Ухвала суду № 28658385, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ К-47509/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 р.

у справі № А23/68

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой»(далі - позивач, ТОВ «АТБ-торгстрой») звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі -відповідач, Дніпропетровська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від 17.12.2007 р. № 0000112642/0

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 р. постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Дніпропетровська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «АТБ-торгстрой», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2007 р. Дніпропетровською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112642/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року на суму 12 312, 60 грн.; визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано позивача сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 36 318, 92 грн.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є акт № 148/23-4/32010549 від 20.07.2007р, складений за результатами виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень, лютий, березень 2007 року.

В ході перевірки встановлено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року в розмірі 88 032,18грн. не можливо, через відсутність відповідей на запити відповідача про проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача, зокрема, від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя: (ТОВ «РССУ №66»), ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (ТОВ «Будівельні системи»).

В акті зазначено, що при отриманні додаткових відповідей з підтвердженням сум податку на додану вартість по результатах зустрічних перевірок, суми податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню, будуть додатково включені до реєстру про відшкодування податку на додану вартість. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, податковим органом можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

07.12.2007 р. відповідачем складений акт №255/23-4/32010549 про результати додаткової позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року.

Підставою проведення вказаної перевірки стало отримання відповіді від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на запити відповідача щодо проведення зустрічної перевірки з питань правовідносин позивача з ТОВ «РССУ№66»і ТОВ «РССУ №66»з ТОВ «Тітус».

Під час додаткової документальної перевірки перевіряючі дійшли висновку, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 12 312,60 грн. за лютий 2007 року є завищеною, так як фактично дана сума податку постачальниками товарів сплачена не була, а саме: сума 12 312,60 грн. не сплачена ТОВ «Тітус», яке фактично виступає постачальником ТОВ «РССУ №66», а ТОВ «РССУ №66» є постачальником позивача.

Такі висновки зроблено, виходячи з наданої ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя інформації, згідно якої неможливо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Тітус»з питань правовідносин з ТОВ «РССУ №66»у зв'язку з тим, що ТОВ «Тітус»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру згідно постанови господарського суду Запорізької області від 07.05.2007 р. у справі №16/115/07.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2007 року, з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку за лютий 2007 р., позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок платника у банку, у розмірі 103 501,00 грн.

Відповідно до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації), сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), визначена у розмірі 103 501,00 грн.

При цьому при перевірці правильності визначення податкового кредиту за вказаний вище період відповідачем розбіжностей не виявлено.

Також встановлено, що сума податку на додану вартість 103 501,00 грн. фактично сплачена позивачем у січні 2007 року за роботи та послуги, які отримані позивачем в січні 2007 року та включені до складу податкового кредиту січня 2007 року.

Станом на 07.12.2007 р. відповідачем із загальної заявленої позивачем до відшкодування за лютий 2007 року суми податку на додану вартість 103 501,00 грн. підтверджено суму 4 450,97 грн. з урахуванням зустрічних перевірок, отриманих станом на 07.12.2007 р. Із вказаної підтвердженої відповідачем суми сума 36 318,92грн. станом на 07.12.2007 р. фактично відшкодована, сума 8 252,05грн. підтверджена, але не відшкодована.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що законодавець не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товарів (послуг).

До того ж, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов