Ухвала суду № 28658398, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ К-33930/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р.

у справі № А36/560-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Новомосковський хлібозавод»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Новомосковський хлібозавод»(далі -позивач, ВАТ «Новомосковський хлібозавод») звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі -відповідач, Новомосковська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 р. позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ № 0001592320/0 від 25.07.2007 р. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ №0001602320/0 від 25.07.2007 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Новомосковська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Новомосковська ОДПІ провела планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт № 204/232/00381396 від 20.07.2007 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 1.31, п. 1.32 ст. 1 п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні валового доходу по здійсненню операцій по наданню безоплатних послуг по перевезенню хлібобулочних виробів на суму 1 222 379,00 грн., у наслідок чого знижено ПДВ на загальну суму 244 475,80 грн.; п.п. 5.3.2 п.п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що до складу валових витрат за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р. віднесено заробітну плату в сумі 284 576,19 грн., а саме до загальновиробничих витрат неправомірно віднесена заробітня плата працівників ремонтно-механічного підрозділу відділу головного механіка і слюсарів - ремонтників транспортного підрозділу, яка повинна відноситься на збільшення балансової вартості основного засобу який ремонтується, або модернізується.

На підставі акта перевірки з урахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001602320/0 від 25.07.2007р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 383 658,08 грн., у тому числі за основним платежем -244 475,80 грн., штрафні (фінансові) санкції -139 182,28 коп.; № 0001592320/0 від 25.07.2007 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 75 665,86 грн., у тому числі за основним платежем -58 204,51 грн., штрафні (фінансові) санкції -174 61,35 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що положення п.3.2. договорів на поставку продукції ВАТ «Новомосковський хлібозавод»не виділяють окремо вартість транспортних витрат від вартості самої продукції. У вказаному пункті мова йдеться про «витрати, пов'язані з поставкою продукції».

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, витрати, пов'язані з поставкою продукції - це витрати постачальника, пов'язані з передачею товару покупцю. Ці витрати, в тому числі, містять в собі і вартість виготовлення продукції.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий доход включає доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Також встановлено, що позивач при калькулюванні та формуванні собівартості продукції використовував Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт. послуг), затвердженими Наказом Державного комітету промислової політики України № 47 від 02.02.2001 року., відповідно до яких до собівартості продукції відносяться витрати, пов'язані з транспортуванням, перевалкою та страхуванням готової продукції.

Відповідно до п. 13 Наказу ДПА України № 165 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»до розділу II податкової накладної вносяться всі дані по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач обґрунтовано не відніс до складу валового доходу суми, які отримані за реалізацію хлібобулочних виробів, а тому не було підстав у податкового органу для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо завищення загальної суми валових витрат, яке відбулося внаслідок віднесення заробітної плати працівників ремонтно-механічного підрозділу відділу головного монтажу і слюсарів-ремонтників транспортного підрозділу, яка повинна відноситьсь на збільшення балансової вартості основного засобу який ремонтується, або модернізується, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті, до складу вагових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з цим платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Отже, витрати на оплату праці працівників включаються до валових витрат, якщо інше не передбачено пунктом 5.3 статті 5 Закону.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення валових витрат та збільшення валового доходу відповідачем було здійснено безпідставно, визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов