивач посилається на те, що до теперішнього часу грошова компенсація за невикористані відпустки переведених на підприємство позивача працівників у розмірі 4 907 561,39 грн. відповідачем не сплачено, тому позивач просить на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача зазначений борг, який утворився внаслідок безпідставного придбання та збереження майна (грошових коштів) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант».

На підтвердження таких обставин позивач надав лист №1/1 від 12.04.2011р. про переведення працівників з реєстром таких працівників, лист-відповідь №1306/1 від 13.04.2011р. стосовно переведення працівників, №1403 від 13.05.2011р. щодо строку перерахування компенсації з реєстром працівників, реєстри сум компенсацій відпусток робітникам відповідача та інш.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.1, 2, 3, 67, 144, 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 1212 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. У відзиві проти позову зазначив, що правові підстави для виплати відпускних на користь позивача відсутні. На думку відповідача, листи з яких начебто випливає обов'язок відповідача перерахувати грошові компенсації, на які посилається позивач, не відносяться до категорії угод, оскільки для відповідача вони встановлюють обов'язок з перерахування саме компенсації відпусток переведеним працівникам, на рахунок позивача і ці листи не спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків сторін. Крім того, відповідач вважає, що справа не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки фактично предметом спору є правовідносини у сфері праці.

14 січня 2013 року у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із подання відповідачем касаційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.11.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. по справі № 24/104.

Оскільки касаційна скарга на вказані ухвалу господарського суду Донецької області та постанову Донецького апеляційного господарського суду по справі № 24/104 не перешкоджає розгляду по суті даної справи, у задоволенні зазначеного клопотання про зупинення провадження у справі було відмовлено

14.01.2013 року у судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про відвід судді, у зв'язку з наявністю обставин, що викликають сумнів у його неупередженості. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі клопотання представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

12.04.2011р. р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» з метою виконання укладених ним господарських договорів з замовниками, спрямовано на адресу відповідача лист № 1/1 щодо погодження процедури переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком згідно додатку до цього листа. (т.1 а.с.13)

13.04.2011р. від відповідача надійшла відповідь № 1306/1 (т.1 а.с.99) відповідно до якої відповідач не заперечував проти переведення зазначених працівників та взяв на себе зобов'язання перерахувати належну грошову компенсацію за невикористані відпустки працівникам, які звільняються за переведенням до позивача, на підставі їх особистих заяв на рахунки позивача.

13.05.2011р. від відповідача на адресу позивача надійшов лист №1403 (т.1 а.с.100) в додаток до листа від 13.04.2011р №1306/1.,в якому відповідач зазначив, що з метою виконання зобов'язань по переведенню працівників підприємства до ТОВ « Ейч Ар Гарант» направляє позивачу перелік працівників, які направили заяви на перерахування суми компенсації за відпустки , розраховані станом на день їх звільнення та які згідно ст.2011р.6 КЗпП України будуть сплачені позивачу до 08.06.2011р.

Разом з цим листом відповідач направив на адресу позивача реєстри працівників, які надали заяви в порядку ст.83 КЗпП України на перерахування грошових коштів за невикористані планові відпустки на рахунок позивача. Також до цієї заяви відповідач надав розрахунок сум компенсацій невикористаних відпусток працівникам, які підлягають переведенню до ТОВ «Єйч Ар Гарант» (т.1 а.с.101-103). Цей реєстр підписано директором відповідача - О.А. Лук'яненко.

Згідно розрахунку позивача та реєстру сум компенсацій відпустки працівникам ТОВ " Кадрове агенство "Азов Персонал Сервіс", загальна сума коштів, що підлягають перерахуванню на рахунок позивача за невикористані відпустки працівників, переведених на підприємство позивача становила 5836566,13 грн.

Платіжними дорученням від 06.05.2011р № 7521, від 10.05.2011р. №7527, від 12.05.2011р. №7621 та №7814 від 16.05.2011р. відповідач перерахував на користь позивача загальну суму 1 005 406,23 грн. компенсації за невикористані відпустки згідно особистих заяв працівників (т.3. а.с.130-133).

За первісними розрахунками позивача, не перерахована відповідачем сума компенсації за невикористані відпустки працівників, переведених на ТОВ «Єйч Ар Гарант» становила 4 907 561,39 грн.

Заявою від 14.01.2013 року та на підставі уточнюючого розрахунку від 06.12.2012р. (том 7, а.с.2) позивач зменшив суму позовних вимог до 2570881,26 грн., у зв'язку зі зменшенням суми зобов'язання на суму податку з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать тощо.

За таких умов, підставами виникнення господарських зобов`язань, відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, є не тільки господарські договори, а й вимоги закону та інших угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем мають місце зобов'язальні (договірні) відносини, які виникли шляхом обміну листами.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що дана справа не підлягає розгляду в господарському суду та зазначає, що дана справа підвідомча господарському суду, оскільки предметом спору у цій справі є розрахунки між суб`єктами господарювання - роботодавцями, які використовують найманих працівників, у зв'язку з перерахуванням компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівників в порядку переведення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.12 р. у справі № 5006/29/25пд/2012, прийнятою за результатами перегляду рішення господарського суду Донецької області від 24.04.12 р. за позовом ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" до ТОВ «Ейч Ар Гарант» про визнання недійсним правочину, оформленого шляхом обміну листами № 1306/1 від 13.0.2011р. р. та № 1403 від 13.05.2011р. р. встановлено, що вказаними листами не визначено зобов`язальних відносин між юридичними особами з якої звільнено і на яку прийняті працівники, тобто правовідносини позивача і відповідача з приводу перерахунку сум компенсації відпустки, не є такими, що виникли на підставі правочину. Крім того, в цій же постанові судом визначено, що зміст оспорюваних листів щодо переведення працівників на інше підприємство та гарантію перерахування їм компенсації за невикористані відпустки, не визначає та не порушує будь-яких прав та зобов`язань підприємств, які є сторонами у справі. Зазначений обов`язок випливає саме з приписів Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За приписами ст. 83 Кодексу Законів про Працю, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Частиною 3 статті 9, пункту 8 частиною 7 статті 10, частиною 3 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.2011р..96 № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено , що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник та працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію, має право на надання за їх бажанням щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.

Якщо ж працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Відповідно до зазначеного працівник, переведений на роботу на інше підприємство, грошову компенсацію якого за невикористані ним дні щорічних відпусток перераховано на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.95 № 100 визначено, що середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, установі, організації менше одного року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Таким чином, компенсація, нарахована за попереднім місцем роботи за невикористані дні щорічних відпусток і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, не виплачується. Розрахунок відпускних провадиться у зазначеному порядку.

Суд звертає увагу на те, що сума компенсації за невикористану відпустку, з метою оподаткування, розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, а тому підлягають оподаткуванню податковим агентом - працедавцем на загальних підставах у місці нарахування. Тобто при звільненні працівника сума компенсації оподатковується у місці звільнення.

Порядок нарахування, виплати і перерахування внесків у фонд соціального страхування передбачені законами про соціальне страхування, а саме Кодексом законів про працю від 10.12.71, Законами України «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР, «Про відпустки», Інструкцією по статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 №5, Інструкцією про порядок перерахування, обліку і витратами страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійні захворюванні від 12.07.07 № 36.

У відповідності до вказаних норм та Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінетом міністрів України від 26.12.03 № 2035 (зі змінами та доповненнями), податкова соціальна пільга зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини з працедавцем. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи. а суми грошової компенсації за невикористану відпустку нараховані на неї суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, відносяться до складу валових витрат підприємства.

Суми компенсації за невикористану відпустку з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, а тому підлягають оподаткуванню податковим агентом - працедавцем на загальних підставах у місяці нарахування.

У зв'язку з вказаним, суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний при розрахунку зі співробітником погасити всі заборгованості між співробітником і Агентством, а також виконати всі зобов'язання, покладені на нього, тобто утримати податки, збори і платежі.

Відповідач, згідно наявного у справі листа № №1403 від 13.05.2011р. (т.1 а.с.100), підтвердив такий обов'язок та зобов'язався здійснити перерахування компенсації працівникам за невикористану відпустку до 08.06.2011р і частково перерахував суми такої компенсації на рахунок позивача.

Посилання відповідача на те, що правові підстави для виплати відпускних на користь позивача відсутні, а також, що листи з яких випливає обов'язок відповідача перерахувати грошові компенсації, на які посилається позивач не відносяться до категорії угод, оскільки для відповідача вони встановлюють обов'язок з перерахування грошових коштів - компенсації відпусток переведеним працівникам, на рахунок позивача, а також твердження про те, що ці листи не спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, суд до уваги не приймає, оскільки такі твердження суперечать нормам чинного законодавства, зокрема приписам статей 38, 116 Кодексу законів про працю, та матеріалам справи.

Суд вважає хибним позицію відповідача про те, що компенсаційна виплата повинна здійснюватися за наявності бажання працівника, яке повинно бути викладено в письмовій заяві до адміністрації підприємства з якого він звільняється, проте такі вимоги не встановлені ст. 24 Закону України "Про відпустки", ст. 83 Кодексу законів про працю України, які не вимагають обов'язкового письмового звернення робітника з заявою, а тому відсутні підстави вимагати від них написання таких заяв. Конкретну форму висловлення бажання (письмову або усну) закон не містить. Зазначені заяви, їх форма та зміст не передбачені будь-якими нормативними актами, не передбачена їх реєстрація в документообігу відповідного підприємства. За таких умов, можна вважати, що бажання працівника на отримання йому компенсації за не використану відпустку може висловлюватися в довільній формі, тобто як в письмовій так і в усній формі.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондуються з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» про стягнення 2570881, 26 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» (87503 м. Маріуполь, вул Київська,53, кв 49, код ЄДРПОУ 35455697, р/р 26005360233000 у ПАТ "Донгорбанк" м. Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" м. Маріуполь, (пров. Банний,2 м. Маріуполь код ЄДРПОУ 37598904 р/р 26001962485530 у ПАТ "ПУМБ" МФО 334851) - 2570881 (два мільйона сімсот вісім тисяч вісімдесят одна) грн. 26 коп. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, яких звільнено за переведенням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» (87503 м. Маріуполь, вул Київська,53, кв 49, код ЄДРПОУ 35455697, р/р 26005360233000 у ПАТ "Донгорбанк" м. Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" м. Маріуполь, (пров. Банний,2 м. Маріуполь, код ЄДРПОУ 37598904 р/р 26001962485530 у ПАТ "ПУМБ" МФО 334851) судові витрати у сумі 13483 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 09 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 січня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України

Суддя Зекунов Е.В.