Ухвала суду № 28658390, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 року м. Київ К-29210/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс-РС»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду України від 19.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010

у справі №2а-41733/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс-РС»

до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аякс-РС» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000081800/3 від 09.06.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7312,71 грн., у т.ч. основний платіж 4875,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2437,57 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000081800/3 від 09.06.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7312,71 грн., у т.ч. основний платіж 4875,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2437,57 грн. стали висновки акта невиїзної документальної перевірки №6984/18/34757005 від 12.12.2008. За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 5715,14 грн., внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих контрагентом ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, який підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що реально договір поставки №6/08 від 01.01.2008 укладений між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль»сторонами виконаний не був, а тому у позивача не було підстав для віднесення витрат, здійснених за цим договором, до складу валових. При цьому суди виходили з того, що на час здійснення перевірки податковим органом у позивача були відсутні документи, які б свідчили про реальність виконання укладеного договору, зокрема, не було надано документів, що підтверджують транспортування товарів, оприбуткування їх на склад, документи складського обліку товарів та подальшого використання отриманого товару у межах господарської діяльності платника, тобто фактичне здійснення операції у межах господарської діяльності. Згідно акта перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль»від 08.10.2008 №4729/23-32948799 останнім не дотримано загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на відсутність необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для виконання укладених угод, а також відсутність реальної фінансово-господарської діяльності, об'єктів оподаткування.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, банківські виписки не дають можливості встановити за яким договором та яких товарів здійснено оплату, а картки складського обліку матеріалів не містять дати їх складання, до того ж зазначеним обставинам надавалась оцінка судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення.

З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Підстав для скасування прийнятих у справі рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс-РС»відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду України від 19.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна